§ 5. Видавничий репертуар

Видавнича продукція років Української державності вражає своєю розмаїтістю і високими накладами. Попит на українську книгу був настільки великим, що заняття цією справою ставало прибутковим. Ста­тистичні дані також засвідчують цю тенденцію. Якщо 1917 року у Східній і Центральній Україні було видано 747 назв українських книг, то 1918 року — 1084. 1919 року, коли значну частину території України зайняли більшовики і білогвардійці, у світ вийшло лише 665 книг. Варто окреслити цю розмаїтість за видами видань у такій послідовності відносно попиту:

• навчальна література для шкіл, вищих навчальних за­кладів та самоосвіти;

• твори українських письменників-класиків, заборонені донедавна цензурою;

• твори сучасних вітчизняних письменників та переклаД** зарубіжних класиків;

Види

і тематика видань

и„шп»»'іиіі репертуар

309

• довідкова література (передусім двомовні термінологічні словники за галузями знань);

• газетна і журнальна періодика;

• портрети, плакати;

• листівки, відозви;

• популярні видання з питань кооперації, економіки, сільського господарства.

Заходами видавництв “Всеувито”, а згодом — “Книго- спілки”, почалася реалізація видавничих проектів щодо ви­дань творів українських і зарубіжних письменників-класиків, які вивчалися за новими програмами в школах. Скажімо, ви­давництво “Сяйво” конкретизувало цю ідею у власних серіях “Бібліотека української повісті”, “Дешева бібліотека крас­ного письменства”, “Бібліотека всесвітньої літератури”. Із значної кількості різножанрових новинок видавництва “Кри­ниця”, що на цей час уже мало й власну друкарню, варто виділити “Музичну бібліотеку” за редакцією О. Кошиця.

Щодо фахової газетної і журнальної періодики, то тут варто найперше виділити критико-бібліографічний місячник "Книгарь”, засновником і видавцем якого протягом 1917-1920 років був “Час”. Про потребу й програмні цілі цього непов-

І

иі«*

Гкниіжі Л*.

ЛІТОПНО УКМІНСШОГО .

літопно укмінсисого пилнсщснстаим

> МИ-йУ»

Мів

З?

Забороненим радянською владою кріїтнко-бібліографічіміп місячник “Книгарь'’

310

ВИДАВНИЧИЙ РУХ ДОБИ УНр

ПРАКТИЧНА БІБЛІОТЕКА. Ч. 1.	0РЕСТ КУЗЬМА упряяитель друкарні 0. В. К,
Як друкується	Як дрцкцеться =
	книжку.
книжку	Зміст:
	1. Історичний огляд, і Манускрипт. 3. Коректж. 4. Добір ПИСЬМО. 1 Ілюстрування. А. Папір. 7. Машини друкарські. & Пгреллег.
ш
СТАНИСЛАВІВ - КОЛОМИЯ 1921.	СТАНИСЛАВІВ — КОЛОМИЯ 192). Накладом В-»а ,ВИСТРИЦЯ#

Однії з перших підручників л поліграфії для українських видавців і редакторів — “Як друкується книжку” Ореста Кузьми

торного в історії не лише видавничої справи, а й української культури в цілому видання найкраще зазначено в першому числі часопису, що побачив світу вересні 1917 року: “...Ви­являється справді пекуча потреба в спеціяльному періо­дичному органі, який би займався виключно справами ви­давництва, був би спокійним і безстороннім літописом на­шого письменства і давав би змогу кожному, кому близькі інтереси нашої літературної творчості, бути в курсі цієї справи”.

