5. Собівартість, її сутність, структура й шляхи зниження

Підприємство, як організаційна форма виробництва характеризується певним рівнем ефективності виробництва, що припускає чітку кількісну визначеність всієї сукупності витрат у грошовому виразі, які мали місце при виробництві й реалізації продукції. У цьому зв’язку існує така категорія як собівартість. Якщо витрати виробництва є грошовим вираженням витрат на виробництво, то грошове вираження витрат на виробництво й збут продукції є собівартість. Залежно від функціональної ролі розрізняють наступні види собівартості:

1) планова собівартість, що відображує в ідеальній формі очікувані витрати на виробництво продукції;

2) фактична собівартість – вона містить у собі й ту сукупність витрат, відшкодування яких здійснюється за рахунок додаткового продукту (пеня, штраф, неустойки й т.д.);

3) виробнича собівартість, що поряд з витратами виробництва містить у собі витрати на утримання управлінського й допоміжного персоналу, офісів і т.д.;

4) повна (комерційна) собівартість, що містить у собі виробничу собівартість і витрати по збуту продукції.

На практиці й у теорії розрізняють індивідуальну собівартість, тобто собівартість одиниці продукції стосовно даного підприємства й суспільну собівартість, що відбиває середні витрати на одиницю даної продукції, які визначаються до всіх підприємств, її виробляючих.

Усяке підприємство, здійснюючи витрати ділить їх на постійні й змінні. Під постійними витратами розуміють витрати, які не пов’язані з обсягами виробництва (витрати на утримання будинків, адміністративного апарату й ін.). Змінні витрати, ті які пов’язані з обсягом виробництва (витрати на матеріали, сировину, напівфабрикати, оплату праці й ін.).

Структура собівартості завжди розрізняється по елементах витрат і статтям калькуляції.

Калькуляція – визначення собівартості одиниці продукції. Структура по елементах витрат показує питому вагу конкретних витрат, розрахований на весь обсяг продукції. Якщо собівартість визначається стосовно до одиниці продукції, то особливе значення мають статті калькуляції (вони охоплюють всі види витрат). Калькуляція собівартості дає можливість порівнювати витрати на виробництво одиниці різних видів продукції.

Структура собівартості по елементах витрат і по статтях калькуляції дає можливість визначити основні шляхи зниження собівартості.

6. Підприємство й ефективність виробництва

Ефективність діяльності підприємства також тісно пов’язана з витратами на виробництво продукції. Оскільки при виробництві продукції може існувати безліч технологічних рішень, остільки всі витрати підприємства є альтернативними, а отже, здобувають економічну оцінку й виступають як економічні витрати підприємства.

Економічні витрати підприємства завжди підрозділяються на зовнішні й внутрішні. Зовнішні являють собою грошове вираження витрат, які пов’язані із придбанням факторів з боку. Внутрішні – це величина грошових надходжень, які могли бути отримані при реалізації на сторону, що належать підприємству ресурсів, але які воно використало у власному виробництві. Невід’ємним елементом внутрішніх витрат є так називаємий нормальний прибуток підприємця, тобто та частина його валового прибутку, що він використовує як дохід – витрачає на утримання себе й родини. Прибуток понад цим нормальним прибутком підприємця називається чистим прибутком або економічним прибутком.

Поряд з економічним існує поняття бухгалтерського прибутку підприємства, що являє собою різницю між розміром виручки від реалізованої продукції й зовнішніх економічних витрат.

Ефективність діяльності підприємства характеризується також:

1) рівнем продуктивності й рівнем трудомісткості продукції. Ці показники взаємо-зворотні. Якщо продуктивність праці визначає кількість зробленої продукції на одного працівника за одиницю часу, то трудомісткість продукції показує витрати праці на одиницю продукції;

2) показником матеріаломісткості продукції, що визначається відношенням використаних матеріалів до кількості зробленої продукції;

3) істотним показником є також показник фондовіддачі, що визначається кількістю виробленої продукції, віднесеним до вартості використаних фондів. Зворотна величина є показник фондомісткості продукції. Зміна фондовіддачі завжди обумовлена зміною продуктивності праці й фондоозброєності праці. Остання показує кількість фондів, що припадають на одного працівника. Фондовіддача буде збільшуватися тільки в тому випадку, якщо темпи росту продуктивності праці будуть вище темпів росту його фондоозброєності.

6