2. Менеджмент як вид професійної діяльності

Американці вважають термін “менеджмент” у випадках, коли йдеться про: а) управління, що здійснюється професійно підготовленими до цієї діяльності найманими фахівцями: менеджерами; б)управління, що переслідує цілі, висунуті самою господарчою організацією, і здійснюється на власний розсуд; в)управління зорієнтоване на досягнення найбільшого успіху (тобто ефективне управління) науково обгрунтованими шляхами. – це ознаки діяльності менеджера.

Три основних рівня менеджерів: а) менеджери нижньої ланки (lower managers): начальник цеху, мастер, начальник відділу маркетингу; б) менеджери середньої ланки (midle managers): головний бухгалтер, головний інженер, директор підприємства; в) менеджери вищої ланки (top managers):Президент фірми, віце –президент.

Управлінськи ролі менеджерів в організації: - це моделі поведінки менеджерів, виконання ними управлінських дій, підтримки взаємовідношень з керівництвом та підлеглими. Вони групуються наступним чином:

1. Міжособові ролі (“головна фігура”, “Лідер”, “Зв’язний”)

2. Інформаційні ролі (“приймальник чи нервовий центр”, “розповсюджуючий”, “представник”)

3. Ролі, яки пов’язані з прийняттям рішень (“підприємець”, “стабілізатор”, “розподільник”, “той, що веде переговори”).

3.Еволюція управлінської думки Вклад в современную науку управления различных школ и научных направлений хХв. Табл. 1

Научные направления и ключевые положения концепций	Основные идеи, используемые современным менеджментом
Научное управление и классическая (административная) школа (20-е годы)
Научные принципы организации труда Рационализация трудовых операций Разделение труда в управлении Процессный подход к управлению	Научный подход к менеджменту и его принципам Анализ способов выполнения работ Управление как серия непрерывных взаимосвязанных действий
Школы Человеческих отношений (30-е годы) и Поведенческих наук (50-е годы)
Коллектив как особая социальная группа Межличностные отношения как фактор роста эффективности и потенциала каждого работника	Использование факторов коммуникации, групповой динамики, мотивации и лидерства Отношение к членам организации как к активным человеческим ресурсам
Теория принятия решений и Количественный подход (50-е – 60-е гг.)
Разделение процесса разработки решений на стадии и серию шагов Применение методов количественных измерений	Субъективный подход к оценке рациональности решений Использование количественных моделей, методов и измерителей при принятии решений
Системный (50-е гг.) и Ситуационный (60-е гг.) подходы
Взаимодействие и взаимосвязь всех частей организации Учёт воздействия факторов окружающей среды Анализ ситуационных переменных	Рассмотрение организации как целостной системы Значение анализа внешней среды для организации Принятие решений с учётом сложивейся ситуации
Теории Стратегий (70-е гг.), Инноваций и Лидерства (80-е – 90-е гг.)
Непрерывность взаимодействия организации с окружающей средой и разработка стратегии развития организации Инновационность как основа конкурентноспособного развития Лидерство вместо менеджеризма	Разработка стратегии организации как фактор её конкурентоспособности Инновационный подход к изменениям в организации Радикальное изменение взаимоотношений между персоналом и руководством

Ключовими моментами сучасної системи поглядів на менеджмент (нової парадигми: 1). Відмова від управлінського раціоналізму класичних школ менеджменту, що виявляється в переконанні, що успіх організації виявляється перш за все раціональною організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні фактори виробництва. Замсть цього на перше місця висувається проблема гнучкості та адаптовності (пристосовності) до постійних змін зовнішнього середовища. 2). Використання в управління теорії систем, яка облегшила завдання розбіру організації в єдністі її складових частин, що нерозривно пов’язані з зовнішнім світом. 3). Використання ситуаційного підходу до управління, згідно якому уся організація всередині підприємства є ні чим іним як відповідь на різні за своєю природою впливи ззовні. 4). Визнання соціальної відповідальності менеджменту як перед суспільством в цілому, так і перед окремими людьми, що працюють в організації.