§ 3. Чернігівсько-сіверський друкарський осередок

Перша Виникнення в першій половині XVII сто-

друкарня ліття поважного осередку друкарства на

в Чернігові Лівобережній Україні пов’язане з ім’ям

відомого церковного, освітнього діяча, поета, ученого і друкаря галичанина Ки­рила (Транквіліона) Ставровецького.

Дивовижною є доля цієї людини. Промандрувавши зі своєю пересувною друкарнею близькими й далекими землями (Унів, Острог, Почаїв, Рохманів, Вільно), видавши там ряд своїх творів, будучи засудженим собором православних єпис­копів за зміст цих же творів і перейшовши на знак протесту за несправедливу, на його погляд, оцінку своєї праці до като­лицької віри, Ставровецький опиняється 1626 року в Черні­гові. Там він займає посаду архімандрита. І, звичайно ж, об- лаштовує своє дітище, з яким він ніде й ніколи не розлу­чався, — пересувну друкарню.

На жаль, долею її власника судилося так, що на новому місці ця друкарня видала свою першу (і останню) книгу ... через двадцять років — буквально напередодні смерті свого

Чсрнігіпгько-сіїїсра.кс друкир<тію

171

засновника, автора, редактора і друкаря. Сталося це 1646 року. Цією книгою стала широко відома і цитована в хрестоматі­ях з історії української літератури (зокрема віршем “Лекар- ство раскошником того света”) збірка повчань і настанов богословсько-педагогічного призначення Ставровецького “Перло многоцветное”.

Вийшовши друком у Чернігові, книга відразу стала по­пулярною серед читачів не тільки на теренах України, а й далеко поза її межами. Більш ніж через півстоліття ця збірка передруковується в Могилеві. Особливістю видання є те, що в лексиці й граматиці текстів домінує тогочасна українська книжкова мова з багатьма ознаками народної поетики, за­позичено немало сюжетів з українських народних дум і пісень. Отож, і в цьому випадку визнання і слава друкаря та автора знову прийшли із запізненням.

Друкарня Кирила (Транквіліона) Ставровецького є чи не єдиною в історії української видавничої справи, власник якої писав і видавав здебільшого свої твори. Після його смерті сліди цієї друкарні зникають з архівних документів назавжди.

Таким чином, відзначившись у 1646 році однією, проте дуже вагомою в історії української культури книгою, черні­гівське друкарство (та й лівобережне в цілому) завмирає на цілих чверть століття. Відновити його вже на постійно нале­жало ще одному відомому церковному, політичному і літе­ратурному діячеві Лазарові Барановичу.

Друкарня П исьменницький хист і любов до друкар-

Лазаря ства в цього діяча проявилися ще під час

Барановича: його викладання в Київській братській Новгород- школі, ректором якої він став 1650 року,

сіверський На його очах відбувалося становлення дру-

псріод карні Києво-Печерської лаври. Читаючи

надруковані передмови до книг своїх ко­лег, він сам незабаром береться за перо, а потім пропонує Друкарні і свої перші твори.

Однак надрукуватися на печерських пагорбах Лазарю Барановичу не пощастило. По-перше через те, що для цього треба було дістати немалі кошти, а по-друге, подальші жи­тейські обставини змусили колишнього професора полишити

172

РАННЄ УКРАЇНСЬКЕ ДРУКАРСТВО

Ли.шр Барамошіч

Київ. Прийнявши 1657 року у Яссах чернечий постриг і ви­святившись на єпископа, він виїздить до Новгорода-Сівер- ського, відкривши при там­тешньому Преображенському монастирі єпископську ка­федру. Там і приходить ідея закласти власну друкарню.

Обладнання для Новго- род-Сіверської друкарні було придбане 1671 року. Однак з організацією роботи в друкарні почалися тривалі клопоти. Найперше, Барановичу не щас­тило з друкарем Семеном Ялинським, оскільки той хоч і був “человек зацний, з молодих лет пастиру зичливе служачій”, однак у друкарській справі виявився зовсім не підготовле­ним. Мусив його єпископ посилати вчитися аж до Вільни, а справа не рухалася.

