24

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

з дисципліни

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

для студентів, спеціалістів в сфері міжнародної економіки та зовнішньоекономічної діяльності

Ст. викладач Спіцина А.Є.

Київ 2014

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Перший науковий аналіз конкуренції представлено в роботах:

а) Д. Курно;

b) А. Сміта;

c) М. Портера.

2. Становище підприємця на певному ринку, яке дає йому змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на цьому ринку – це:

а) олігополістичне становище;

b) конкурентне становище;

c) монопольне становище.

3. Структурна концепція конкуренції пов’язана з роботами:

а) Д. Курно;

b) І. Кірцнера;

c) А. Сміта.

4. Поведінкову концепцію конкуренції було розроблено в роботах:

а) Д.Рікардо;

b) Ф. Хайєка;

c) Й. Шумпетера

5. Найефективніше використання ресурсів має місце в умовах:

а) монополістичної конкуренції;

b) олігополії;

c) досконалої конкуренції.

6. Думка про те, що конкуренція, вирівнюючи норму прибутку, призводить до оптимального розподілу праці й капіталу належить:

1. А. Сміту;

2. М. Портеру;

3. М. Веберу;

4. Д. Курно.

7. Концепція конкуренції, яка зосереджена на аналізі ринкових умов (визначені можливостей впливу компаній на ринкову ситуацію), - це:

1. поведінкова концепція;

2. структурна концепція;

3. функціональна концепція;

4. ринкова концепція.

8. Для оцінки рівня монополізації ринку доцільно використовувати:

1. індекс концентрації;

2. індекс Харфіндаля-Хіршмана;

3. індекс Шермана;

4. індекс конкурентоспроможності М.Портера.

9. Ринок вважається конкурентним, якщо індекс Харфіндаля-Хіршмана (ІХХ) становить:

1. більше 1;

2. більше 100;

3. більше 1000;

4. менше 1.

10. Ринок вважається неконкурентним, якщо значення індексу Харфіндаля-Хіршмана становить:

1. більше 1000 одиниць;

2. менше 1000 одиниць;

3. більше (перевищує) 1800 одиниць;

4. менше 1800 одиниць.

11. Вчений, який стверджував, що конкуренція стимулює наяву інновацій і створює умови для економічного розвитку:

1. Й.Шумпетер;

2. Ф.Курно;

3. Дж.Робінсон;

4. Ф.Хайек.

12. За Й.Шумпетером, руйнівною силою економічної динаміки виступає:

1. підприємство – конкурент;

2. підприємство – новатор;

3. споживач;

4. виробник.

13. Етап розвитку конкурентної боротьби, для якого характерна цінова конкуренція, рівень конкурентоспроможності виробників залежить від ресурсного забезпечення держави й підвищується в результаті перетворення дешевих ресурсів з використання трудомістких технологій:

1. домонополістичний капіталізм;

2. монополістичний капіталізм;

3. державно-монополістичний капіталізм;

4. корпоративний капіталізм.

14. Технологічні конкурентні переваги обумовлені:

1. низькою вартістю факторів виробництва;

2. використанням передових промислових технологій;

3. високою якістю виробництва;

4. всі відповіді вірні.

15. Метод конкурентної боротьби, що передбачає застосування новітніх технологій, сировини й матеріалів, методів управління й організації виробництва, що дозволяють диференціювати продукцію й наблизити її до індивідуальних потреб покупців, – це:

1. цінова конкуренція;

2. інноваційна конкуренція;

3. поведінкова конкуренція;

4. нецінова конкуренція.

16. Конкуренція між товарами однієї асортиментної групи, між аналогічними об’єктами, що задовольняють одну й ту ж потребу, – це:

1. функціональна конкуренція;

2. предметна конкуренція;

3. функціонально-предметна конкуренція.

17. Найбільший розвиток та визнання концепції TQM (Total Quality Managment) отримала в:

а) США, Швеції, Японії;

b) США, Швеції, Китаї;

c) Японії, Китаї, Індії.

18. Оцінка конкурентоспроможності товарів та послуг може бути:

а) експертною;

b) інституційною;

c) контрольною.

19. У випадку конкуруючих товарів А і Б:

а) зниження ціни на товар А збільшує попит на товар Б;

b) зниження ціни на товар А зменшує цінову еластичність товару Б;

c) зниження ціни на товар А знижує попит на товар Б.

