§ 2. Ранні осередки рукописної книги на Близькому Сході, в Азії та Європі

Ассирія В історії людської цивілізації помітне місце

посідає дивовижна “глиняна бібліотека” правителя колись могутньої держави Ас­сирії — Аиішурбанапала (669 — бл. 633 до н. е.). Французькі вчені вважають, що таке написання прізвища цього правителя трансформувалося з первинної назви ЗагіїапараІ (Сардана- пал).

Бібліотека була віднайдена в середині XIX ст. західноєв­ропейськими вченими під час розкопок стародавньої столиці Ассирії — Ніневії, що містилася на лівому березі Тигру, на­впроти Мусулу, неподалік нинішнього курдського села Куюн- джик. Сенсаційність результатів розкопок полягала у тому, що на одному місці було виявлено понад 22.000 глиняних табли­

Ранні осередки рукописної книги

27

чок, вкритих дрібно помереже- ними клинописними знаками.

Час їхнього виготовлення —

IX-VIІ століття до н. е. Доку­ментальним підтвердженням належності цієї бібліотеки то­дішньому правителю Ассирії Ашшурбанапалу слугують на- писи-штампи на кожній плас­тинці — “Палац Ашшурбана- пала, царя царів, царя Ассирії”. ■

Бібліотека ця справді не­повторна не лише за кількістю збережених до наших днів гли­няних сторінок, а й за темати­кою. Вона мала свій каталог.

Розшифровані вченими тексти стосуються наукової, релігій­ної, медичної, мистецької, мі­фологічної тематики. Значна

кількість пластин містить своєрідні рецепти лікування від хво­роб, взірці тогочасного фольклору ассирійців. На кількох сотнях сторінок зафіксований словник шумерської мови, яка вже на той час була мертвою. Збереглася і хроніка великих справ самого Ашшурбанапала, написана, очевидно, ним самим. Розміщені на глиняних пластинах тексти мають свою сис­тему — у верхньому куті кожної пластини зазначено заголовок книги чи розділу. Рівно нарізані пластини (їхня величина — 33x22 см і товщина 2,4-2 см) зберігалися у спеціально виго­товлених дерев’яних ящиках-скринях. Така книжкова “опра­ва” згоріла під час пожежі царського палацу, але глиняні таб- лички-сторінки збереглися, і через тисячі років дали ученим безцінний первинний матеріал для вивчення історії, культури та побуту країн Близького Сходу. А самого Ашшурбанапала по праву можна назвати одним з перших у світі бібліофілів.

У Паризькому національному музеї — Дуврі — авторові Цих рядків вдалося віднайти й попрацювати з двома плит- ками-сторінками цієї знаменитої бібліотеки. Текст першої починається описом експедиції ассирійського війська проти країни Наїри, розташованої на північ від гір Таурус у верхньо­

Одіііі і.) сторінок глиняної бібліотеки Ашіііурбаїїаішла

28

ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ У СВІТІ

му басейні Тигру. Розповідь ведеться у формі запису маршруту четвертої військової кампанії короля. Ассирійське військо, після тривалого в часі маршруту, дійшло аж до Вавилонії вниз за течією річки Тигр. Перед тим, як повернутися додому, військо ще завернуло за гору Убар проти течії Євфрату. Ав­тор не без гордості стверджує, що кожне місто, зазначене на цьому маршруті, змушене було платити завойовникам данину.

Не менш цікава за змістом є друга глиняна табличка бібліотеки Ашшурбанапала з колекції паризького Лувру. На ній зафіксовано точну дату творення тексту — 714 рік до Різдва Христового. Текст тут умішений дрібнішим почерком і займає 430 рядків. Написаний у формі листа тодішнього правителя Ассирії Саргона II (722-705 роки до Різдва Христового) до бога Ассура. Саргон розповідає про свою велику експедицію проти королівства Урарту, яке включало також Вірменію і Курдистан. Урарту було дуже небезпечним сусідом для Ассирії, і Саргон вирішив завоювати його. Ассирійське військо гра­бувало і руйнувало сусідню країну, незважаючи на сильний спротив добре навченого для ведення військовий дій супро­тивника. Цар ассирійців сам очолив “командо” аби добра­тися через важкодоступні гори до святині національного бога королівства Урарту — міста Муссаір — і пограбувати там усі скарби. Перед тим, дізнаємося з глиняної бібліотеки, Сар­гон II здобув Ізраїль (721 рік) та Сирію, знову встановив асси­рійську владу над Вавилоном, збудувавши там величний па­лац Хурсабан.

