§ 3. Ствердження друкарства як чинник кардинальних змін в організації редакційно-видавничої справи

Як випливає з попереднього параграфа, Йоган Гутенберг помер у злиднях і фактичному забутті сучасниками. Такою, мабуть, є доля багатьох геніїв, талановитих, принципових і чесних особистостей, заслуги яких, за свідченням тієї ж історії, поціновуються суспільством, на жаль, лише після за­вершення їхнього земного життя.

По смерті першодрукаря залишилися його дивовижні витвори, а ше — учні, послідовники, які після погрому в Майнці розійшлися по всіх краях, стверджуючи і примно­жуючи силу дітища свого Учителя. Цікаво, шо одним з перших відновив Гутенбергову друкарню у Страсбурзі його учень Йоган Ментель, де незабаром видрукував справжні книжкові фоліанти — велику за розмірами Біблію латин­ською мовою, а також твори світських авторів, з-поміж яких — Вергілія.

Поширення За даними “Кеш Епсусіореіііа” Функа і друкарства Вагнала (США), лише протягом першого в Європі півстоліття від часу виходу в світ Гутенбер-

гового першодруку (1450-1500 роки) в світі було видруковано способом, запропоно­ваним німецьким винахідником, понад шість тисяч назв книг. А за підрахунками російського дослідника В. Люблінського, загальний наклад таких видань за цей період міг сягнути 12 млн примірників (“На заре книгопечатания”. Ленінград, 1959). Звичайно, що найшвидше нова справа пускала корені в країнах, що межували з Німеччиною. Наведена нижче таб­лиця наочно демонструє темпи та географію покриття ве­ликих і малих європейських міст друкарнями протягом другої половини XV століття.

Крупним центром випуску і світової торгівлі книгами стала до кінця XV століття, скажімо, італійська Венеція. Пер­ший друкарський прес було тут встановлено 1469 року, і вже До 1500 року в місті нараховувалося понад 400 друкарів. З Цієї кількості варто згадати імена братів Йогана та Вінделі-

118

ПОЧАТИМ друкарства в світі

Країна	Рік заснування друкарства	Кількість міст, де працювали друкарні	Кількість друкарень у цих містах
Німеччина	1450	75	201
Італія	1464	74	586
Франція	1470	40	157
Голландія	1473	21	66
Іспанія	1474	32	77
Англія	1480	4	12

на Спірів. Так, протягом лише одного року (1476) вони над­рукували 17 назв книг, з-поміж яких — “Божественна коме­дія” Данте, “Сонети” Петрарки.

Наведений приклад спростовує поширену раніше тезу, що в перші десятиліття свого існування західноєвропейське друкарство “працювало” виключно на релігійні потреби. Справді, друкарі країн Північної Європи випускали переваж­но Біблії, Псалтирі, Молитовники. Проте епоха Просвітницт­ва внесла свої корективи не лише в роботу майстрів пензля, скульпторів, архітекторів, а й друкарів. Італійці, скажімо, друкували здебільшого твори римських та грецьких класиків, оповідання світських письменників сучасності. З’явилися такі види друкованої літератури як памфлет, полемічний трактат, відозва.

Відомо: щоб надрукувати якийсь текст на будь-якому матеріалі, потрібно мати під руками кілька складних за конструкцією і рецептурою виготовлення засобів:

• шрифт (вирізаний з дерева чи вилитий з металу);

• кольорову суміш (чорнило, фарбу), здат­ну змащувати літери, а відтак залишати їх відбиток на папері, пергаменті, папірусі, тканині;

• самі ці матеріали;

• прилад для нанесення фарби;

• форму для впорядкованого розміщення шрифтового матеріалу;

• прилад для притискування паперу до форми.

Відмінності технології друкарства на Заході і Сході

Стверджений друкарстіш п Європі і світі

119

Маючи такі засоби, можна розробляти і вдосконалювати свою технологію. Та, яка була запропонована Йоганом Гутен- бергом, дещо відрізнялася від технології друкарів Близького і Далекого Сходу.

Які ці відмінності?