20. Здатність товару конкурувати на ринку, яка оцінюється в результаті порівняння споживчих і вартісних параметрів товару й товарів-конкурентів, – це:

1. конкурентна перевага;

2. конкурентоспроможність товару;

3. фактор конкурентоспроможності;

4. конкурентна позиція товару.

21. Оцінка конкурентоспроможності товарів включає наступні етапи:

1. вибір бази для порівняння, визначення набору параметрів для порівняння, порівняння споживчих і вартісних параметрів товарів-конкурентів;

2. визначення набору параметрів для порівняння, порівняння споживчих і вартісних параметрів товарів-конкурентів, порівняння споживчих і вартісних параметрів товарів та постачальників;

3. порівняння споживчих і вартісних параметрів товарів-конкурентів, вибір та аналіз порівняльних показників конкурентоспроможності;

4. всі відповіді вірні.

22. Товар, який використовується як база порівняння, - це, як правило, товар, що:

1. належить до такого ж класу, що й виріб, що аналізується; користується значним попитом у покупців; широко представлений на ринку;

2. користується значним попитом у покупців, постачальників та конкурентів;

3. широко представлений на ринку та користується значним попитом зацікавлених осіб;

4. всі відповіді вірні.

23. «Рента споживача» — це:

а) доход споживача від придбання та використання товару-субституту;

b) доход споживача від придбання та використання нового товару;

c) додатковий доход споживача від придбання та використання конкуруючого товару

24. Методи оцінки споживчих властивостей товару, що передбачають вираження суб’єктивного сприйняття людиною певних характеристик об’єкта в цифровій формі, – це:

1. кваліметричні методи;

2. органолептичні методи;

3. кількісні методи;

4. всі відповіді вірні.

25. Група показників, що відображають витрати покупця на придбання й використання товару протягом усього періоду його споживання (експлуатації), – це:

1. економічні показники;

2. вартісні показники;

3. правильні відповіді а) та b);

4. всі відповіді вірні.

26. До економічних показників використання товару належать:

1. ціна виробу, витрати на транспортування, вартість ремонтів та технічного обслуговування;

2. витрати, пов’язані із стимулюванням збуту, ціна виробу, маркетингові витрати;

3. маркетингові витрати, ціна виробу, вартість ремонтів та технічного обслуговування;

4. споживча вартість, ціна виробу, маркетингові витрати.

27. Ціна виробу, витрати на транспортування, навчання персоналу, експлуатацію та технічне обслуговування, страхові внески, податки – це:

1. вартість споживання товару;

2. економічні показники використання товарів;

3. споживча вартість товару;

4. інтегральний показник конкурентоспроможності товару.

28. Ціна споживання – це:

1. сума всіх витрат виробника протягом усього терміну експлуатації товару;

2. сума всіх витрат споживача протягом усього терміну експлуатації товару;

3. витрати, пов’язані із стимулюванням збуту;

4. немає правильної відповіді.

29. Прибуток (вигоди) від володіння товаром (послугою), який очищено від видатків, пов’язаних з його придбанням і володінням, – це:

1. споживча вартість;

2. споживча цінність;

3. ціна споживання;

4. споживчий прибуток.

30. Аналіз споживчої цінності передбачає:

1. оцінку потреб споживачів і створення виробів, які відповідають потребам та можливостям покупців;

2. здійснення сегментації ринку й вибір ринкового сегменту, в якому найбільш повно можуть реалізовуватися конкурентні переваги підприємства;

3. переорієнтацію підприємства;

4. правильні відповіді а) та b).

31. Сутність методики «Управління цінністю» зводиться до:

1. формування універсальної методології вдосконалення організації й управління технологічними процесами;

2. формування універсальної методології оцінки конкурентоспроможності;

3. формування універсальної методології організації й управління збутом;

4. немає правильної відповіді.

32. До переваг методології «управління цінністю» належать:

1. націленість на отримання абсолютного мінімуму витрат;

2. низька трудомісткість обчислень;

3. можливість прогнозування конкурентоспроможності товару;

4. немає правильної відповіді.

33. Найбільш важливим джерелом конкурентної переваги є:

1. споживча цінність;

2. споживча вартість;

3. ціна споживання;

4. доход від споживання.

34. Споживча лояльність впливає на:

1. ціну виробів; обсяги продажів та витрат, які пов’язані зі збутом;

2. обсяги продажів та виробництва товарів;

3. ціну виробів та обсяги продажів;

4. обсяги виробництва та продажів.

