§ 3. Тематичний, мовний та географічний аспекти

Тематичний Початок 90-х років був бурхливим і неста- аспект більним періодом становлення нової тема­

тичної палітри книговидання. Свобода слова і друку давала можливість мало не кожному відчути себе і редактором, і видавцем, коли дехто з початківців (та й старожилів книжкового світу) за місяць-два ставав мільйонером, а згодом і мільярдером, спритно “ви­кидаючи” на зголоднілий і невибагливий книжковий ринок чергові партії “кама-сутр”, “анжелік”, “амазонок” чи наспіх “упорядкованих” різноманітних томів детективного чтива.

У таких умовах перед видавництвами поставала пробле­ма вироблення власної концепції розвитку. Йшлося про те, кого і що видавати в нових умовах розвитку суспільства. Для видавництв, які спеціалізувалися, скажімо, на науковій і навчальній літературі, це питання особливо гостре. Адже зміни відбувалися в суспільній свідомості, поглиблювалися державотворчі процеси, докорінно змінювалися навчальні

Тематичний, мопніїй ти географічний аспекти

473

програми у вищих навчальних закладах, запроваджувалися нові дисципліни. Як оперативно забезпечити ці програми новими підручниками, посібниками, які авторські колективи створювати, якого рівня літературу вони запропонують до ви­дання, якщо зайняти вичікувальну позицію? Як взагалі встига­ти за тими змінами, які мало не щодня вносило нестабільне, тривожне сьогодення, готуючи до видання не газету, а книгу?

В останнє десятиріччя розвитку вітчизняного книгови­дання на ринку пропозиції книги і ринку попиту на неї відбу­лися кардинальні зміни, які помітно вплинули на тенденції книговидавничого ринку і поведінку читача (покупця). В недавні радянські часи вітчизняний читач змушений був ку­пувати лише те, що пропонували їм видавництва, політику яких, у свою чергу, диктували партійно-ідеологічні органи “згори”. Книга несла в собі передусім “виховний”, “ідеоло­гічний” заряд, а не “пізнавальний”, “споживацький”, як це прийнято розуміти в західному світі.

Як тільки всі заборонницькі й обмежувальні шлюзи щодо друкованого слова в перші роки української незалежності буди знесені, саме читацькі смаки стали визначальними в поточ­них і перспективних планах діяльності більшості видавництв.

Коли схематично виокремити тенденції, що панували на цьому ринку в тематичному діапазоні, то можна простежити, як за швидкозмінюваними читацькими смаками змінювався й характер і книжкових розкладок, і полиць спеціалізованих магазинів.

На першому місці за накладами і кількістю назв тривалий час домінували книги двох, таких протилежних за темати­кою, напрямків —* сексуально-еротичного та... історичного. З одного боку, спостерігалися немалі черги за різноманітними “кама-сутрами”, “амазонками”, “анжеліками”. З іншого, — не менший попит був на заборонені раніше твори М. Кос­томарова, М. Грушевського, Д. Драгоманова, М. Аркаса, І. Огієнка. Ті видавництва, які вчасно зорієнтувалися і за структурою та кадровим потенціалом були гнучкі й динамічні, протягом одного-двох тижнів додруковували додаткові десят­ки, а то й сотні тисяч примірників таких книг, які розходи­лися практично з-під коліс.

Поступово на зміну цій тематиці приходила література, що за змістом була ближчою до нашої недавньої, радянської,

474

ВИДАВНИЧА СПРАВА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

історії, в основі якої — прихована від мільйонів співвітчиз­ників правда про тоталітарний режим, сталінізм, періоди хрущовської відлиги та “перестройки”. Справжніми книжко­вими бестселерами, право на перевидання яких виборювали, після “товстих” літературних журналів, немало вітчизняних видавництв, стали твори, скажімо, Д. Волкогонова, Б. Єльци­на, П. Шелеста, репринтні видання періоду УНР та передруки здіаспорних видавництв.