По-перше, у способі закріп­лення перевернутих літер. У Китаї їх утримували шнурками, перепущеними через спеціаль­ні отвори кожної літери, або ж глиною. Європейці досягнули такої техніки лиття літер, що вони стискувалися по боках за допомогою пресів у межах ме­талевого лотка формату заданої сторінки. Така технологія вимагала особливої філігранності передусім у виготовленні шрифтів. Якщо якась буква була більшою, або меншою від сусідніх бодай на частку міліметра, така матриця могла розси­патися у процесі її наповнення і фіксації. Коли ж її вдава­лося все ж утримати під час виготовлення відбитків, ширина текстових шпальт виходила нерівною.

По-друге, у способі одержання відбитків. На Сході папір притискували до форми вручну за допомогою плоских дере­в’яних заготовок, у Європі для цього вже використовували прес на зразок такого, який поширювався у виноробстві.

По-третє, у рецептурі виготовлення фарб. Східні дру­карі барвники розчиняли у воді, тоді як у Західній Європі від самого початку для розведення фарби брали олійну основу. За такої умови текстові відбитки не “вигорали” від часу, а виявляли здатність протягом століть не змінювати відтінків свого кольору.

Противники Незважаючи на те, що після винаходу Гу- друкарства тенберга Західна Європа швидко вкрилася цілою мережею досі небачених специфіч­них цехів і підприємств, продукт, який

120

ІІОЧЛТКІ1 ДРУКАРСТВА В СВІТІ

виходив звідти, — друковану книгу — не скрізь і не завжди зустрічали прихильно. Наведемо кілька промовистих істо­ричних прикладів.

1485рік. Німеччина. Архиєпископ-курфюст міста Майнца, де зародилося друкарство, звернувся до магістрату Франк- фурта-на-Майні з вимогою суворого контролю всіх книжок, привезених до цього міста на ярмарок, і негайного вилучення та знищення тих, які, на думку архієпископа, мали підозрілий зміст. Як результат, незабаром у цих містах були створені спеціальні органи, які піддавали суворій перевірці усі кни­ги, що друкувалися там чи завозилися для продажу. Це були прототипи перших у Європі цензурних комітетів, які згодом почали виникати й в інших містах Європи. А першим цен­зурним циркуляром майнцького архієпископа стала заборона друкувати Біблії народною, так званою живою, мовою.

Кінець XVстоліття. Франція. У Парижі серед міщан по­ширюються друковані листівки, в яких критикуються дії мате­рі майбутнього короля Франції Людовіка XIV Антуанети Австрійської та її радника кардинала Мазаріні. Зокрема, найбільші заворушення викликали дві брошури, випущені майже одночасно в двох різних друкарнях столиці Франції. Архівні матеріали зберегли ім’я одного з цих друкарів — Мар- ло — та назву його брошури — “Охоронець постелі королеви”. Начальникові таємної поліції Ла Турнелю швидко вдалося розшукати двох друкарів і арештувати. Другого дня вони були засуджені до страти через повішення. Вирок мав вико­нуватися неподалік тодішньої королівської резиденції — Лувру — публічно, на очах тисяч парижан. На одного з друка­рів уже було накинено зашморг, як раптом він голосно звернувся до натовпу: надруковані в брошурі вірші стосуються не ко­ролеви, а ненависного парижанам Мазаріні. Повіривши сло­вам друкаря, розлючений натовп враз змів охорону, кинув­ся до шибениці й звільнив з-під рук катів сміливих друкарів.

1566 рік. Росія. Перша друкована книга в цій країні — “Апостол”, випущений у світ 1564 року російським першодру­карем Іваном Федоровим, розлючує не лише тамтешніх релі- гійників, а й боярську верхівку. Друкар звинувачується в єретицтві. Однієї ночі сп’янілий натовп спалює друкарню Федорова, а його самого разом з помічником Петром Мсти- славцем назавжди вигонить з Москви. Пізніше, через десять

Стіїсрджсішл друкаргтіш її Сиропі і гніті

121

років, сам Іван Федоров у піс­лямові до львівського “Апос­тола” назве причину свого ви­гнання з Москви: “Зависть и ненависть (огь многіхь на­чальника и священноначаль- никь, и учитель), сія убо нась от земля и отечества, и от рода нашего изгна, и в иньї страньї незнаємьі пресели”.

Кінець XVстоліття. Близь­кий Схід. Духовні провідники ісламської релігії забороняють будь-де і будь-кому в мусуль­манському світі друкувати книги. Ця заборона, як відо­мо, діяла аж до XIX століття.

