§ 4. Сучасний період

Сучасне українське друкарство на теренах Канади не відзначається тією величезною потугою й різноманітністю, якими позна­чені описані вище попередні два періоди. Цьому є кілька об’єктивних причин. По-перше, даються взнаки асиміляційні процеси, які все більше торкаються молодих українців, надто ж тих, хто народився тут у четвертому, чи вже й п’ятому по­коліннях. Така молодь швидше втрачає українську мову й інте­рес до організованого життя громади.

По-друге, поступово відходить від активної громадської діяльності старше покоління українців, яке належало до “по­літичної еміграції”, для яких справою життя було намагання чим довше затримати в країні нового поселення свою україн­ську ідентичність. Саме ця категорія була основним жертво­давцем для реалізації різноманітних видавничих і пресових проектів.

По-третє, нова, четверта, хвиля еміграції з України, яка почалася з розвалом Радянського Союзу і падінням “залізної стіни”, в основі своїй є “заробіткова” і тому громадсько-полі-

Прпчипп

послаблення

видавничого

РУХУ

Сучасним період

447

тичі інтереси для неї не є пріоритетними. В мові найновіша хвиля еміграції з цієї причини асимілюється швидше, ніж по­передні.

Зменшення інтересу до книжки взагалі і української зок­рема розпочалося на американському континенті ще з 60-х років — з настанням доби, в якій “немає часу на книжку”. Цією ситуацією вже тоді занепокоївся Конгрес Українців Канади, який на своєму з’їзді у жовтні 1965 року ухвалив спе­ціальну резолюцію щодо майбутнього української книги. Зва­жаючи на унікальність цього документа, доцільно навести деякі його фрагменти:

“1. В організаційній системі Комітету Українців Канади дати українському друкованому слову, українській книзі постійну, беззастережну І повну підтримку.

2. Улаштовувати кожного року, в місяці жовтні, виставку укра­їнської книги з відповідними доповідями.

3. Дбати про те, щоб в українських народних школах і курсах українознавства Батьківські Комітети й Управи Шкіл вимагали від батьків набувати для своїх дітей часописи й журнали для молоді та видання дитячої літератури й відповідні видання для домашньої лектури.

Масові видання “Тризуба"

448

УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА В КАНАДІ

Добра книжка — це найбільший наш приятель, який ніколи нас не покине, який у смутку й горю дасть нам пораду і підсу­не ідею, що осінить нашу душу і наш ум...

В Україні українська книжка, українське друковане слово за­пряжені у залізні шори служіння тільки одній справі, тільки одній цілі — піддержці І прославлюванню совєтського режиму. Тим важливішою стане роля її за кордоном. Вона мусить доказати, вияснити і спростувати все те, про що українська книга в Україні сьогодні не сміє говорити.

Українська книга за кордоном, переложена на світові мови, має ще Й інші завдання. Вона повинна нас пов’язати з народа­ми світу... Вона повинна Інформувати світ правдиво про нас. Вона повинна пропагувати, заступати та обороняти українську правду, українську визвольну справу.

... Даймо українській книжці належну піддержку. Купуймо її і збагачуймо нею наші організаційні і домашні бібліотеки. Бо в книгах “мертві живуть і німі говорять”.

Цілий ряд дрібних українських видавництв та їх пресових органів, що нерідко друку­вали спорадичну літературу, виконавши свою історичну місію в Канаді, припини' ли існування.

Продовжують діяти, хоча й з меншою інтенсивністю, найдавніші й авторитетні в західному світі видавництва. Центрами українського книговидавничого руху нинішньої доби, як і раніше, залишаються Вінніпег, Торон­то та Едмонтон.

У Вінніпезі першість по праву забирає "Тризуб” і його найдорожче дітище — щотижневик “Український Голос". Ви­давнича спілка “Екклезія”, що діє при Консисторії Української православної церкви в Канаді, продовжує видавати двотиж­невик “Вісник”, який, щоправда, дедалі більше стає анголо- мовним. З емблемою цієї спілки побачив світ ряд видань ре­лігійної тематики. Серед найпомітніших видань останнього часу — українсько-англійський "Молитовник” (2000 рік), шо став результатом чотирирічної копіткої праці Спільної літур­гійної комісії Постійної Конференції Українських Православ­них Єпископів поза межами України.

У Торонто видавнича спілка “Гомін України” продов­жує видавати великим форматом (обсяг кожного числа — 12 шпальт) суспільно-політичний тижневик з такою ж назвою, який засновано 1948 року. Торонтська видавнича спілка “Но~

Видавничі

центри

НОВІТНЬОЇ

доби

вий Шлях" з 1937 року випускає однойменний щотижневик, нинішній обсяг якого — 20 шпальт. Газета належить Україн­ському національному об’єднанню.