Переживши романтичний період національного пробуд­ження і дещо перенаситившись такою “важкою” тематикою, наш читач протягом короткого часу спонукав своїми потре­бами до зміни характеру книжкових розкладок: “правити бал” на них стали твори класиків детективного жанру (А. Крісті, Ж. Сіменон, Д. Чейз). На зміну їм прийшли незабаром романи жахів та література легких жанрів (різноманітні любовні при­годи), які пізніше доповнилися кримінально-бандитською те­матикою сучасних авторів (усілякі “розборки” різних рівнів, “петербурги й москви бандитські”) та фантастикою.

У проміжку між тими тематичними блоками, але нетри­валий час, було модним купувати для своєї домашньої бібліо­теки й для подарунків близьким книги поточних телевізійних серіалів, здебільшого “мильних” латиноамериканських. Варто згадати хоча б шалений успіх книжкових видань, що з’являли­ся в продажу буквально із завершальними серіями “Багатих, що теж плачуть”, “Нікого, крім тебе” і навіть дуже кримі­нального італійського “Спрута”.

З другої половини 90-х років книжкові розкладки тако­го штибу стали поступово витіснятися так званою діловою літературою ринкової тематики (право, економіка, фінанси, менеджмент, маркетинг). Обсягові, видані в оправах, пере­клади зарубіжних авторів із цих галузей знань стали допов­нюватися десятками книг сучасних вітчизняних авторів.

Нова хвиля читацького попиту винесла на ринок різно­манітну літературу з вивчення іноземних мов, комп'ютерної тематики. Окремим потужним блоком на перші місця і за кількістю назв, і за накладами стали виходити навчальні видан­ня. Міцно й надовго утверджуються на книжкових розкладках і полицях в останні роки довідники, словники. Повільно, але впевнено, з огляду на входження України до європейського дому й пожвавлення туристичного бізнесу, розширюється

Тематичний, моїший та географічним апіекти

475

асортимент і — найголовніше — якість видань краєзнавчо- туристичного характеру. Цей тематичний блок, судячи з його стрімкого розвитку в країнах Східної Європи, безумовно, має добру перспективу.

Активно формується новий тематичний блок, який можна умовно назвати “література масового попиту сучасних вітчиз­няних авторів”. Феномен сучасних українських письменників Андрія Куркова, Юрія Андруховича, Марини і Сергія Дячен- ків, Олді (літературний псевдонім Д. Громова та О. Ладижен- ського) і Андрія Валентинова, твори яких за кордоном часто потрапляють у перші десятки списків книжкових хіт-парадів, спонукали вітчизняних видавців піти на певний ризик і спро­бувати переконати українського читача купувати книги домо- рощених, але “розкручених” авторів. Вдалим тут може бути приклад з книгою Ю. Рогози “День народження Буржуя”: тираж її, що розійшовся по Україні за кілька місяців, склав 70 тисяч примірників.

Таку строкату і хвилеподібну еволюцію пережив україн­ський видавничий ринок протягом останніх десяти років, набуваючи нині (у контексті розвитку читацьких смаків і за­питів) більшої стабільності й прогнозованості. Це зовсім не означає, що умовно розміщена автором послідовність у зміні цих смаків є усталеною, раз-назавжди сформованою і більше ніколи не повторюваною. В усі часи, незалежно від суспіль­но-політичних змін у кожній державі, завжди була і буде певна категорія читачів, що потребуватиме книг не просто взагалі, а лиш з певного тематичного блоку, для конкретного спожи­вацького призначення. І серйозні суб’єкти книжкового ринку, прогнозуючи ці зміни, ретельно вивчаючи тенденції, що відбу­ваються на ньому, мають вчасно й безпомилково віднайти саме “свого” читача на саме “свою” книгу. Адже від цього зале­жить кількість таких видань, їхній максимальний наклад і, що не другорядне, ціна, а, отже, й економіка видавництва.