Перебравшись 1672 року на єпископську кафедру до Чер­нігова, Баранович залишає друкарню в Новгороді-Сівер- ському без нагляду. І цим скористався Ялинський. Він, все ж запустивши друкарський верстат, видає по тисячу примір­ників Граматики, Часословця та Псалтиря. Але виявляється невдячним до власника друкарні — свого благодійника: ці книги продає без його відома, поділивши виручені від про­дажу кошти з новгород-сіверським архімандритом.

Будучи невдоволеним таким перебігом подій, Лазар Ба­ранович вирішує перевезти друкарню до Чернігова. Якраз перед цим він збагатив обладнання своєї друкарні шрифтом польською мовою і Семен Ялинський все ж спромігся видати 1676 року твір Барановича “N0^ тіага”. На титулі цієї книги чітко зазначено польською мовою місце її друку: “2 Іуро- §гарНіеу АгсНіеорізкорзкіеу, \у ТМо\го§огос1ки Зіешіегекіт гозіа-

Чгрмігіїїп.кп-гіїшрсьііс друкарстио

173

]асеу”. Однак до Чернігова друкарня тоді не доїхала. На пе­решкоді реалізації наміру стала несподівана хвороба архі­єпископа.

Хто зна, як би склалася подальша доля цієї друкарні, якби Бог не допоміг Лазарю Барановичу видужати. Будучи в не­мічному стані і розчулившись від несподіваних відвідин його київськими владиками, він продає їм свою друкарню для Києво-Печерського монастиря за дві тисячі злотих з обі­цянкою гостей молитися за його здоров’я. Проте, ставши на ноги, Баранович несподівано передумав і друкарню свою до Києва не віддав.

Друкарня

Лазаря

Бараііовича:

чернігівський

період

Лазар Баранович перевозить свою друкар­ню до Чернігова 1679 року. Вже через рік тут виходять у світ великими накладами Псалтир і “Буквар”. Місце неслухняного і недисциплінованого друкаря Ялинського через певний час займає прибулий з Вільни

Лукаш, а після його смерті тут працюють ченці.

Св. Миколам ^а книги “ІІречестни Акафісти”. Видання Чернігівської друкарні. 170»

174

РАННЄ УКРАЇНСЬКЕ ДРУКАРСТВО

За період урядуванням друкарнею Лазарем Барановичем побачили світ близько півсотні книг. Передусім, це праці самого Барановича: “Меч духовний”, “Труби словес пропо- відних”, збірки полемічних творів та поезій. З маркою Чер­нігівської друкарні вийшов ряд творів Іоаникія Галятов- ського і Дмитра Туптала (Ростовського). А збірка останнього про чудеса від Богородиці Чернігівського Троїцько-Іллінсько- го монастиря “Руно Орошенное”, скажімо, виходила тут аж сім разів.

Видання Чернігівської друкарні добре продавалися й поширювалися в багатьох містах Росії. Багато їх чернігів­ський владика відправляв і до Києва, і до Москви. Успіх чернігівських видань у Києві викликав навіть невдоволен­ня в києво-печерських друкарів. Одного разу вони змушені були звернутися до київської влади з проханням заборони­ти чернігівським ченцям продавати привезені звідти книги на Подолі.

Обмеження в діяльності Чернігівської друкарні почина­ються після виходу першого антиукраїнського цензурного указу Петра І 5 жовтня 1720 року. Через рік вона вже нічого самостійно не могла випускати, оскільки повністю перейшла під контроль Москви і ще певний час друкувала невеликі за­мовлення Синоду Російської православної церкви, але вже згідно з “московскими печатми”.

Запитання і завдання для самоконтролю

Назвіть найдавніші осередки раннього українського друкарства.

Як формувалася мережа друкарень на Галичині?

Чому друкарня Львівського ставропігійного братства часто вела судові позови з конкурентами ? Назвіть найхарактерніші.

Де й за яких умов друкарі одержували привілей на право вида­вати книги?

Дайте характеристику першої приватної друкарні у Львові за такими параметрами: засновник, друки, доля друкаря.

Яка роль в історії української видавничої справи Йосипа Шум- лянського та Арсенія Желібовського ?

Дайте коротку характеристику позальвівським друкарням.

Що таке мандрівні друкарні?

