- •Тема 1.1. Соціально-економічні, політичні та кримінально-правові проблеми протидії сучасній злочинності. 16
- •Тема 1.2. Проблеми теорії, методології та гносеології в кримінально-правових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених. 36
- •Тема 1.3. Дослідження проблем Загальної частини кримінального законодавства в роботах вітчизняних вчених. 59
- •Тема 2.1. Проблеми кодифікації кримінального законодавства країн континентальної Європи та імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України. 83
- •Тема 3.1. Компаративісти України про прогалини у загальній частині кк України, шляхи, засоби та перспективи їх розв’язання. 113
- •Тема 4.1. Загальнотеоретичні проблеми Особливої частини Кримінального кодексу України за дослідженнями українських учених. 163
- •Тема 4.2. Проблеми вдосконалення правового врегулювання окремих складів злочинів. 176
- •Тема 4.3. Проблеми кримінально-правового врегулювання злочинів у сфері економіки. 197
- •Тема 4.4. Податкові злочини, легалізація доходів злочинного походження та злочину у сфері митної справи: проблеми кримінально-правової кваліфікації. 230
- •Введення в спецкурс
- •II. Методика підсумкової оцінки формується таким чином:
- •III. Методичні рекомендації викладачу та студентам
- •Методичні вказівки студентам.
- •1.1.1. Зростання традиційних та поява нових злочинів в Україні – виклик перехідного періоду чи закономірні наслідки корисливо-накопичувальної моделі сучасних суспільних відносин.
- •1.1.3. Виклики нової злочинності та проблеми кримінального права в умовах глобалізації.
- •1.1.2. Нові, раніше не відомі в Україні склади злочинів та технологічний комплекс причин і умов їх виникнення.
- •1.1.3. Виклики нової злочинності та проблеми кримінального права в умовах глобалізації.
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література
- •Тема 1.2. Проблеми теорії, методології та гносеології в кримінально-правових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених.
- •1.2.1. Проблеми методології кримінально-правових досліджень, гносеологічне та соціально-правове значення складу злочину.
- •1.2.1. Проблеми методології кримінально-правових досліджень, гносеологічне та соціально-правове значення складу злочину.
- •1.2.3. Проблеми розуміння сутності об’єкта злочину в контексті окремих післяреформених доктрин кримінального права.
- •Тема 1.3. Дослідження проблем Загальної частини кримінального законодавства в роботах вітчизняних вчених.
- •1.3.1. Характеристика проблем Загальної частини кримінального законодавства, кримінально-правового ризику, тлумачення оціночних категорій кримінального закону в дослідженнях вчених-юристів.
- •1.3.1. Характеристика проблем Загальної частини кримінального законодавства, кримінально-правового ризику, тлумачення оціночних категорій кримінального закону в дослідженнях вчених-юристів.
- •1.3.2. Дослідження понять співучасть у злочині та причинний зв’язок, необхідна оборона, темпоральна дія проміжного закону в публікаціях українських та російських вчених.
- •1.3.3. Дослідження проблеми взаємообумовленості санкцій та категорій злочинів, інституту примирення винного і потерпілого, подвійної форми вини у роботах українських та російських вчених.
- •2.1.1. Проблеми імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України.
- •2.1.1. Проблеми імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України.
- •2.1.2. Проблеми кримінального законодавства країн традиційно-формалізованої та прецедентної системи права в контексті проблем гармонізації з ним кримінального законодавства України.
- •2.1.3. Тенденції щодо формалізації кримінального права в країнах з традиційно прецедентною системою права.
- •2.1.4. Формування Загальноєвропейського міжнародного кримінального законодавства.
- •3.1.1. Інститути та окремі положення Загальної частини Кримінального законодавства країн континентальної Європи і снд, яких на думку українських компаративістів немає в Кримінальному Кодексі України.
- •3.1.2. Роз’вязання проблеми прогалин шляхом внесення доповнень в кк України.
- •3.1.3. Судовий прецедент як засіб розв’язання проблем прогалин та протиріч кримінального законодавства: аргументи за і проти.
- •3.2.1. Суб’єкт злочину за кримінальним законодавством різних країн.
- •3.2.2. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: аргументи за і проти.
- •3.2.3. Особливості покарання юридичних осіб за кримінальним законодавством окремих країн.
- •3.2.4. Методологічні, етимологічні та праксеологічні засади покарання чи накладення адміністративного стягнення юридичних осіб.
- •4.1.2. Чи став кримінальний закон більш гуманним з прийняттям нового кк України, в контексті принципу гуманізму.
- •4.1.3. Статус арбітражного керуючого в кк України: проблеми та шляхи їх розв’язання.
- •Тема 4.2. Проблеми вдосконалення правового врегулювання окремих складів злочинів.
- •4.2.1. Проблеми кримінальної відповідальності за порушення виборчого права у контексті правових позицій Європейського суду з прав людини.
- •4.2.2. Проблеми врегулювання складу злочину про Екоцид: вітчизняне та зарубіжне законодавство.
- •4.2.3. Проблеми кримінальної відповідальності за насилля в сім’ї та торгівлю людьми.
- •4.2.4. Проблеми розмежування одержання хабара від проявів корупції та невиконання службовою особою своїх повноважень і обов’язків.
- •4.2.5. Проблеми кримінально-правової систематизації злочинів проти правосуддя.
- •Тема 4.3. Проблеми кримінально-правового врегулювання злочинів у сфері економіки.
- •4.3.1. Економічні злочини та злочини у сфері економіки в контексті пропозицій виділення в окремий розділ кк України злочинів у сфері підприємницької діяльності.