Мовний Заданими Книжкової палати України, пи-

аепект тома вага україномовних видань у загальній

кількості випущених книг за перші п’ять років існування Української держави становила (у відсотках) відповідно за назвами і накладами:

476

ВИДАВНИЧА СПРАВА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

1991

1992

1993

1994

1995

33.8 53,8 35 34,9 41,5 45,4

43.8 40,1 47,1 47,7

На жаль, у наступне п’ятиріччя питома вага української книги стала скорочуватися.

З позитивних тенденцій у цьому блоці слід виділити такі:

/. Україномовна книга все сміливіше і в більшій кількості стала проникати на східні й південні терени держави.

Проте, таке пожвавлення спостерігається переважно у блоці навчальної та дитячої літератури. Цілий ряд регіональ­них видавництв, в тім числі й зі східних областей, включи­лися у справжню боротьбу за право видання тиражних ук­раїномовних підручників.

2. Книги українською мовою все активніше стали готувати до друку видавці з Росії.

Ще в 1999-2000 роках такі випадки були поодинокими. Нині ця тенденція вже чітко окреслюється. Ряд російських видавництв змогли одержати від нашого освітнього міністер­ства грифи на видання тиражних шкільних підручників; інші (скажімо, “Росмен”) стали готувати яскраво оформлені укра­їномовні дитячі видання — казки, енциклопедії, довідники; ще інші небезуспішно роблять цей бізнес у спілці зі своїми українськими колегами.

Прикладом такої співпраці може служити видавництво “Махаон-Україна”. Співвідношення його літератури україн­ською і російською мовою, яка поширюється в Україні, скла­дає у процентному співвідношенні відповідно 80 і 20.

3. На ярмаркових і фестивальних книжкових заходах остан­нього часу помітно пожвавилася діяльність бібліотек щодо прид­бання саме україномовних книжок. Передусім, для вищих на­вчальних закладів — як державних так і особливо недержав­них. Підвищення вимогливості міністерства освіти та науки щодо акредитації таких вузів, одним з основних критеріїв якої є тематична і кількісна наповненість книжкових фондів, дають свої результати. Більше коштів стало виділятися з держав­них та інших фондів і для публічних бібліотек у регіонах. Хоча це стосується більше знову ж таки літератури навчального плану.

Тсматичішіі, мопшіїі та географічним ік нскти

477

Географічний Одна з цікавих тенденцій щодо формуван- аспект ня нової структури видавничої галузі в

Україні — становлення групи приватних видавництв в обласних центрах, які за ко­роткий час своєї діяльності змогли серйозно заявити про себе на загальнодержавному рівні. Із східного регіону слід виді­лити “Фоліо”, “Око”, “Ранок”, “Торнадо”. Посилює свої позиції на загальноукраїнському книжковому ринку донецьке “БАО”. Із західного регіону швидко віднайшли і заповнили свою нішу “Кальварія”, “Фенікс”, “Афіша”.

Вбачається відновлення традицій книговидавничої справи періоду Української Народної Республіки, коли серйозно налаштовані видавничі підрозділи діяли не лише в обласних, айв районних центрах. З найцікавіших — видавничо-полі­графічна фірма “Абетка” (Кам’янець-Подільський), “Відрод­ження” (Дрогобич), “Вік” (Коломия), “Українське народо­знавство” (Опішне).

Нині в Україні, всупереч вкрай несприятливому, в корені шкідливому для майбутнього нації законодавству щодо кни­говидавничої галузі, шириться потужний інтелектуальний рух. Йдеться про те, що на початок третього тисячоліття склався добрий гурт професійно підготовлених і рішуче налаштова­них на працю видавців і друкарів різних форм власності, які вміло продовжують кращі традиції своїх попередників на книговидавничому полі, продукуючи немало гарних, конку- рентноздатних на європейському рівні книг. Окрім того, цей гурт видавців і поліграфістів щораз голосніше заявляє про себе як згуртовану силу, яка налаштована, незважаючи на протидію певних сил, відстоювати свої професійні й державні інтереси щодо захисту української книги в законодавчому плані.