1671 рік. США. Історією збережений один цікавий до­кумент, в якому зафіксовано “філософські” міркування гу­бернатора американського штату Вірджинія Томаса Берклея з приводу “шкоди” друкарень. Це — фрагмент офіційного листа губернатора, надісланого ним до Лондона 1671 року¹: “Дякуючи Богові, у нас тут немає ані вільних шкіл, ані дру­карень і, сподіваюся, що так буде ще довго. Наука породила на світ лише непослух, єретицтво та сектанство, а друкар­ство було слугою всіх цих страхіть. (Виділення авт. — М. Т.) Нехай береже нас Бог від того й другого!”

Кінець XVIIIстоліття. Бельгія. Молодий підприємець Бре- полс засновує в маленькому бельгійському містечку Турнаут Друкарню, основним видом діяльності якої є випуск у світ гральних карт. Одначе під час чергової спроби французів підкорити його країну молодий друкар зупиняє картярське виробництво й організовує випуск листівок із закликом до

¹ Друкарство в Америці виникло значно пізніше від Європи. 1628 року слюсар за фахом Стівен Бей, прибувши до Массачусетса, виготовив так званий Кембриджський прес, яким і започатко­вано було тамтешнє друкарство. Через десять літ на цьому об­ладнанні було віддруковано значним накладом “Клятву вільної людини”, а згодом — повну “Книгу Псалмів”.

Бельгійський друкар Бреполс, (трачений .'шпопопііпками :іа ви­пуск листівок із закликом до народу захистити Вітчизну

122

ПОЧАТКИ ДРУКАРСТВА В СВІТІ

народу захистити Вітчизну. Саме це викликало ентузіазм у бельгійців, шо дало змогу не допустити на свої землі заво­йовників. І саме це стало причиною страти молодого дру­каря під час чергового переможного наступу французів, що стався через деякий час.

Отож, противниками поширення друкарської справи на зорі його виникнення були:

/. Релігійні кола

Раніше створення й поширення релігійних текстів через рукописні книги вважалося винятковою прерогативою мо­настирів, які не могли не перебувати під контролем церкви. Активне поширення друкарства, перетворення його в рід за­нять значної кількості світських людей зробило майже не­можливим контроль за змістом релігійної літератури. Крім того, новий спосіб множення книг спонукав до появи но­вих жанрів і нових тем, з-поміж яких — полемічні твори, пам­флети, які викликали найбільше занепокоєння в релігійних колах. Тому спроби приборкати друкарів, обмежити їхню діяльність, спрямувати у вузьке русло релігійних потреб ви­глядають закономірними.

2. Світська влада

Причини незадоволення владною верхівкою становлен­ням друкарства були здебільшого такими, як і в першому випадку. Вельможі та їхні прислужники, переважно з числа диктаторів або невігласів, швидко переконалася в силі і не­безпеці друкованого слова. Особливо, якщо воно не було підконтрольним і йшло врозріз з їхніми інтересами. Тому поява перших друкованих текстів, що були владі невгодними, призвела до масових і жорстоких санкцій проти друкарів.

3. Творці й прихильники рукописної книги

З виникненням і поширенням друкарства рукописна кни­га не відходить відразу на задній план. Навпаки, вона певний час активно розвивається, знекровлюючись, щоправда, у нерівній конкуренції зі своєю новоствореною посестрою. Рукописання, як і друкарство, особливо в епоху Просвіт­ництва, стало для значної частини людей формою бізнесу: продажна ціна рукописних книг була значно вищою від дру­кованих. Тому майстри-каліграфи й численні представни­ки їхніх цехів чинили на початку справжній опір своїм но­вим конкурентам.

Ствердження друкарстві! в Сиропі і світі

123

Значення Нині, з висоти кількох століть тріумфаль-

друкарства: ного ходу планетою Земля друкарського редакційно- винаходу, важко переоцінити його значен- видавничий ня для цивілізайційного поступу людства, аспект Раптове вторгнення техніки в царину духу

кардинально змінило напрямок розвитку

і матеріального виробництва в цілому, і матеріальної куль­тури зокрема. У відкритті Йогана Гутенберга, звичайно ж, було більше позитивів на противагу тим обмеженим засте­реженням, про які йшлося вище.

Маємо тут справу з цілим рядом значеннєвих аспектів, які потребують грунтовного розгляду, але в цьому контексті їх варто лише окреслити: економічних, культурно-історич- них, політичних, соціальних, наукових, мистецтвознавчих, мовних.