Характерною особливістю сучасного життя української діаспори в Канаді є активна заявка про себе у цій царині нової хвилі української еміграції, яку тут називають бізнесово-за- рібковою. Позбавлені політичної заангажованості, її профе­сійно підготовлені представники прагнуть запровадити серед української спільноти новий тип редакційно-видавничої і журналістської діяльності, заснований на засадах не благо­дійності чи партійної підпорядкованості, а ринку. Типовим прикладом може слугувати новий український тижневик — “Міст", видавцем якого виступає заснована українцями “Міст Медіа Корпорейшен”. На відміну від традиційних ук­раїномовних канадських часописів це видання, обсягом 44 шпальти, що іменує себе “тижневою незалежною газетою для українців Північної Америки”, в основу своєї програми взяло західний тип журналістики, яка базується на продукуванні об’єктивної інформації не лише про українське, а й світове життя, і залежить не від політичних угруповань, а рекламо­давця. Редакція тижневика знаходиться в Торонто, а пред­ставництва — в Україні та США.

Такою ж несподіваною новинкою на книжково-журналь­ному ринку західної української діаспори можна назвати новий канадський україн­ський журнал “Родина”, за­снований однойменною ви­давничою корпорацією 2000 року. Це єдиний у західному світі міжнародний україно­мовний журнал (редакція зна­ходиться в Торонто), який

Каталог книг Інституту досліді» ^и Волинь” і товариства “Волинь” у Вінніпезі

450

УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА В КАНАДІ

Рекламна лиетіпка, що анонсує вихід першого електронного видання української книжки в Канаді під орудою видавця Василя Сидоренка

друкується в шестиколірному варіанті на рівні світових стан­дартів.

У Торонто засноване й пер­ше українське електронне ви­давництво Василя Сидоренка, яке оголосило у 2000 році про свій перший видавничий про­ект — видання електронною книгою Шевченкового “Кобзаря” двома мовами — англій­ською та українською.

Торонтську адресу також мають: відоме в світі видавництво “Літопис УПА”, українське дитяче видавництво і книгарня Яра Чумака, видавництво “Діалог”, фірма “Бескид Графікус”, видавнича компанія Віктора Поліщука. Остання спеціалі­зується на рекламних проспектах, бізнесових довідниках.

У Гамільтоні нещодавно заснована українська дру­карня “Європа”, основним видом діяльності якої є виготов­лення рекламних плакатів, візитівок, запрошень.

В Едмонтоні зареєстроване українське видавництво “Славута”.

Адаптуючись до нових історичних реалій, молода наукова і культурологічна еліта української частини Канади прагне твори­ти загальні дослідно-видавничі центри та національні фундації, в яких би не лише плекалася, а й увічнювалася в непроми- нальних книжкових виданнях українська національна культура в усіх її видах. У цьому контексті об­надійливою і багатообіцяючою виглядає програма діяльності створеного 1976 року Канадського інституту українських

Видавництво

Канадського

інституту

українських

студій

Сучасним період

451

студій при Альбертському університеті в Едмонтоні (КІУС) та його видавництва.

Завдання цієї інституції на початках полягало в тому, щоб продукувати і поширювати в західному світі знання про Україну та українців, протистояти репресивним заходам радянського режиму, спрямованого на знищення української мови та куль­тури. З набуттям незалежності України змінилася й програ­ма. Більший акцент нині робиться на видавничій діяльності.

Емблеми українських шідпшіпцтп у Канаді

452

УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА В КАНАДІ

Подією світового значення став вихід друком 1997 і 1999 років першого і сьомого тому (з усіх передбачених десяти) фундаментальної праці М. Грушевськогго “Історія України-Руси ” в англійському перекладі, здійсненому Центром досліджень історії України ім. Петра Яциката видавництвом КІУСу.

Ця подія стала справді символічною і має промовисту істо­ричну паралель. 1918 року, коли на берегах Дніпра було віднов­лено Українську державу, перші українські переселенці до Канади в далекому Вінніпезі у видавництві “Канадійського Фармера” готували до друку “Ілюстровану історію України” М. Грушевського. В передмові до книги тоді було зазначено: “Канадійський Фармер”, видаючи сю книгу, мав лише одно на ціли, а се, щоб наші українські поселенці були свідомі себе, щоб знали свою історію..., щоб знали, що вони є діти Неньки України без різниці на те, де б вони не жили”.

Довідавшись про такий добрий жест своїх земляків за океаном, видатний історик на початку 20-х років звертається до них з пропозицією видрукувати цю книгу в англійському перекладі. Тодішній Голова Центральної Ради добре розумів, як бракує світовій спільноті правдивої інформації про Ук­раїну. Тієї інформації, яка подавалася б не з кон’юнктурних публікацій, що поширювалися за кордоном з подачі “стар­шого брата”, а яка написана була б на основі фундаменталь­ного дослідження значного масиву архівних матеріалів, пер­шоджерел.