35. Теорія споживчої цінності базується на наступних положеннях:

1. споживча цінність визначається покупцем;

2. споживча цінність визначається порівнянні з товаром конкурента;

3. споживча цінність створюється в межах ланцюга цінностей;

4. всі відповіді вірні.

36. Модель оцінки конкурентоспроможності, що базується на визначенні вигід (прибутку) і витрат споживання, – це:

1. модель вигоди/витрати, модель ціль/мотивація;

2. модель вигоди/ціль, модель витрати/вигоди;

3. модель ціль/вигоди, модель мотивація/вигоди;

4. модель ціль/прибуток, модель мотивація/персонал.

37. Згідно з моделлю ієрархії споживчих цінностей (модель ціль/мотивація), до нижчого ієрархічного рівня споживчих цінностей належать:

1. задоволення споживачів, яке базується на наслідках використання товару;

2. задоволення споживачів, яке базується на якісних і вартісних характеристиках товару;

3. задоволення споживачів, засноване на цілях покупця (концентрація на мотивації);

4. всі відповіді вірні.

38. До основних етапів процесу проведення аналізу споживчих цінностей відносять:

1. дослідження споживчих переваг; аналіз споживчої цінності товарів, управління споживчою цінністю;

2. дослідження споживчих переваг; аналіз споживчої цінності та вартості товарів, управління споживчою цінністю;

3. дослідження споживчих переваг; розробка стратегії забезпечення споживчих переваг, управління споживчою цінністю;

4. всі відповіді вірні

39. Карта (матриця) споживчої цінності складається на етапі:

1. дослідження споживчих переваг товару;

2. аналізу споживчої цінності;

3. управління споживчою цінністю;

4. розробки стратегії забезпечення споживчої цінності.

40. Досягнення відповідності споживчої цінності ресурсам компанії – це:

1. мета аналізу споживчої цінності;

2. принцип аналізу споживчої цінності;

3. мета аналізу споживчої вартості;

4. принцип аналізу споживчої вартості.

41. Створення стійкої конкурентної переваги можливе за умови наявності тісного зв’язку між:

1. ресурсами компанії, головними компетенціями, процесами створення споживчої цінності;

2. ресурсами компанії, головними компетенціями, процесами створення споживчої вартості;

3. можливостями компанії, технологічними процесами, кваліфікацією співробітників та ціною товарів;

4. ресурсами компанії, якістю та ціною.

42. Інтенсивність конкуренції, за М.Портером, визначається:

а) загрозою появи нових конкурентів, здатністю покупців торгуватися, суперництвом між наявними конкурентами;

b) загрозою появи товарів-замінників, здатністю покупців торгуватися, суперництвом між наявними конкурентами;

c) загрозою появи товарів-замінників, здатністю покупців торгуватися, суперництвом між наявними конкурентами, здатністю постачальників торгуватися, погрозою появи товарів-замінників.

43. Конкурентні переваги підприємства — це:

а) сукупність управлінських характеристик підприємства;

b) сукупність активів підприємства, використання яких забезпечує ексклюзивну компетентність у певній сфері діяльності;

c) сукупність активів і управлінських характеристик підприємства, які використовуються в операційних процесах.

44. Боротьба за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться організаціями на доступних їм сегментах ринку – це:

а) капіталізація;

b) ринкова конкуренція;

c) монополістична конкуренція.

45. Найбільш турбулентним сегментом макросередовища підприємства є:

а) політичний сегмент;

b) соціокультурний сегмент;

c) інституціональний сегмент.

46. Згідно з парадигмою «структура ринку — поведінка — результативність», рівень конкурентоспроможності підприємства має бути прямим наслідком:

а) структури галузі;

b) раціональної ринкової поведінки підприємства;

c) ефективної нейтралізації негативних чинників зовнішнього середовища.

47. Згідно з правилом «семи R-S» або логістичним міксом, ключовими показниками конкурентоспроможності підприємства є:

а) ціна, якість і витрати;

b) якість, час (швидкість) і витрати;

c) витрати, час (швидкість) і кількість.

48. Безпосередня умова, наявність якої необхідна і достатня для зміни одного або декількох критеріїв конкурентоспроможності, - це:

а) показник конкурентоспроможності;

b) фактор конкурентоспроможності;

c) принцип конкурентоспроможності.

