3. Економіка домогосподарства

Домогосподарству як одному із суб’єктів ринкової економіки належить надзвичайно важлива роль у системі економічних відносин.

По-перше, задоволення потреб домогосподарства в матеріальних і нематеріальних благах виступає природною метою виробництва. Попит домогосподарства є одним з найбільш вагомих компонентів сукупного попиту на кінцеві блага. По-друге, домогосподарства як власники виробничих факторів передають їх діловим одиницям (підприємствам), які повинні здійснювати їхнє ефективне з’єднання. По-третє, частина доходу, що використовується домогосподарством протягом поточного періоду, перетворюється в заощадження й, може, при певних обставинах, стати потужним джерелом економічного росту країни. Можна констатувати, що домогосподарства виконують в економіці три основні функції: споживання, постачання факторів виробництва й заощадження. Таким чином, домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, ведучих спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва й використовує зароблені на цьому доходи для поточного споживання товарів і послуг з метою задоволення своїх потреб.

Для того щоб успішно виконувати свої функції домогосподарства повинні одержувати певний обсяг доходів. Головне джерело доходів – це доходи від ресурсів, які домогосподарства поставляють суспільному виробництву, або доходи від факторів виробництва. Але цим не вичерпуються доходи домогосподарства, потрібно враховувати також трансферти.

Трансферти або трансфертні платежі – це всі виплати, які відповідають реальному економічному внеску домогосподарства, але не еквівалентні виробничим витратам. До трансфертних платежів відносяться: пенсії, стипендії, допомога, субсидії, дотації на путівки в санаторій й т.п., на утримання дітей у дошкільних установах и т.д.

Структура доходів населення по джерелах дуже різноманітна й залежить від структури суспільних відносин країни, рівня розвитку продуктивних сил.

Таким чином, сукупний дохід домогосподарства – це вся сума доходів, які воно одержує в грошовій або натуральній формі з будь яких джерел.

Доход домогосподарства розподіляється таким чином: частина надходить державі у вигляді податку, а залишок розподіляється на споживчі витрати й заощадження.

Споживання домогосподарства – це придбання товарів особистого споживання, тобто покупка товарів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури й побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні й побутові послуги.

Споживчі товари можуть бути класифіковані таким чином:

1) витрати на товари тривалого користування (служать більше року);

2) витрати на товари короткострокового споживання (служать менше року);

3) витрати на послуги.

Заощадження – це частина доходу домогосподарства, що не оплачується у вигляді податків і не використовується на придбання товарів особистого споживання. Причинами заощаджень можуть бути: захист доходів, наприклад, забезпечити себе на „чорний день” і т.д., заощадження частини доходу з метою придбання цінних паперів (гра на біржі).

У сучасній теорії існує постулат про рівність заощаджень й інвестицій. Це означає, що заощадження, які робить населення, повинні рівнятися інвестиціям, які здійснюються фірмами. Тільки при даній умові попит на ринку буде рівнятися пропозиції й ситуація буде стабільною. Порушення даної рівноваги приведе до виникнення негативних явищ в економіці, до деформації ринкових структур.

Варто звернути увагу на ще одну умову ринкової рівноваги: сукупні витрати повинні дорівнювати вартості виробленого продукту. Невиконання цієї умови у свою чергу приводить до негативних наслідків – до дефіциту або надвиробництва продукції на ринку.

Вивчення сукупного попиту, що формують домогосподарства, дає орієнтир підприємцям про те, яка продукція користується попитом на ринку, а яка – ні, які товари варто випускати, а які – неварте. Існує окрема наука, що вивчає попит – маркетинг. Без знання її методики не може обійтися жодне підприємство.