Незважаючи на економічні негаразди, в суспільстві існує стабільно високий попит на добротну українську книгу — навчальну, наукову, пізнавальну, довідкову, художню. Задо­вольнити цей попит не вдається не стільки через високу ціну книги, скільки через її географічну недоступність.

За прикладом країн Західної Європи, Україна все більше починає відчувати вплив щорічного ярмаркового буму у книж­ковій справі. Вже визначилися чотири центри таких виста- вок-ярмарків — у Києві, Львові, Одесі і Харкові.

478

ВИДАВНИЧА СПРАВА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Запитання і завдання для самоконтролю

Як формувалася в Україні нова структура видавництв за головними типологічними ознаками?

Охарактеризуйте нову дистрибуційну мережу продажу дру­кованих видань в Україні.

Чому проблема стандартизації української видавничої продукції загострилася на початку нового тисячоліття ?

Дайте порівняльну характеристику показників випуску дру­кованої продукції на душу населення в Україні та розвинених західних країнах.

Аргументуйте тезу: “Нормальний розвиток видавничої справи в Україні гальмує чинне законодавство в галузі друкова­ного слова”.

На які тривожні тенденції розвитку української видавничої справи звернула увагу Рада Європи ?

Дайте порівняльну характеристику вітчизняного і західного податкового законодавства щодо друкованого слова.

Назвіть характерні тенденції щодо розвитку вітчизняної видавничої справи в тематичному, мовному та географічному аспектах.

Рекомендована література до теми

Видавнича справа в Україні. 1991-1996: Бібл. пок. — К., 1996. -28 с.

Губарець В. Усе, що вміємо, — на стенді: виставки-ярмарки для видавців і поліграфістів //Друк і книга. — 2003. —№ 1. — С. 6-7.

Законодавство в світі книги: шляхи реалізації в Україні реко­мендацій Ради Європи. Матеріали Міжнародної конференції. Київ, 21—22 квітня 1997 р. — К., 1998. — 120 с.

Законодавчі та нормативні документи України у сфері інфор­маційної, видавничої та бібліотечної справи. Тематична добірка. У 2-х ч. Ч. II. Правове регулювання у сфері видавничої та бібліо­течної справи. — К., 2000. — 234 с.

Іванченко Р. Російський патріотизм чи ментальність попандо- пуло? — К., 1999. — 48 с.

Карпенко В. Як повернути манкурту пам’ять. — К.: Вечірній Київ, 2000. — 360 с.

Ковба /. Обличчям до гострих проблем: Про що свідчать злети й падіння у вітчизняній видавничо-поліграфічній сфері // Друк і книга. — 2003. — № 1. — С. 2—3.

Національна книга: нинішній стан, його причини, наслідки і перспективи. — К., 2000. — 16 с.

Запитання і лакдипмя. Рскомендонама література

479

Никифорук Б., Тимошик Н. Издательское дело в Украине в усло- виях рьіночной зкономики // Полиграфист и издатель (Россия, Москва). — 2002. — № 7. — С. 2-4.

Погрібний А. По зачарованому колу століть, або Нові розмови про наболіле. — К.: Просвіта, 2001. — 324 с.

Про захист національного ринку книговидання. Матеріали слу­хань у Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духов­ності. — К., 2000. — 115 с.

Родик К. Невивчені уроки Ситіна або “гоголізація” триває. — К., 2000. — 174 с.

Сенченко М. ПДВ у видавничій справі русифікує Україну // Друкарство. — 2000. — № 2. — С. 12-15.

Тимошик М. Тенденції сучасного українського книговидання

11 Вісник Книжкової палати. — 2001. — № 7. — С. 3—5.

Тимошик М. Краху національного книговидання можна уник­нути, якщо в цей процес терміново втрутиться держава //Літера­турна Україна. — 2003. — 23 січня.