Змістове наповнення кожного з них можна легко зроби­ти, розмірковуючи, скажімо, над цими влучними висловлю­ваннями видатних мужів різних епох і країн:

Академік В. Вернадський:

“Книгодрукування виявилося тим могутнім знаряддям, яке зберегло думку особи, збільшило її силу стократ... Ми можемо і повинні починати історію нашого наукового світо­гляду з відкриття книгодрукування”.

Франсуа Рабле:

“Нині в ходу вишукане і вправне тиснення, винайдене в мій час за навіюванням Бога, тоді як гармати були вигадані за спонукою диявола”.

Стефан Цеєйг:

“Ні одному джерелу енергії не вдалося створити такого світла, який випромінює іноді маленький томик, і ніколи електричний струм не володітиме такою силою, якою володіє електрика, закладена у друкованому слові”.

Віктор Гюго:

“Винайдення друкарства — видатна історична подія. У ній — зародок усіх революцій. Вона є зовсім іншим засо­бом вираження людської думки; мислення набуває нової Форми, відкинувши стару... Воістину, друкарство — це та ж споруда, яка росте вгору нескінченними спіралями; у ньому ^таке ж переплетення мов, невпинна діяльність, невтомна

124

ПОЧАТКІІ ДРУКАРСТВА В СВІТІ

праця, завзяте змагання всього людства; в ньому — обітова- ний притулок для думки на випадок нового всесвітнього по­топу, нового нашестя варварів. Це друга Вавілонська вежа роду людського”.

У контексті ж редакційно-видавничої справи значення запровадження нового способу творення і множення текстів полягає в наступному:

1. Друкарство розпочало переломну добу в бутті книги.

2. На відміну від рукописного книготворення тут посту­пово здійснюється спеціалізація працівників на окремих ета­пах підготовки і друкування книги, що пізніше призвело до відокремлення видавничих та друкарських процесів і пара­лельного розвитку двох взаємно залежних, але самостійних підрозділів — видавництв і друкарень.

3. Із збільшенням обсягу книговидань від друкарень по­ступово відокремлюються допоміжні виробничі підрозділи, які згодом розростаються в цілі підприємства, працюючи з друкарями за угодою, — словолитні, палітурні, граверні май­стерні, папірні.

4. Відбулося спрощення і скорочення процесу книгови- робництва, здешевлення його вартості.

5. Закладалися нові принципи редагування і виправлення текстів.

6. З’явилися спеціальні видання, адресовані для редак­торів, коректорів, правщиків.

7. Започатковувалися елементи одності, уніфікації (висловлюючись сучасною термінологією, стандартизації) тексту.

8. Окреслювалася типова для наслідування зовнішня кон­струкція і внутрішня структура друкованого продукту.

9. Утвердилися нові засади видавничої естетики.

10. Прискорився процес оформлення і ствердження пра­вопису тієї чи іншої мови.

11. Виникла необхідність у підготовці кадрів друкарів і редакторів.

12. Слідом за творенням книг друкарство спонукало ви­никнення періодичних друкованих органів, а відтак і станов­лення журналістики і як однієї з форм суспільно-політич­ної діяльності, і як професії.

Зшіитпиіін і пипдишіл. Рі'комсмдошши література

125

Запитання і завдання для самоконтролю

Назвіть суспільно-політичні й економічні передумови виник­нення друкарства.

Яким чином друкувалися тексти до появи рухомих літер?

Назвіть випадки використання штампів і печаток напередодні виникнення друкарства.

Що таке ксилографія?

Чим відрізняється метод набиття візерунків від ксилографі­чного способу множення текстів?

Якою є роль китайських винахідників у поширенні не рукопис­ного способу множення текстів?

В чому полягає специфіка перших китайських друків ?

Назвіть переваги й недоліки вирізьблення на дереворитах текс­тів та ілюстрацій з метою їх тиражування.

Чи можна вважати Фестський диск першим у світі друкова­ним текстом ? Якщо так, то чому ?

Завдяки якому винаходу ввійшов в історію видавничої справи китаєць Бі Шен? Чому цей винахід не прижився на Далекому Сході?

Якою є Ваша думка щодо дискусій учених з приводу першості в історії друкарства Лауренса Костера та Йогана Гутенберга?

Коротко охарактеризуйте друкарську діяльність Лауренса Ко­стера.