Ось як багато цікавих епізодів із світанку людської циві­лізації можуть розповісти ці дві глиняні сторінки стародав­ньої рукописної книги.

Однак “глиняні книги” мали цілий ряд недоліків — вони були тяжкими, громіздкими й потребували особливо береж­ного ставлення. При перенесенні чи транспортуванні плит­ки легко розбивалися.

Єгипет Сусіди ассирійців — єгиптяни, спробував­

ши запровадити в себе глиняні книги, не­забаром відмовилися від такого способу їх виготовлення. Для збереження і поширення письма вони за­стосували інший матеріал — папірус.

Ранні огсрсдки рукописної книги

29

Батьківщиною папірусу здавна вважається Єгипет. Саме тому на цьому матеріалі тут створено найбільше книг. Перші тексти, написані на папірусі, з’явилися у третьому тисячолітті до н. е. Нині в музеях єгипетського Каїра та італійського Ту- ріна демонструються виготовлені з папірусу аркуші, яким майже п’ять тисяч років.'Сенсаційними були знахідки розко­пок, які проводилися, скажімо, у 60-х роках минулого століт­тя. Австрійському вченому Фекельману вдалося прочитати віднайдений у 1963 році неподалік Салонік обвуглений аркуш папірусу, написаний у IV столітті до н. е. Це своєрідні ко­ментарі до орфічних поем, які були покладені під час похо­ронного обряду в могилу молодій особі. Приблизно до цієї ж пори відноситься час написання тексту на папірусному сувої, вкладеного в домовину до рук чоловіка в румунському причорноморському поселенні КалатидаЛ

Ретельно відпрацьована єгиптянами технологія виготов­лення папірусних аркушів виявилася справді досконалою і неперевершеною. Написані на папірусі стародавні книги і через тисячоліття вражають сучасників чіткістю текстів, май­стерністю безіменних творців. Багато рукописних книг, особ­ливо творів художньої літератури, гарно ілюстровані. Таке поєднання писаного тексту з мистецькими витворами обу­мовлювалося загальним задумом творців давньоєгипетської книги — зафіксувати і зберегти на гарно вибілених папірус­них сторінках для нащадків інформацію про зміст і сенс життя сучасників.

Єгипетські книги, виготовлені на папірусі, мають здебіль­шого форму сувоїв. Середня довжина такого сувою складає до десяти метрів, ширина — 15—ЗО сантиметрів.

Китай Найпоширенішими були в’язанки бамбу­

кових чи дерев’яних дощечок, скріплених шкіряним шнурком у верхній частині че­рез спеціальні отвори. На них писали спеціальним чорним лаком, виготовленим із соку деревини і нанесеним на гострі кінцівки дерев’яних паличок. Одну з таких бамбукових в’яза- нок-книг, час створення якої припадає на перше століття н. е., віднайдено в Китаї зовсім недавно — у 60-х роках XX століття. На ній увічнені філософські твори видатного китайського

зо

ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ У СВІТ!

історика Сим Цяня. У період династії Чжоу (XI—IIІ ст. до н. е.) одним з головних засобів фіксування й поширення ін­формації стали написи текстів на бронзовому посуді.

' В історії китайської руко­писної книги є немало сюже­тів про своєрідну вуличну біб­ліотеку, яка була створена біля воріт Ляонеської академії за вказівкою ханського імпера­тора Сяо Лин-ді наприкінці

II століття до н. е. Йдеться про цілий ряд знаменитих кам’я­них плит, на яких методом гравіювання були відтворені тексти творів стародавнього китайського мислителя Конфуція (бл. 551-479 рр. до н. е.). ~] Починаючи з III століття до н. е., провідним матеріалом^ для виготовлення книгу цій країні стає шовк. Суцільні відрізи шовкового полотна довжиною по десять і більше метрів, з одного боку якого були написані тексти, обгорталися дов­кола прикріпленого на початку круглого дерев’яного стержня у формі сувою. Зберігали такі сувої в твердих чохлах.

З освоєнням технології виготовлення паперу, що в Китаї припадає на початок II століття н. е., незручні бамбукові плас­тинки і дорогий шовк поступово все менше використовуються для виготовлення книг. Стародавні китайські книги з паперу на початку також мали форму сувоїв, пізніше заповнені ієроглі­фами широкі паперові аркуші складалися у вигляді гармошки.

