Виключна (морська) економічна зона України

Виключна (морська) економічна зона України (далі - МЕЗ) - морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони на­вколо островів, що належать Українській державі. Ширина виключної (мор­ської) економічної зони становить до двохсот морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України. Делімітація виключної (морської) економічної зони провадиться з урахуванням законо­давства України шляхом укладення угод з державами, побережжя яких про­тилежні або суміжні побережжю України, на підставі принципів і критеріїв, загальновизнаних у міжнародному праві, з метою досягнення справедливого вирішення цього питання.

Правовий режим господарювання в цій зоні визначається:

• Господарським кодексом України (ст. 411, 418);

• Законом України від 16 травня 1995 р. «Про виключну (морську) економіч­ну зону України» (далі - Закон «Про МЕЗ»);

• Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 р., що була ратифікована Законом України від 3 червня 1999 р. «Про ратифікацію та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 р.;

• Кодексом України «Про надра» від 27.07.1994 р., зокрема його положення щодо використання морського дна та його надр у виключній (морській) економічній зоні;

• актами законодавства про континентальний шельф;

• підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до згаданих законів та Конвенції.

Особливість правового режиму господарювання у виключній (морській) еконо­мічній зоні України полягає в тому, що:

1. Метою встановлення такого режиму є забезпечення суверенних прав Укра­їни на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів та управління ними у виключній (морській) економічній зоні.

2. Змістом цього режиму є сукупність заходів, що вживає держава для забез­печення додержання суб'єктами господарювання законодавства України на тери­торії виключної (морської) економічної зони.

3. Наявність в Української держави на території цієї зони суверенних прав щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і нежи­вих у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і щодо здійснення інших видів діяль­ності по економічній розвідці та розробці зазначеної зони, у тому числі виробни­цтву енергії шляхом використання води, течій і вітру, а також щодо морського дна та його надр.

4. Юрисдикція України (в тому числі виключна) у МЕЗ передбачена відповід­ними положеннями нормативно-правових актів вищої юридичної сили (ст. 411 ГК, Кодексу України про надра, Закону «Про виключну (морську) економічну зону України»), актами законодавства про континентальний шельф та нормами міжнародного права, щодо створення і використання штучних островів, устано­вок і споруд, здійснення морських наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища;

5. Основні засади співробітництва України з іншими державами на території виключної (морської) економічної зони:

• мета - координація управління живими ресурсами української виключної (морської) економічної зони, їх збереження, розвідки й оптимального ви­користання, проведення наукових досліджень, захисту та збереження мор­ського середовища;

• правові підстави співробітництва - міжнародні договори;

• наявність у всіх держав (як прибережних, так і тих, що не мають виходу до морів) права користуватися (за умови дотримання законодавства України та загальновизнаних норм міжнародного права) свободою судноплавства і польотів, прокладання підводних кабелів і трубопроводів та іншими право­мірними, з точки зору міжнародного права, видами використання морсько­го простору;

• наявність в України виключного права на території зазначеної зони ство­рювати, а також дозволяти та регулювати спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для морських науко­вих досліджень, розвідки і розробки природних ресурсів, інших економіч­них цілей відповідно до законодавства України;

поєднання правових заходів щодо охорони суверенних прав України у МЕЗ з контрольними функціями з боку України (в особі уповноважених органів) за реалізацією прав щодо запобігання порушенням (забруднен­ня морського середовища, захоронення відходів всупереч встановленому порядку, незаконна промислова діяльність, порушення правил безпечної експлуатації споруд, незаконна експлуатація природних ресурсів, неза­конне ведення морських наукових досліджень), за застосуванням санк­цій щодо порушників і виконанням зобов'язань інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій на території МЕЗ;

• система уповноважених органів Української держави щодо здійснення охо­ронних і контрольних функцій на території МЕЗ: Державна прикордонна служба України, органи рибоохорони Міністерства рибного господарства України і органи Міністерства охорони навколишнього природного серед­овища та ядерної безпеки України;

• система спеціальних санкцій, що застосовуються до порушників законодав­ства про МЕЗ: огляд судна-порушника(ст. 17 Закону «Про МЕЗ»), інспекція, переслідування судна-порушника, затримання або арешт судна-порушника (статті 19-20 Закону «Про МЕЗ»), господарсько-адміністративні штрафи (статті 22-26 Закону «Про МЕЗ»); конфіскація майна (засобів, знарядь, су­ден, споруд), із застосуванням яких вчинено порушення (статті 22, 24, 26 Закону «Про МЕЗ»);

• порядок притягнення до відповідальності: 1) складання акта про вчинення порушення посадовою особою Морської охорони Державної прикордонної служби України; 2) направлення цього акта разом з іншими документами, що стосуються цієї справи, протягом трьох днів з дня затримання поруш­ника органу, уповноваженому застосовувати санкції (у разі визнання за доцільне застосування конфіскації зазначені документи передаються для розгляду до районного/міського суду за місцем затримання порушника); 3) прийняття уповноваженим органом рішення про застосування відповід­них санкцій (крім конфіскації) протягом п'яти днів після надходження ви­щезазначених документів (таке рішення оформлюється постановою відпо­відного органу або посадової особи). У передбачених Законом «Про МЕЗ» (ч. 2 ст. 27) випадках накладення і стягнення штрафу може проводитися безпосередньо на місці порушення. Судовий розгляд справ про порушення (у разі визнання за доцільне застосування конфіскації) провадиться в при­сутності представників порушника та органів, які здійснюють охорону ви­ключної (морської) економічної зони України.