3. Методи ціноутворення

Модель формування роздрібної ціни

Собівартість продукції

Прибуток

Акцизний збір

ПДВ

Націнки постачальницько-збутової організації

Торговельна націнка (надбавка), або знижка

Оптова ціна підприємства без ПДВ

Відпускна ціна підприємства без ПДВ

Витрати обігу

Торгівельний прибуток

ПДВ

Відпускна ціна підприємства з ПДВ (ціна купівлі для оптового посередника)

Витрати обігу

Торгівельний прибуток

ПДВ

Оптова ціна промисловості без ПДВ

Продажна ціна оптового посередника (ціна купівлі для підприємства торгівлі)

Роздрібна ціна

Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається до ціни цих товарів.

ПДВ – це частина новоствореної вартості, що сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Торговельна надбавка - є джерелом покриття витрат підприємства роздрібної торгівлі на організацію торгівлі . Така надбавка відшкодовує витрати обігу, враховує

податки , що має сплатити торгівельне підприємство, які відносяться на собівартість, а також забезпечує торговий прибуток.

У супроводжувальних до товарів документах ( рахунки – фактури ) повинні вказуватись окремо ціна виробника та торговельні надбавки всіх посередників незалежно від їх кількості .

Витрати обігу – це виражені у вартісній формі витрати оптового і роздрібного підприємства, що пов’язані із закупівлею, зберіганням, переробкою, організацією торгівлі і самим продажем . В плануванні та обліку витрати обігу групуються по видах торгівлі , по елементах затрат і по статтях витрат . Щомісячно витрати обігу підлягають розподілу між вартістю залишків нереалізованих товарів і вартістю реалізованих товарів.

Торговий прибуток – це перетворена форма частини додаткової вартості , яку отримують підприємства торгівлі у процесі їх господарської діяльності , при здійснені функцій товарного обігу.

Моделі та методи ціноутворення:

1. модель ціноутворення, що базується на витратах виробництва;

2. модель ціноутворення, що базується на попиті;

3. модель ціноутворення, що базується на конкуренції.

1. Витратний підхід.

Ціна розраховується, виходячи із суми постійних і змінних витрат на одиницю продукції й запланова­ного прибутку з урахуванням нижнього порогу ціни. При опосе­редкованому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшу­ється на розмір націнки, яка залежить від особливостей товару (сезонність, мода, новизна), а також еластичності попиту за ціна­ми. Витратний метод не враховує ринкових факторів (характер попиту, рівень платоспроможності попиту, політику конкурен­тів), а ціна, визначена за таким методом, практично завжди зави­щена і в конкурентній ситуації багата на негативні наслідки для продавця. Однак є й позитивні оцінки цієї моделі: якщо в рамках однієї галузі всі виробники використовують витратний метод ці­ноутворення, цінова конкуренція мінімальна, а ціни більш ре­альні й виключають наживу за рахунок покупців. Але подібна ситуація в будь-якому разі нереальна.