Назвіть основні етапи поширення друкарства на Вопині.

Запитання і аавдання. Рекомендована література

175

У чому полягали складнощі нормального існування Почаївсь- кої друкарні?

Які причини спонукали кращих галицько-волинських друкарів перебратися до Києва і заснувати там друкарство на печерських пагорбах?

Аргументуйте з допомогою архівних документів час заснування й початкову організацію роботи друкарні Києво-Печерської лаври.

Що вам відомо про перші папірні і папір в Україні? Хто був причетним до цієї справи ?

Коротко охарактеризуйте перші видання Києво-Печерської друкарні.

Дайте видавничу характеристику “Києво-Печерського пате­рика”.

Чому і ким обмежувалася діяльність лаврської друкарні?

Якими були обставини появи пересувної друкарні Кирила (Тран- квіліона) Ставровецького в Чернігові?

Чому чернігівський єпископ Лазар Баранович відкриває свою друкарню в Новгороді-Сіверському?

Поясніть причини тривалого простою Новгород-Сіверськоїдру­карні.

Охарактеризуйте основні друки в Чернігові за часів Лазаря Ба­рановича.

Чому занепала Чернігівська друкарня на початку XVIII сто­ліття ?

Рекомендована література до теми

Видашенко М. та ін. Місцями Івана Федорова на Україні: Пу­тівник. — Львів: Каменяр, 1982. — 124 с.

Запаско Яким, Мацюк Орест, Стасенко Володимир. Початки ук­раїнського друкарства. — Львів: Центр Європи, 2000. — 222 с.

Запаско Я. П., Мацюк О. Я. Львівські стародруки: Книгознав­чий нарис. — Львів: Вид-во при Львівському ун-ті, 1983. — 175 с.

Ісаєвич Я. Д. Літературна спадщина Івана Федорова. — Львів: Каменяр, 1989. — 191 с.

Ковальський М. Етюди з історії Острога: Нариси. — Острог, 1998.

- 288 с.

Лотоцький О. Українське друковане слово. В кн.: Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упоряд. С. В. Ульяновська; вст. ст. І. М. Дзюби. — К.: Либідь, 1993. — С. 98-111.

Маслов С. Друкарство на Україні в XVI—XVIII ст. — К., 1924. -39 с.

176

РАННЄ УКРАЇНСЬКЕ ДРУКАРСТВО

Митрополит Іларіон. Життєписи великих українців / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. — К.: Либідь, 1999.

— С. 546-599. (Розділ “Князь Костянтин Острозький”).

Огієнко І. Історія українського друкарства / Упоряд., авт. іст.- біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. — К.: Либідь, 1994. — 448 с.

Патерик Києво-Печерський / Упоряд., приміт. та дод. І. Жи- ленко. — К.: Вид-во “КМ Академія”, 1998. — 348 с.

Початки книгопечатания на землях України / За ред. І. Свєн- ціцького. — Жовква, 1924. — 86 с.

Степовик Д. В. Історія Києво-Печерської лаври. — К.: УПЦ КП, 2001.- 556 с.

Тимошик С. С. Князь Костянтин Острозький та його Біблія // Друкарство. — 1999. — № 5. — С. 8-11.

Тимошик М. С. Тисячоліття української книги: історичні уро­ки // Молодь і книга на межі тисячоліть. — К., 2000. — С. 21-34.

Титов Ф. Матеріали до історії книжкової справи на Вкраїні в XVI—XVIII вв. — К., 1924

Титов Ф. Типография Киево-Печерской лаврьі: Исторический очерк. — Т. 1. — К., 1916. — 506 с.

Тема 7

УКРАЇНСЬКІ ДРУКАРІ ТА ЇХНЯ РОЛЬ У СТВЕРДЖЕННІ ВІТЧИЗНЯНОЇ ШКОЛИ РЕДАГУВАННЯ І ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

(ХУ-ХУІІ століття)

^ Походження й освітній рівень друкарів

^ Тематичний репертуар стародруків

@ Структуруваиші ранніх книжкових видань як елемент упорядницької праці видавців

^ Редакторські та видавничі нововведення, спонукані

друкарством ¹—

178

УКРАЇНСЬКІ ДРУКАРІ