1. Удосконалення законодавства та надання субсидій або фінансової підтримки для програм енергозбереження

Оскільки вкладати кошти в енергозбереження набагато вигідніше, ніж освоювати нові джерела енергії, то політика використання таких стимулів, як податкові пільги та позика під низький відсоток для проведення заходів, пов’язаних із енергозбереженням адміністраціями всіх рівнів повинна виконуватися, оскільки це економічно доцільно. При цьому необхідно пам’ятати, що інвестиції – це найважливіший чинник розв’язання проблем енергозбереження. Вони потребують розробки законодавчої бази, яка би сприяла інвестуванню в енергозбере-ження та страхуванню ризиків із пріоритетом заходів, які направлені на використання нетради-ційних і поновлювальних джерел енергії. Це є стратегічною задачею енергозбереження.

До основних напрямів енергозбереження належать:

• вивчення і аналіз потреб регіону в енергоносіях залежно від економічної стратегії його розвитку;

• створення інформаційної бази енергозберігаючих технологій і устаткування;

• проведення маркетингу в сфері енерго- та ресурсозбереження;

• вивчення потенціалу місцевих традиційних, альтернативних і нетрадиційних джерел енергії та можливостей їх використання;

• розробка бізнес-планів для впровадження енергозберігаючих заходів;

• розробка регіональних програм енергозбереження та структури управління енергоефек-тивністю з урахуванням фінансових витрат, механізму залучення коштів і їх компенсації за ре-зультатами економічної ефективності;

• проведення енергетичних аудитів на замовлення підприємств і організацій;

• впровадження розробок наукових і навчальних закладів, які направлені на підвищення енергоефективності, із залученням спеціалістів вище згаданих організацій.

2. Широке впровадження програм підготовки та перепідготовки кадрів, інформуван-ня і популяризація енергозбереження

Досвід розвинених країн свідчить, що забезпечення необхідною інформацією про способи економії енергії є простим і дуже ефективним засобом. За даними США, кошти, що витрачені на інформування, залучають в енергозберігаючі проекти в 2,5 рази більше капіталовкладень, ніж витрачені на податкові стимули.

Серед основних напрямків регіональної політики енергозбереження є:

• створення консультаційних пунктів для населення і юридичних осіб щодо питань ефек-тивності використання енергоносіїв;

• проведення просвітницької роботи в сфері енергозбереження та енергоменеджменту се-ред молоді, керівників організацій, працівників органів виконавчої влади всіх рівнів, а також підвищення кваліфікації спеціалістів енергетичного профілю підприємств всіх форм власності;

• створення постійно діючих виставок енергозберігаючих розробок і устаткування;

• видання інформаційних бюлетенів із рекомендаціями з питань енергозбереження для на-селення, підприємств і організацій.

3. Реалізація програм керування енергоспоживанням (кес)

В Україні на сьогоднішній день основна увага приділяється виробництву енергії, а не про-грамам КЕС, на дивлячись на те, що вони економічно більш доцільні. Програми КЕС складаю-ться з таких розділів: керування електричним навантаженням і керування енергоефективністю кінцевих споживачів енергії.

Керування електричним навантаженням необхідно для вирівнювання графіків наванта-ження енергосистем і здійснюється шляхом зменшення навантаження споживачів у період мак-симуму навантаження енергосистем. Це передбачає створення позапікових режимів роботи устаткування, коротермінове відключення другорядного устаткування й приладів у період мак-симуму навантаження в енергосистемі, введення ефективних тарифів, систем керування енер-госпоживанням та інше. Велике значення має автоматизація і системи керування енергоспожи-ванням.

Для реалізації програм щодо енергоефективності необхідно нове устаткування, а також система стимулів, яка б охоплювала податкові пільги і позики з низькими відсотками.

У випадку збільшення виробництва електроенергії виникають додаткові витрати на її роз-поділ, крім цього відбувається забруднення навколишнього середовища.