Б. Політика цін

Вона повинна охоплювати такі напрями, а саме:

• ціни повинні відображати реальні витрати, механізм їх утворення повинен бути зрозумілим;

• оплата за використану енергію повинна бути примусовою;

• необхідно заохочувати конкуренцію та доступ третьої сторони до електромереж (можли-вість підключення до конкуруючих мереж або джерел енергії).

Економічна криза в Україні стимулювала проведення реформи в ціноутворенні для розра-хунків за енергію. Внаслідок того промислові підприємства на сьогоднішній день платять за газ за світовими цінами, але ще не уведені ціни, що відповідають витратам на електроенергію та опалення, хоча певний прогрес у цьому напрямі вже досягнутий.

В. Законодавство та нормативна база

Україна успадкувала від Радянського Союзу систему норм і стандартів на використання енергії в промисловості, головна функція яких була в забезпеченні централізованого плануван-ня, а не керування енергоспоживанням. У зв’язку з цим у 1995 р. з метою стимулювання ефективного використання енергії було утворено Державний комітет з електрозбереження України, створено Державну інспекцію з енергозбереження, розроблено концепцію проведення енергоаудитів. Вийшла постанова Кабінету Міністрів України про державну експертизу в сфері енергозбереження і був прийнятий закон про енергозбереження, що дозволив більш ефективно проводити політику енергозбереження в Україні.

Водночас сьогодні відсутня широка інформація про рівень світових стандартів на спожи-вання енергоносіїв і питомих витрат енергії на виробництво продукції. Це могло б бути важли-вим критерієм і хорошим орієнтиром для оцінки енергозберігаючих заходів. Крім того, відсут-ній комплексний державний підхід до проблеми енергоефективності, що є одним із бар’єрів при розв’язанні проблеми енергозбереження. Розробка енергопаспортів могла б принести знач-ну користь, але інформація від підприємств не аналізується і не є джерелом прогнозування та керування енерговиробництвом і енергоспоживанням.

Приймаючи до уваги те, що економічні та енергетичні потенціали регіонів України різні, доцільно було б основну практичну діяльність у сфері енергозбереження перенести на регіона-льний рівень. З цією метою необхідно розробити чітку структуру регіонального фінансування енергозбереження та законодавчу базу створення регіональних фондів енергозбереження. Для забезпечення ефективної роботи у сфері енергозбереження на регіональному рівні необхідно створити службу енергоменеджменту регіонального рівня, що є однією із задач стратегії енер-гозбереження.

Г. Ефективність використання енергії

З метою підвищення ролі управління енергозбереженням, як одного з основних напрямів економічної стратегії держави, необхідно прийняти низку заходів на рівні державного управ-ління:

• законодавчо закріпити обов’язкове проведення енергоаудиту для підприємств і організа-цій бюджетної сфери та ЖКГ;

• на законодавчому рівні внести зміни в систему оподаткування для забезпечення компен-сації затрат на енергозберігаючі заходи;

• провести перерозподіл пріоритетів у сфері енергозбереження від центру в регіони, що дозволить залучити місцеві сировинні ресурси;

• забезпечити, щоб регіональні та державні структури, що відповідають за енергозбере-ження, не повинні бути в структурі, яка відповідає за розвиток ПЕК, оскільки в них різні ін.-тереси і задачі;

• енергоаудит повинен стати пріоритетним при складанні планів перспективного розвитку на будь-якому рівні від держави до підприємства;

• необхідно створити банк даних не тільки для нового ефективного устаткування, але і прогресивних питомих норм затрат енергоносіїв для всіх видів продукції;

• найбільшу увагу потрібно приділити металургії, хімічній, нафто- і газодобувній галузям, які є найбільш енергоємними виробництвами і в них зосереджено максимальний потенціал енергозбереження.

Підвищення ефективності використання енергії буде сприяти підвищенню надійності енергопостачання, покращенню екологічної ситуації та зменшенню витрат на імпорт палива.

Ефективність використання енергії можна підвищити за рахунок цілої низки програм.