На порозі третього тисячоліття заходами тієї ж української громади в Канаді багатотомна праця М. Грушевського стала доступною всьому світові. Під час урочистого представлен­ня першого тому цього проекту в Торонтському університеті його було названо “Біблією української історичної науки”.

Українське друковане слово в Канаді виконувало і вико­нує досі кілька важливих суспільно значимих функцій.

По-перше, воно є одним з головних чинників у самоусві­домленні і самоствердженні емігрантів з українських земель як представників однієї нації, одного народу.

По друге, воно є чинником розвою і ствердження україн­ської літературної мови серед нашої спільноти на чужині.

По третє, воно виступає чинником поширення по цілім світі правдивої інформації про Україну і українців.

Зішитаїїші і амплаїшя. Рекомсндоїшпа .іітеритурп

453

По-четверте, воно поламало й заперечило печальну тра­дицію української видавничої справи та журналістики про їхню короткотривалість в умовах бездержавності української нації.

Перші часописи, які засновувалися в Росії, завжди утри­мувалися на кошт уряду. За державні кошти видавалися й газети, журнали та книги для корінних народів у інших краї­нах, зосібно в Канаді. Не так було з українськими видавницт­вами і періодикою. їхнє існування і на Батьківщині, і в діас­порі ставало можливим винятково лише за рахунок пожертв самих українців. Тому й існували вони в часі зовсім недовго, тому й відроджувалися щоразу новими назвами і з допомо­гою нових меценатів та нових жертводавців, небайдужих до долі свого рідного друкованого слова.

Запитання і завдання для самоконтролю

В чому полягала місійна роль рідного друкованого слова для ук­раїнських переселенців за океан?

Хто були піонерами українського видавничого руху в Канаді?

Назвіть перші українські друки на канадській землі.

Коротко охарактеризуйте діяльність газетних видавництв першої хвилі еміграції.

Яким набутком увійшли в історію “Руська друкарня ” і книго­видавничий концерн “Руська книгарня ”?

Який пресовий орган започаткувала “Українська видавнича спілка”?

Коли українська видавнича справа в Канаді переходить на про­фесійну основу?

Дайте коротку характеристику видань другої і третьої хвиль української еміграції за тематичною ознакою.

В чому полягала специфіка роботи видавництва “Наша Куль­тура"?

Яким був внесок Івана Тиктора в ствердження української куль­тури і мови в Канаді?

Коротко охарактеризуйте діяльність видавництва “Тризуб” та його провідників.

Які причини послаблення сучасного книговидавничого руху в Канаді?

Назвіть головні центри українського книговидання в Канаді.

Які суспільно значимі функції виконує українське друковане слово за океаном ?

454

УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА В КАНАДІ

Рекомендована література до теми

БілецькийЛ. Українські піонери в Канаді: 1891 — 1951 — Вінніпег: Комітет Українців Канади, 1951. — 128 с.

Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. — У 5-ти т. — Вінніпег, 1961 — 1973.

Войценко О. До початків українського видавничого руху в Ка­наді // Ювілейний альманах для відмічення праці “Українського Голосу”. — Вінніпег, 1960. — С. 77—89.

Видання Івана Тиктора та концерну “Українська преса”: Бібліо­графічний покажчик. 1923—1977. — Львів, 2000. (Розділ “Канадський період діяльності І. Тиктора”. — Вінніпег, 1948—1977).

Змієнко-Сенишин Г. Пересаджені квіти України. — К.: Наша культура і наука, 2001. — 196 с.

Історія “Українського Голосу” в біографіях його основополож­ників / Упорядник А. Фігус-Ралько. — Вінніпег: Тризуб, 1995. — 112 с.

Марунчак М. Історія українців Канади. У 2-х т. — Вінніпег, УВАН.-Т. 1,- 1968. - 466 с.; Т. 2,- 1974.- 512 с.

Марунчак М. Студії до історії українців Канади. — У 5-ти т. — Вінніпег, 1968-1969.

Тимошик М. “Лишусь навіки з чужиною...: митрополит Іларі- он (Іван Огієнко) і українське відродження. — К.: Наша культура і наука”, 2000. — 548 с.

Тимошик М. Українське друкарство в Канаді: історія і сучасність //Друкарство. — 2001. — №4. С. 18—23.

Тимошик М. 90-річчя “Українського Голосу” у контексті історії української журналістики // Українське журналістикознавство. — 2001.-№2. -С. 6-9.

Фігус-Ралько А. Українська Канада. — К.: Наша культура і наука, 2001. — 142 с.; 2-ге вид., доп.: К.: Наша культура і наука, 2003. — 184 с

Ярмусь С. Журналістичний профіль. — Вінніпег, 1999. — 340 с.