3. Асортимент та номенклатура товарів.

Товаровиробник повинний своєчасно пропонувати ринку певну сукупність товарів, які б, відповідаючи в цілому профілю виробничої діяльності фірми, найбільш б повно задовольняли вимоги певних категорій покупців.

Набір товарів, запропонованих виробником або продавцем, називають асортиментом – це упорядкована за певними ознаками товарна маса або набір різноманітних товарів, згрупованих, наприклад, за функціональним призначенням.

Номенклатура – систематизований перелік груп, підгруп і видів продукції в натуральному виразі, що містить коди позицій.

Товарний асортимент або сукупність товарів, що випускаються фірмою ділиться на асортиментні групи й асортиментні позиції.

Товарний асортимент характеризується широтою або кількістю асортиментних груп (в асортиментну групу входять вироби, які відрізняються спільністю функціональних особливостей, якістю, ціною), а також глибиною або кількістю асортиментних позицій у кожній асортиментній групі (асортиментна позиція – це різновид товару або марка) і структурою або співвідношенням між запропонованими асортиментними групами з погляду спільності споживачів кінцевого використання, каналів розподілу, ціною тощо.

Асортимент вважається надто вузьким, якщо можна доповнити його новими виробами і збільшити прибуток, і надто широким, якщо можна виключити ряд виробів і прибуток збільшиться.

Різноманітний асортимент дозволяє витягнути цілий ряд товарів за допомогою товарів-локомотивів, створити в споживачів враження різноманітності і доповнюваності та зацікавити в такий спосіб більш численні групи споживачів. При різноманітному асортименті вдасться краще пристосовуватися до несподіваних змін ринкової кон'юнктури, але управляти ним більш складно. Для широкого асортименту потрібні особливі структури збуту, більш складні і численні адміністративні системи. Широта асортименту характерна для фірм, що ставлять своєю ціллю завоювання більшої частки ринку, або його розширення. Різноманітним асортиментом складніше управляти, але він краще пристосований до ринку.

Щодо вузького асортименту, то його основна перевага у простоті, при цьому потрібні менше складні адміністративні, виробничі і торгові структури, спрощується вся маркетингова діяльність. Фірми, що зацікавлені у високій прибутковості бізнесу, мають вузький асортимент. Вузьким асортиментом краще управляти, але він обслуговує вузький споживчий ринок.

Нарощування асортименту – розширення, збільшення числа асортиментних груп.

Насичення асортименту – поглиблення, додавання нових асортиментних позицій в існуючі асортиментні групи.

Перенасичення асортименту – товари "підривають " один другий.

Якщо асортимент великий і глибокий, є товари масового попиту, супутні товари, техніка, товари "люкс" усе в великій кількості, то товарна лінія буде довгою і для проведення відповідної товарної політики будуть потрібні великі торгові площі.

Формуванню асортименту передує розробка асортиментної концепції фірми, що являє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури товарної пропозиції. При цьому за основу приймається, з одного боку, споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), а з іншого боку - необхідність забезпечити найбільше ефективне використання фірмою сировинних, технологічних, фінансових і інших ресурсів. Ціль асортиментної концепції – зорієнтувати фірму на випуск товарів, найбільше відповідних структурі і розмаїтості попиту конкретних покупців.

Головні цілі асортиментної політики: задоволення запитів споживачів на основі глибокого сегментування ринку, завоювання нових покупців за рахунок розширення частки ринку, розширення сфер застосування товарів фірми.

На практиці застосовують різні асортиментні стратегії. Товарна диференціація пов'язана з виділенням фірмою-виробником своїх товарів як особливих, які відрізняються від товарів конкурентів, щоб забезпечити собі тим самим окремі ринкові ніші. Це досягається високою якістю товарів, наданням споживачам переліку послуг. Вузька товарна спеціалізація характеризується роботою фірми на вузькому сегменті ринку і пов'язана з обмеженням сфери збуту продукції. Основними причинами вибору саме такої стратегії є недостатній економічний потенціал фірми і специфіка самого товару, яка вимагає глибокого сегментування ринку. Товарна вертикальна інтеграція переслідує мету виробляти товари за одним технологічним ланцюжком: сировина – напівфабрикати – вузли і деталі – готова продукція. Так фірма розширює свою діяльність не по горизонталі, а по вертикалі. При цьому існує значна економія на витратах виробництва та обігу через використання сировини та базових компонентів основної продукції. Але ця політика не застосовується у випадку різких кон'юнктурних коливань. Товарна диверсифікація – під нею розуміють широку сферу діяльності фірми і виробництво не зв'язаних одного з одним товарів. Вона забезпечує значну економічну стійкість і стабільність роботи фірми, оскільки дозволяє перерозподіляти потужності відповідно до попиту.

Залежно від наявних умов виробництва і збуту номенклатура випущеної продукції повинна оновлюватися. У зв'язку з цим на фірмах-виробниках створюються системи управління асортиментом продукції, основними функціями яких є:

 Аналіз закономірностей купівельної поведінки на ринку.

 Оцінка існуючих на ринку конкурентних товарів.

 Прийняття рішень про зміну конструкції випущених виробів, їх асортименту або про зняття виробів з виробництва.

 Аналіз пропозицій щодо виробництва нових видів виробів і можливості їх реалізації.

 Організація пробних продажів нових і модернізованих виробів.

 Систематична оцінка асортименту і внесення необхідних коректив.

Постійне введення нової або удосконалення продукції в асортименті дозволяє знизити комерційний ризик і підвищити рентабельність. Цьому сприяє і створення у фірми-виробника системи управління якістю товарів, завдяки якій ритм роботи, обсяг і номенклатура деталей, сировини та вузлів, що знаходяться у виробництві, визначаються вимогами ринку. Якість випущеної продукції підвищується завдяки готовності виробництва до перелагодження, за рахунок поставки деталей і вузлів точно в термін, виключення нераціональних запасів і надлишкової робочої сили.