У сучасному Китаї свято бережуть традиції стародавнього книгописання. Про його витоки, як важливий культурний набуток народу, детально розповідається у шкільних підруч­никах, цій темі присвячено немало наукових досліджень. А на початку нового, третього, тисячоліття одне з провідних шанхайських видавництв підготувало і випустило в світ уні­кальний фоліант — фототипне представлення в одній колекції зібраних у різні часи по всій країні так званих бамбукових табличок — попередників книговидавничої справи. Тут по-

Зразок китайського рукопнеан- пя, виконаний у XVI—XI ст. до п. с. на кістці тварини

Ранні осередки рукописної книги

31

дається близько ста різноманітних типів табличок-сторінок, час написання текстів на яких датується 475—221 роками до н. е.

Індія Видані в період середньовіччя довідкові

книги, каталоги, хрестоматії, переклади з мов народів, що населяли долину річки Інд, засвідчують давнє існування на цих теренах різноманітної рукописної літератури. Каліграфічні написи і чіткі малюнки на керамічних плитках, нанесені методом трафаретного тис­нення, відомі тут ще з XVII ст. до н. е. Час створення однієї з ве­личних пам’яток індійської куль­тури — неповторної збірки релі­гійних гімнів і заклинань під наз­вою “Ригведа” у десяти книгах, яка збережена до наших днів, від­носиться до X століття до н. е.

Індійські манускрипти твори­лися як на глиняних та дерев’я­них табличках, так і на пальмових листках, шкірі, шовку, металевих пластинах і камені. Одне з книжкових чудес, створене індій­ськими майстрами, — багатомовний рукопис, у якому зашиф­ровано на одній сторінці по декілька творів. Прочитати ко­жен з цих творів можна тоді, коли оволодієш своєрідним клю­чем — порядком зміни читання посторінкових цифр.

Палестина На цих землях книги виникли більш як дві

та Ізраїль тисячі років тому, також поширювалися пе­

реважно у формі сувоїв з папірусу або шкі­ри. А найбільша світова слава випала на Долю знаменитих Кумранських рукописів, написаних на ос­нові так званого квадратного єврейського письма. їх було віднайдено 1947 року на колишньому дні Мертвого моря в одній з печер Палестинської пустелі — Айн Фешха, що за два кілометри від нинішньої межі західного берега цього моря ^та за 12 кілометрів від палестинського міста Єрихон. Віднай-

Стародцвня індійська книга, текст якої написаний на пальмових листках

32

ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ У СВІТІ

Так зберігалися книжкії-супої на землях Палестини іі Ізраїлю

дені рукописні сувої одержали назву Кумранських, очевидно, тому, що печера Айн Фешха, яка тисячоліття берегла їх, зна­ходиться неподалік руїн давнього поселення Хірбет Кумран. Тут же розкопано незабаром і місце стародавніх поховань.

Випадкову причетність до цієї знахідки, що незабаром набула найширшого розголосу й стала справжньою сенсацією в науковому світі, мав малолітній місцевий пастушок-бедуїн. Цілячись каміннями у великий глечик, що виднівся в отворі однієї з печер, і розбивши його, він натрапив на цупкий шкіряний сувій. Поряд стояло ще кілька великих глиняних І глечиків. Валялися в печері дрібні римські монети та шмат­ки зотлілої просмоленої матерії.

Чутка про знайдені хлопчиком у печері Айн Фешха мо­нети та загадкові сувої, загорнуті в просмолені шкіри та тка­нину, швидко облетіла бедуїнські поселення. Знаючи, який і інтерес проявляють до старовинних речей чужоземці, нема- І ло бедуїнів кинулося до цієї і сусідніх печер у пошуках скарбів. І Однак стихійне обстеження печер тривало недовго, бо з Єру- ^ салиму було вислано спеціальну кінну сторожу, і до справи взялися археологи. Вони й виявили сім сувоїв у решті гли­няних глечиків. Всі ці сувої також були ретельно обгорнуті в просмолену тканину із льону.

Дві тисячі літ сувої зберігали таїну семи книг давньоєв­рейських біблійних текстів — однієї з перших редакцій кано­

Ранні «и-ередки рукописної книги

33

нічної Біблії, зміст якої ретельно розшифрували американські вчені. Крім богословських книг, сувої містили кілька творів історичної тематики, зокрема короткий виклад правил по- | ведінки для членів релігійної общини під заголовком “Вступ і до дисципліни”. Це так звані позаканонічні тексти, які не | увійшли до списку загальноприйнятих біблійних книг. Піз­ніше кожен з цих рукописів отримав свою назву — Книга Юві­леїв, Книга Еноха, Книга Товита, Заповіт Левія.