- •4.3.2. Чи можливе виділення злочинів в сфері підприємницької діяльності в окремий розділ кку ?
- •4.3.3. Проблеми визначення кількісних і вартісних ознак предмету посягання на злочин у сфері економіки.
- •4.3.4. Проблеми визначення матеріальної шкоди при здійсненні злочинів у сфері господарської діяльності.
- •Тема 4.4. Податкові злочини, легалізація доходів злочинного походження та злочину у сфері митної справи: проблеми кримінально-правової кваліфікації.
- •4.4.1. Податкове планування та незаконне зменшення податкових зобов’язань.
- •4.4.2. Проблеми кваліфікації податкових злочинів.
- •4.4.3. Легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом та ухилення від сплати податків: співвідношення та проблеми кваліфікації.
- •4.4.4. Кримінальне законодавство снд про злочини у сфері митної справи.
II. Методика підсумкової оцінки формується таким чином:
Коректне доповнення студентом лектора під час лекції чи консультацій – оцінюється за відомістю №1 (Р. VI Методички) до100 балів (передбачається що вивчення основних дисциплін (кримінальне право, кримінологія та ін.) слухачі закінчили до вивчення даного спеціального курсу).
Якісне виконання домашнього завдання – підготовка «схем опорних положень» з половини наявних у спецкурсі модулів, тобто повне включення в схему опорних юридично-значимих положень з рекомендованої літератури – всього до 50 балів.
2.1. Підготовка рецензії та опонування на консультації-диспуті з приводу якості підготовки «схем опорних положень модулів» колегами студентами щодо:
неповноти відображення опорних положень рецензованих модулів;
відсутності прозорості схематичних формулювань про детермінаційні чи інші взаємозв’язки між наведеними опорними положеннями.
некоректного формулювання і конструювання схеми.
Встановлення і аргументація вказаних зауважень оцінюється в 50 балів, які зараховуються рецензенту.
Активність студентів на консультації-диспуті – 30-50 балів.
Якісна підготовка тез доповіді на семінар – 50 балів.
4.1. Відповіді на додаткові запитання викладача (по 1 з кожного модулю) – від 0 до 50 балів.
4.2. Письмове коректне рецензування і успішне опонування доповідачу на семінарі – до 50 балів;
Примітка. Спростування зауважень самим студентом – доповідачем чи іншими студентами знижує бали рецензента на 50 %, які зараховуються особі, що здійснила спростування рецензії.
Всього по блоку 4 – 50 балів.
У підсумку максимум балів, що можуть бути набрані в процесі вивчення спецкурсу повинні складати: 400 балів по Загальній частині і 400 балів з Особливої частини спецкурсу.
Якщо в процесі навчання студент набрав лише 70% балів по одній із частин спецкурсу контроль слід повторити у розрізі не урахованої частини згідно п. 6 введення в спецкурс.
Набір 0 – 300 балів по одній із частин спецкурсу – залік не зараховано.
Набір по 300+1 бал і більше по кожній із частин спецкурсу – залік зараховано.
Незалік зумовлює його здачу шляхом:
підготовки схем опорних положень за всіма модулями та оглядового автореферату за двома модулями «Загальної частини» і одним модулем «Особливої частини»спецкурсу;
захисту автореферату на відкритому семінарі навчальної групи, відповідей на запитання викладача чи студентів (по одному питанню з кожної теми модулів).
Оцінці «відмінно» відповідає кількість балів від 370-400, оцінці «добре» – від 350 до 370 балів, оцінці «задовільно» – від 301 до 349 балів. Таким чином, студент, який протягом року набрав необхідну кількість балів, має такі можливості: а) не здавати іспит (залік) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку; б) якщо набрано 300+1 – виконати індивідуальне завдання з метою підвищення свого рейтингу і отримати додаткові бали; в) здавати іспит (залік) з метою підвищення своєї оцінки.
Кількість отриманих студентом балів за всіма змістовними модулями |
Оцінка успішності |
|
за національною шкалою |
за шкалою ECTS |
|
370-400 |
відмінно |
A |
350-370 |
добре |
BC |
300+1 |
задовільно |
DE |
300 |
незадовільно |
FX |
менше 299 |
незадовільно |
F |
Примітка: ECTS – Європейська кредитно-трансферна система, яка містить методи оцінки і порівняння успішності студентів з подальшим переносом (трансфером) оцінки успішності при переході з одного навчального закладу в інший (система ECTS не замінює національних систем оцінювання, а є інструментом інтернаціоналізації вищої освіти); шкала ECTS – Європейська система пере зарахування кредитів; A, BC, DE, FX, F – прохідні рівні шкали ECTS, А – відмінне виконання з незначними помилками; В – вище середніх стандартів, але з деякими незначними помилками; С – в цілому змістовна робота зі значними помилками; D – чітко, але зі значними недоліками; E – виконання відповідає мінімальним критеріям; FX – необхідна ще певна робота для зарахування кредиту; F – необхідно пройти повторний курс.
З метою заохочення до наукової роботи не зарахований залік може бути також погашено, якщо сума отриманих в процесі навчального процесу балів і бали за позагрупову наукову роботу (160 балів) в сукупності складуть 301 бал.
Позагрупова наукова робота оцінюється згідно п. 6.1.-6.10 розділ VI навчально-методичного посібника.
Примітки:
– доповіді чи інша наукова робота повинні бути пов’язані з тематикою модулів спецкурсу та представлені разом з програмою конференції де вказано прізвище студента та тема його доповіді.
