1. Визначення джерел фінансування програм енерго- і ресурсозбереження:

• засобів місцевого бюджету;

• позабюджетних джерел кредитного фінансування;

• засобів населення.

2. Стимулювання енерго- і ресурсозбереження:

• залишення в розпорядженні організацій ЖКГ економії, отриманої внаслідок реалізації заходів ресурсозбереження;

• вживання додаткових заходів соціального захисту малозабезпечених громадян через установку приладів обліку в їхніх квартирах за рахунок бюджетних коштів;

• розробка прозорих соціально обґрунтованих норм споживання тепло- й електроенергії, води, природного газу;

• впровадження диференційованих тарифів на комунальні послуги залежно від обсягів споживання.

Економічні важелі енергозбереження мають діяти на різних рівнях: суб'єктів області, міс-та та органів місцевого самоврядування; організацій ЖКГ; організацій бюджетної сфери; това-риств власників житла.

3. Правові й організаційно-економічні заходи:

• удосконалення нормативно-правової бази;

• удосконалення тарифної політики;

• удосконалення стандартизації, метрології та сертифікації;

• інформаційне забезпечення.

Слід зазначити, що серед найбільш ефективних засобів із енергозбереження передусім не-обхідно відмітити організаційно-правові, витрати на реалізацію яких не значні. Це – розробка та впровадження законів, стандартів, нормативів, податків на шкідливі викиди, на використан-ня енергоносіїв які імпортуються, налагодження обліку шляхом використання лічильників, дер-жавної підтримки впровадження нових ефективних видів техніки, технологій, матеріалів і таке інше. Однак, потенціал подальшого зменшення споживання енергоресурсів в Україні за наслі-док здійснення організаційно-правових заходів в основному уже вичерпано. Для найбільш енергоємних сфер народного господарства потрібні значні капітальні вклади.

Будівельний сектор. Будівництво нових і реконструкція вже побудованих будівель пови-нно проводитися відповідно до норм теплових характеристик будинків: герметичності, венти-ляції, теплоізоляції та ін.

Виконання заходів енергозбереження у будівельному комплексі та житлово-комунально-му господарстві, оснащення наявного житлового фонду засобами обліку витрачання та регулю-вання споживання води і теплової енергії забезпечить суттєве зменшення питомих витрат на виробництво у:

• комунальній теплоенергетиці – теплової енергії до 164,7 кг у. п./ Гкал;

• водопостачанні – електроенергії на одиницю продукції до 0,84 кВт-год / м³;

• водовідведенні – електроенергії на одиницю продукції до 46 кВт-год / м ;

• житловому фонді та інших підгалузях – економію ПЕР на 25-30 %.

Другий крок передбачає аналіз кількісних показників, які відображають рівень повноти законодавства в області енергозбереження, стандартів і правил, що регулюють ефективність ви-користання енергії. Найбільш яскравим прикладом можуть бути суворі будівельні норми втрат тепла та вимоги до ізоляційних матеріалів. Другий приклад – стандарти на витрату палива автомобілями і стандарти, що регламентують ККД побутових приладів і обов’язкове викорис-тання лічильників теплової та електричної енергії, витрат газу і ін.

Для досягнення помітних результатів у сфері енергозбереження в Україні потрібно здійс-нювати управління цими процесами як на державному рівні, так і на рівні окремих підприємств та організацій. При цьому обов'язковою і надзвичайно важливою функцією такого управління є систематичний контроль і аналіз ефективності використання ПЕР на відповідних об'єктах. Єдиним "інструментом" кількісної оцінки та контролю ефективності використання палива та енергії в нашій державі зараз є система нормування питомих витрат ПЕР. Досвід нормування питомих витрат палива та енергії, яке здійснювалося ще у СРСР, а також результати, одержані протягом останніх років в Україні, свідчать про те, що існуюча система нормування питомих витрат ПЕР має суттєві недоліки і не може вважатися достатньо досконалою, оскільки, норми питомих витрат палива та енергії, що встановлюються за діючими методиками, не є достатньо обґрунтованими та об'єктивними. Тому на підставі застосування таких норм не можна здійсню-вати якісне та дієве управління ефективністю енерговикористання як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств та організацій.

Попри суттєві недоліки, які має діюча в нашій державі система нормування питомих вит-рат паливно-енергетичних ресурсів, проста її ліквідація не є доцільною, принаймні, найближ-чим часом. Існуюча система нормування питомих витрат ПЕР потребує найшвидшого деталь-ного аналізу та удосконалення. Причому одним із перспективних напрямів удосконалення сис-теми нормування є широке застосування ймовірнісно-статистичних методів, які на підставі від-повідних звітно-статистичних даних здатні забезпечити встановлення достатньо об'єктивних та обґрунтованих планових показників ефективності використання паливно-енергетичних ресур-сів у суспільному виробництві.

На підставі вітчизняного та зарубіжного досвіду, в Україні найближчим часом необхідно активізувати наукові дослідження у напрямах розробки, експериментальної перевірки і впро-вадження альтернативних нормуванню питомих витрат ПЕР методів контролю ефективності використання палива та енергії, які з часом змогли б успішно доповнити або замінити існуючу систему нормування енергоспоживання.

Третій крок – це оцінка якісних показників, які відображають хід скорочення питомого електроспоживання в економіці країни. Такими показниками є:

• потенціал поставок енергозберігаючого устаткування, що відповідає сучасним вимогам;

• наявність інформації і можливість підготовки кадрів;

• загальний рівень знань і вмінь, який дозволяє надавати консультації щодо енергозбере-ження;

• рівень майстерності під час виконання енергозберігаючих проектів.

Для забезпечення позитивних результатів на буд-якому рівні необхідно мати кваліфікова-них спеціалістів – енергоменеджерів, які знайомі з усіма аспектами енеровиробництва, енерго-збереження і передусім із управлінням енерговиробництвом і енергоспоживанням.

Приклад. Департамент житлово-комунального господарства, екології і транспорту поста-вив перед енергоменеджером задачу: як зменшити забруднення повітря в місті та розвантажити вулиці від приватного автотранспорту?

Менеджер запропонував провести такі заходи. Приймаючи до уваги, що автотранспорт споживає до 30 % енергії у вигляді палива і його згорання приводить до суттєвого забруднення повітря міста вихлопними газами, необхідно:

1. покращити роботу громадського електротранспорту;

2. збільшити кількість комфортабельних тролейбусів і трамваїв;

3. змінити графік роботи підприємств, організацій і установ.

Покращення роботи та збільшення кількості електротранспорту приведе до зменшення рівня використання приватних автомобілів, внаслідок чого розвантажаться вулиці та поліпши-ться екологічна ситуація в місті. Крім цього, зміна графіку роботи підприємств, організацій і установ дасть можливість уникнути автомобільних заторів, які приводять до забруднення по-вітря, оскільки під час роботи двигуна автомобіля на холостому ході відбувається неповне зго-ряння робочої суміші, що веде до збільшення шкідливих викидів в атмосферу та забруднення довкілля. Таким чином, шляхом покращення роботи та збільшення кількості електротран-спорту, а також зміни графіку роботи підприємств, організацій і установ можна розвантажити вулиці міста від приватного автотранспорту та поліпшити екологічну ситуацію в місті.