Важливо наголосити, що після сенсаційного відкриття кумранських скарбів меткі бедуїнці в інших закутках Юдей­ської пустелі довкола Мертвого моря випереджали археологів. За даними вчених, немало викрадених з печер сувоїв було | зіпсовано, а ряд — неодноразово переходили на чорному ринку через руки різноманітних торговців. Про деякі із зна­хідок складалися згодом цілі легенди, а доля окремих сувоїв і досі залишається невідомою. Свого часу світова преса де­тально писала про так звану сувійну справу польського єврея М. Шапіро, яка стосувалася віднайдених неподалік Мертвого моря деяких стародавніх рукописних текстів ще задовго до відкриття знахідок 1947 року.

І Коротко суть справи є такою. М. Шапіро, переселившись

і із Польщі до Єрусалиму, займався там купівлею і перепро- ! дажем стародавніх археологічних знахідок. 1878 року він купує в бедуїнів пергаментний сувій, який містив зміст одного з біблійних навчальних текстів — Повторення Закону, напи­саний фінікійськими буквами, але давньоєврейською мовою. Відчуваючи, що знахідка є дуже цінною, лихвар їде до Лон­дона і пропонує її за мільйон фунтів стерлінгів Британському музеєві. Музейні фахівці зацікавилися експонатом, поперед- , ньо визначивши час написання його — VII століття до Різдва Христового. Однак для прийняття остаточного рішення про ! покупку за таку високу ціну вирішили ще раз зробити її нау- і кову експертизу. Групу нових експертів очолив запрошений із Франції відомий на той час спеціаліст з палестинської архео­логії Клемон Ганно. Однак його висновок був несподіваний: сувій — підроблений. Ображений Шапіро вимагає нової екс­пертизи, у пресі з’являється кілька гостро викривальних публі­кацій проти лихваря. 1886 року М. Шапіро покінчив з собою У голландському Роттердамі. Але спірний сувій раптово і на­завжди зникає з Британського музею...

2 3-194

34

ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ У СВІТІ

У самому ж Ізраїлі безцінні знахідки з дна Мертвого моря незабаром посіли найголовніше місце в спеціально створе­ному для цього музеї з незвичною назвою — Книжкове Свя­тилище.

Ізраїльські дослідники цих сувоїв, ретельно вивчаючи їхній мовно-лексичний ряд, вийшли з пропозицією до свого уряду взяти в основу змін до сучасного правопису державної мови саме ці рукописні першоджерела. І хоч повернення до першовитоків дещо ускладнило вивчення і без того склад­ної мови іврит, передусім школярами, ізраїльський парламент (кнесет) пішов на це, подавши приклад шанобливого і гідного ставлення спадкоємців до результатів культурного творення своїх пращурів.

У найрізноманітніших туристичних буклетах про столицю Святої землі — Єрусалим — вмішується фото цього музею, зовнішній вигляд якого налаштовує на сприйняття чогось ще не пізнаного і величного: білий-пребілий величезний купол, що виринає прямо з-під землі й ніби прагне злетіти до небес, завмирає в передчутті цього моменту перед тінню такої ж ма­сивної стіни з чорного-пречорного базальту, розміщеної по­руч. Відвічна боротьба світла і темряви, правди і кривди, ідея якої в контексті ролі й місця книги в житті людини так та­лановито втілена архітекторами.

Греція Виникнення перших рукописних книжок

і Рим на європейських теренах пов’язане пере­

дусім із Грецією і Римом. Книжковий рух тут започатковується з VII ст. до н. е. Цьому сприяли дві обставини. Передусім високий розвиток давньо­грецької літератури та інтенсивні торговельні стосунки з Єгип­том. Немало літературних творів, написаних грецькими пись­менниками між XI і IX століттями до н. е., жили в усних переказах, піснях народу і тому просто “просилися” бути ки­мось зафіксованими й розмноженими на письмі. Привезені торговцями до берегів Еллади, єгипетські книги викликали не лише інтерес у греків, а й спонукали до появи власних кни- готворців.

Не дивно, що перші рукописні книги в Греції, як і в Єгипті, мали вигляд папірусних сувоїв. Найдавніший з них,

Ро:іі> книги в (•усіїі.п.мому ІНИ-ІМІІ

35

написаний грецькою мовою, — це поема Тимофія Милетсь- кого “Перси”, віднайдена 1903 року. Вчені відносять час її появи до IV ст. до н. е.

До початку VI ст. н. е. крупними центрами створення і поширення книгу Європі стають італійські міста Боббіо, Ве­рона, Монтекассіно. Тут діяли світські та церковні скриптонії, де переписувалася у значній кількості не лише богослужбо­ва література, а й твори античних та середньовічних авторів.