§ 2. Формування нової видавничої мережі

Структура Поступ українців на шляху ствердження і

розбудови Української держави відбувався в умовах гострої політичної боротьби, з одного боку, у самому українському середовищі, з іншого — шаленого тиску шовіністичних кіл старої імперії, давніх і но- воявлених поборників ідеї “єдиної і неподільної”.

Для книговидавничого руху в Україні цього періоду ха­рактерні дві головні організаційні ознаки: стихійність та інтен­сивність розвитку.

На початку годі було говорити про якусь узгодженість дій видавців, чиюсь централізовану підтримку чи спрямування. Кожен пробував роботи те, що міг і вмів, до чого прагнув. Швидке розкуповування в книжкових крамницях практич­но всіх збережених передреволюційних видавничих запасів засвідчувало стрімке підвищення попиту саме на українсь­ку книгу. Тому інтенсивний ріст книговидавничого руху має об’єктивне пояснення.

Структура книговидавничих і книгорозповсюджуючи* осередків, які поклали в основу своєї програмної діяльності ствердження своїми виданнями ідеї відродження нації, з*' тивізацію просвіти й освіти серед українського населення, формувалася такими силами:

формуіШІІІІЛ ІІОІЮЇ ПІІЛІШІИЧОЇ мережі

297

“Українська абетка” о оформленні Григорія Нарбута. Санкт-Петербург, 1917

1. Видавничі спілки, товари­ства та інші підрозділи, які були створені в Україні після 1905ро­ку або ще наприкінці XIX сто­ліття. З розвитком революцій­ної ситуації початку 1917 року вони сміливо вийшли з напів­легального становища й відразу почали нарощувати видання своєї продукції. Передусім, це видавництво “Вік” (історія його починається в Києві з 1895 року), видавнича спілка “Дзвін” (заснована в Києві 1907 року В. Винниченком, Ю. Тищен­ком та Л. Юркевичем), видавництво “Час” (засноване в Києві 1908 року В. Королівим-Старим), видавниче товариство “Криниця” (започатковане в Києві 1912 року), видавницт­во книгарні Є. Череповського.

2. Видавництва української книги, засновані поза межами України, але перенесені до Києва напередодні революції. Серед таких можна виділити “Благодійне Товариство з видання за­гальнокорисних та дешевих книг” (утворене в Петербурзі 1898 року, перенесене 1917 року до Києва), “Вернигора” (утворе­не 1916 року в Петрограді, незабаром перебазувалося до укра­їнської столиці), “Друкарь” (засноване 1916 року в Петер­бурзі й наступного, 1917-го, разом з друкарнею перенесене До Києва).

3. Новоутворені видавництва та їхні підрозділи. Результа­тивно відразу запрацювали: “Просвіта” з її однойменними видавничими осередками на місцях, “Всеувито” у Києві (Все­українське видавниче товариство вчителів), “Сіяч” у Черкасах,

Промінь” у Смілі, “Боян” у Полтаві, Українське видавництво

Вирового у Катеринославі, “Союз” у Харкові, “Рідна уфіха” у Могилеві-Подільському), “Українська Громада” у ^асилькові, “Український комітет” у Кролевці.

298

ВИДАВНИЧИЙ РУХ ДОБИ УНР

Засновники Як виглядає видавнича палітра нової доби за підпорядкованістю або відношенням до засновників? Найпоширенішою юридич­ною формою існування видавництв та їхніх підрозділів ста­ли спілки, товариства, приватні особи.

В умовах посилення політизації українського суспільства цілий ряд видавництв свідомо йшли на співпрацю з україн­ськими партіями та організаціями з ширим бажанням допомогти ствердитися в свідомості людей ідеї відродження нації. Так, ви­давництво “Криниця” тісно співпрацювало з Українською партією соціапістів-революціонерів, “Вернигора” — з Братством самостійників, “Дзвін” фінансувався партією українських по­ступовців. Звідси — урізноманітнення видів видавничої про­дукції: книги, плакати, брошури, листівки, “метелики”.

Досить поширеною була видавнича мережа “Просвіт”. Розмаїтість у книгодрук вносили приватні видавництва, що ставили перед собою передусім комерційні інтереси. Цікаві нові сторінки історії видавничої справи можуть скласти пер­сональні видавничі підрозділи видатних діячів українського відродження М. Грушевського, М. Загірної (Грінченко), Д. Дорошенка, В. Різниченка, де друкувалися переважно праці їхніх засновників.