Словникові 3 найкращих набутків цього періоду варто видання виділити словниковотворчу працю авторів

нової доби і видавців. Лише за два роки (1917-1919)

в Україні з’явилися значними накладами кілька десятків словників. Серед них — російсько-українських, три — українсько-російських, шо ^е переконливим підтвердженням думки, що за останні 200 ро*^іВ справа вживання української мови на рівні державного аПЗ' рату, освіти, науки таки добре зрушила з місця. Приверт³

Запитання і завдання. Рекомендована література

311

увагу різноманіття термінологічних словників. Вийшли дру­ком: вісім словників з правничої та адміністративної термі­нології, по чотири словники з медичних, фізико-математич- них та технічних наук, три — з природознавства та географії, два — з мовознавства, один — військової термінології.

Взірцем для такого активного словникотворення стало чотиритомне видання “Словаря української мови”, який упорядкував з додаванням власного матеріалу Борис Грінчен- ко, узагальнюючи багаторічну працю доброї когорти справж­ніх ратаїв українського слова з редакції журналу “Київська старовина”. Цей словник вийшов друком у Києві протягом 1907-1909 років і на багато літ слугував для всіх, хто був при­четний до написання і видання книг, найповнішим зібран­ням і доступним тлумаченням на конкретних прикладах ба­гатої української лексики.

Запитання і завдання для самоконтролю

Чим пояснити відновлення цензури українського друкованого слова з початком Першої світової війни?

Назвіть найхарактерніші видання, здійснювані українськими видавцями в напівлегальних умовах до 1917року.

На яких засадах стали засновуватися українські видавницт­ва нового типу напередодні постання нової України? Поясніть це на прикладі конкретного видавництва.

Якою була причина появи в Москві книги “Українське питан­ня” та яке її значення в минулому і тепер ?

Охарактеризуйте початкову структуру українського книго­видання на етапі становлення вперше в легальних умовах.

Хто були засновники українських видавництв періоду 1917—

1920років?

Дайте коротку характеристику політики урядів Централь­ної Ради, Гетьманату і Директорії щодо видавничої справи.

Якою була законодавча база українських урядів у питаннях друку ?

Чому центром книговидання в Україні з початку 1919року стає Кам’янець-Подільський ?

Що вам відомо про Фонд українських видавництв 1919 року?

_ Яким був видавничий репертуар доби визвольних змагань ук- ^ра‘нського народу?

Яке місце в історії української видавничої справи посідає часопис Друкарь"?

312

ВИДАВНИЧИЙ РУХ ДОБИ УНр

Рекомендована література до теми

Грицак Є. З історії книжкового руху на Великій Україні: 1917- 1922 //Літературно-науковий вістник. — 1923. — Кн. IX і X.

Биковський Л. Книгарні, бібліотеки, академія: Спомини. — Мюнхен-Денвер, 1971. — 180 с.

Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917-1923). - К: Логос, 1996. - 344 с.

Левчук О. Книгоспілка: Становлення кооперативного книго­видання в Україні. — К.: 2001. — 158 с.

МиронюкД. Видавнича діяльність редакції журналу “Украин- ская жизнь” (1912-1917)//Друкарство. — 2003. — № 2. — С. 92- 95.

Нагаєвський /. Історія української держави двадцятого століття.

— К: Україна, 1994. — 420 с.

Сірий Ю. Із спогадів про українські видавництва / УВАН. Се­рія: книгознавство. — Аусбург (Німеччина), 1949. — 28 с.

Скоропадський Павло. Спогади. — К,—Філадельфія, 1995. — С. 232.

Скрипник Т. Висвітлення розвитку вітчизняного друкарства в 1917-1920 рр. (за матеріалами часопису “Друкарь”) // Вісник Книж­кової палати. — 1998. — С. 30-32.

Тимошик М. Про українське питання — з болем і надією // Бе­региня. — 1996. — №3—4. — С. 64—77.

Українське питання / Пер. з рос., упоряд., передм., та приміт. М. Тимошика. — К: Вид-во ім. Олени Теліги, 1997. — 220 с.

Шевельов Ю. Українська мова в першій половині XX століття: стан і статус. — Нью-Йорк, 1987. — 260 с.