Де й коли Й. Гутенберг змайстрував перший друкарський вер­стат?

В чому полягали “Гутенбергові нещастя ”?

Коротко охарактеризуйте книжкові шедеври Йогана Гутен­берга.

Як ширилася в Європі друкарська справа після смерті першо­друкаря ?

Які матеріали і засоби потрібні були давнім майстрам для друку?

Чи були відмінності в технології друкарства, запровадженого в Західній Європі й на Близькому та Далекому Сході? Якщо так, то які?

Назвіть чинники, які стримували розвиток друкарства у XV- XVIII століттях?

Значення друкарства в контексті цивілізаційного поступу люд­ства.

Значення друкарства в контексті розвитку редакційно-видав­ничої справи.

126

ПОЧАТИЙ друкарства в світі

Рекомендована література до теми

Баренбаум И. Е. Издательское дело и книговедение во Фран- ции. — М., 1974.

Бунаков Ю. В. Книгопечатание и книгоиздательское дело в Китае // Китай. — М., Л., 1940.

Грінченко Б. Про книги: як їх вигадано друкувати. — К., 1908. -48 с.

Попов П. Друкарство: його початок і поширення в Європі. — К„ 1925.- 72 с.

Слободяник А. Віддарунок людству Йогана Гутенберга. // Дру­карство. — 2000. — № 3.

Книжньїе сокровиша мира: Из фондов Государственной биб- лиотеки СССР. — М., 1989. — 224 с.

ВладимировЛ. И. Всеобщая история книги: Древний мир, Сред- невековье, Возрождение. — М.: Книга, 1988. — 320 с.

Киселев Н. Неизвестньїе фрагменти древнейших памятников печати Германии и Голландии. — М., 1961.

Кузьма Орест. Як друкується книжку. — Станісавів-Коломия, 1921.-61 с.

Любинский В. С. На заре книгопечатания. — Л., 1959. — 160 с.

Немировский Е. Л. Изобретение Иоганна Гутенберга. Из исто- рии книгопечатания. Технические аспекти. — М.: Наука, 2000. — 660 с.

Розум О. Таємниці друкарства. Поліграфія: минуле, сучасне, майбутнє. — К.: Техніка, 1980. — 143 с.

Флуг К. История китайской печатной книги Сунской зпохи X—XIII вв. — М.-Л., 1959.

Вгеїа Уо/іесН. Тіасіагпе па ЗІоуеп$ки. 1477—1996. — Вгаіізіауа, 1997.-214®.

КпоЬІосН Н. Яипй иш с!а$ ВисН. — Ьеіргі§, 1973. — 160 8.

Тема 5

КОНЦЕПЦІЇ

ВИТОКІВ

ВІТЧИЗНЯНОГО

ДРУКАРСТВА

@ Російська (радянська) концепція

^ Концепція західних учених

цр Концепція Івана Огієнка

Концепція Ореста Мацюка і Якима Запаска

цр Узагальнення наукових концепцій

128

КОНЦЕПЦІЇ ВИТОКІВ ДРУКАРСТВА

Проблема з’ясування походження як рукописного, так і друкованого слова має для кожного народу принципове зна­чення, оскільки йдеться про стан розвитку культури цього народу, його роль у загальноцивілізаційному поступі люд­ства. Надто ж для українців. Адже сама історія української книги як найголовнішого чинника культури в умовах бага­толітньої бездержавності нації дає, за словами Олександра Лотоцького, багато матеріалу для роздумів на тему про не­переможність культурних прагнень народу, шо пробудився до свідомого національного життя.

Сталося так, що протягом тривалого часу, передусім з причин політичного характеру, розробка цієї важливої теми перебувала під особливо пильним контролем. На початку — державних чиновників Російської імперії, а згодом — і радян­ської. Історія українців, таким чином, писалася не вітчизня­ними вченими. До того ж, поза межами України, здебільшого в Петербурзі й Москві. І все ж у контексті об’єктивних пошу­ків витоків друкарської справи українці робили свої спроби, хоча не цілком вдалі і не завжди сміливі. Показовими у цьому плані є дослідження Михайла Максимовича та Миколи Кос­томарова.

Звідси — й існування двох, цілком протилежних, підходів, а отже й різного ступеня науковості концепцій щодо вив­чення й інтерпретації зазначеної проблеми.