Отож, незважаючи на ряд об’єктивних і суб’єктивних чинників (відсутність координації, брак друкарської техніки, паперу, підготовлених фахівців з числа редакторів, зрештою коштів), за короткий час видавнича мережа, починаючи від Києва, стала покривати практично всю Україну. В цілому ж тенденція до зростання кількості українських видавництв була такою: якщо 1917 року працювало 78 видавництв, то вже на­ступного їх число зросло до 104.

Про те, як, ким і на яких засадах засновувалися українські видавництва напередодні нової доби в історії України багато може розповісти уривок ось із цього архівного документа — статуту товариства “Українське видавництво у Катерино­славі”, підписаного і затвердженого катеринославським но­таріусом С. Снєгірьовим 28 березня 1916 року:

"1. Товариство на вірі під назвою “Українське видавництво в Катеринославі” засновується в Катеринославі для видання и продажу книг, брошур, газет, журналів, художніх листівок, кар' ток та взагалі ріжних друкованих творів.

Формування попої индпнипчої мережі

299

2. Товариство складається з особ, які підписали цю умову й поділяються на два гуртки: а) повних товаришів, що мают право порядкувати всіма справами Товариства, а на випадок банкрот­ства Т-ва, крім своїх вкладок, відповідають за борги Т-ва всім своїм майном, та б) вкладників, що довіряють першим свої гро­шові вкладки, не мають права порядкувати справами Т-ва і відповідають за його борги тільки внесеними вкладками.

3. Товариство має право на основі існуючих законів, правил, постанов та прав приватних осіб, набувати у власність рухоме й нерухоме майно, а також будувати або наймати помешкання, робити умови, потрібні для його діяльності, одкривати свої скла­ди, крамниці, контори, агентства. [... ]

5. Кожна вкладка 25 рублів, які можна виплачувати частками, як визначать Загальні збори. Незалежно од числа внесених вкла­док кожний спільник має тілько один голос, який, на випадок, коли не буде змоги особисто взяти участь у Загальних зборах, має право передати кому-небудь з спільників Т-ва, подавши кожного разу до Ради відповідну писану заяву. [... ]

8. Для керування справами Т-ва Загальні збори обірають щороку з числа повних товаришів Раду з 5 членів і 3-х кандидатів; всі справи в Раді вирішуються звичайною більшістю голосів; щоб постанови Ради були законними, треба, щоб на зборах її було не менш 3-х П членів.

9. Обов'язки Ради: 1) виконування постанов Загальних зборів;

2) приймання нових спільників; 3) пришукування матерьялу для видань, організація його розгляду...; 4) організація сього діло­водства; 5) представництво на суді; 6) наймання помешкання;

7) наймання й увільнення служащих і призначення їм плати;

8) купівля й продаж потрібного для діяльності Т-ва матерьялу і взагалі рухомого й нерухомого майна; 9) видача, прийом і учот векселів на суму, не більш призначеної Загальними зборами;

10) видача довіреностей ріжним особам і складання кріпосних, нотаріальних і ріжних інших актів та умов по справах Т-ва;

11) скликання Загальних зборів; 12) організація контор і аген­тури Т-ва; 13) складання справоздання, обрахунків, трат і при­бутків і попередній розгляд справ, що переглядаються на обмір­кування Загальних зборів, і взагалі завідування всіма справами Т-ва в межах наданих Загальними зборами прав.

10. У поміч Раді для редактування видань Т-ва Загальні збо­ри, якщо буде потреба, обірають Редакційну комісію, куди, як досвідчені спеціалісти, за плату чи безплатно, можуть входити також і запрошені Радою сторонні особи. [,.. ]

17, Чистий прибуток од підприємства поділяється так: 1) 20% йде на запасний капитал; 2) 30% — на основний капитал І

3) 50% — на видачу дивіденду спільникам Т-ва й на інші видат­ки, що ухвалюють Загальні збори. [... ]

23. Згідно з 59 ст. Статуту Торгового до Катеринославської Городської Управи повинна бути подана виписка з цієї умови, а також оповіщено друкованими циркулярами купецтво".

300

ВИДАВНИЧИЙ РУХ ДОКИ УІІР