49. До показників стану системи «підприємство — цільовий зовнішній ринок» відносять:

а) обсяг трансграничних операцій підприємства на ринку;

b) рівень маркетингової діяльності підприємства на ринку;

c) ефективність використання активів.

50. Рівень адаптації підприємства до вимог релевантного зовнішнього ринку визначається:

а) потенціалом граничного прибутку на ринку;

b) рівнем концентрації ринку;

c) рівнем реалізації конкурентних переваг підприємства на ринку.

51. Рівень “вхідного бар’єру” – це:

1. сукупність економічних, технічних умов для створення нового виробництва;

2. сукупність технічних, організаційних умов для створення нового виробництва;

3. сукупність економічних, технічних, організаційних умов для створення нового виробництва.

52. Авторами підходу до розробки стратегії забезпечення конкурентоспроможності із застосуванням концепції життєвого циклу товарів є:

а) Р. Спекман та Л. Ізабелла;

b) Р. Код та Е. Йордан;

c) Ф. Котлер.

53. Образ компанії або її продукції в очах цільової групи – це:

1. імідж;

2. корпоративний профіль;

3. конкурентоспроможність.

54. Доходи, отримані підприємцем у якості винагороди за ризик і впровадження інновацій, – це:

1. квазі-рента;

2. монопольна рента;

3. підприємницька рента.

55. Доходи, які отримує підприємець за володіння обмеженими та цінними ресурсами, – це:

1. рікардіанська рента;

2. підприємницька рента;

3. монопольна рента.

56. Втрати підприємства, які пов’язані з вибором неоптимальних методів керівництва та комбінацій факторів виробництва – це:

а) феномен Х – неефективності;

b) непередбачені витрати;

c) квазірента.

57. Умови, які впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства, – це:

1. конкурентні переваги;

2. фактори конкурентоспроможності підприємства;

3. компетенції підприємства;

4. конкурентні переваги та конкурентні недоліки підприємства.

58. За місцем виникнення фактори конкурентоспроможності розділяють на:

1. економічного й неекономічного характеру;

2. прямого й непрямого впливу;

3. зовнішні й внутрішні;

4. керовані й некеровані.

59. Умови, що склалися поза організацією, включають соціальні, технологічні, економічні, екологічні й політичні фактори (сегменти), які впливають на рівень конкурентоспроможності організації, – це:

1. зовнішнє середовище;

2. факторне середовище;

3. внутрішнє середовище;

4. всі відповіді вірні.

60. Найважливішою метою аналізу зовнішнього середовища є:

1. виявлення тенденцій та ресурсів необхідних для успішного розвитку підприємства;

2. виявлення тенденцій розвитку середовища й розробка прогнозів подальшої зміни ситуації і її впливу на ефективність функціонування підприємства;

3. виявлення внутрішніх ресурсів для розвитку та забезпечення конкурентоспроможності підприємства;

4. всі відповіді вірні.

61. Аналіз навколишнього середовища (сегментів STEEP) передбачає:

1. визначення сутності сегменту навколишнього середовища, що аналізується;

2. виявлення тенденцій розвитку сегмента й встановлення взаємозв’язків з іншими тенденціями;

3. розробку прогнозів розвитку найбільш важливих тенденцій та оцінка впливу цих тенденцій на діяльність компанії;

4. всі відповіді вірні.

62. Горизонтальний аналіз внутрішнього середовища спрямовано на:

1. виявлення спільних і слабких сторін компанії на організаційних рівнях: стратегічному, тактичному й оперативному;

2. виявлення сильних і слабких сторін найважливіших функціональних областей компанії;

3. виявлення можливостей і загроз для підприємства;

4. всі відповіді вірні.

63. Підхід до аналізу внутрішнього середовища, що передбачає виявлення сильних і слабких сторін компанії на: стратегічному, тактичному, оперативному рівнях, - це:

1. вертикальний аналіз;

2. комплексний аналіз;

3. горизонтальний аналіз;

4. стратегічне планування.

64. Умови, які безпосередньо впливають на виробничі й комерційні операції компанії і формують умови для досягнення певного рівня ефективності діяльності, – це:

1. фактори непрямого впливу;

2. фактори прямого впливу;

3. фактори внутрішнього середовища;

4. всі відповіді вірні.

65. До факторів прямого впливу належать:

1. постачальники, виробники, споживачі, конкуренти, внутрішні ресурси підприємства;

2. постачальники, споживачі, конкуренти, фінансові ресурси підприємства;

3. постачальники, споживачі, конкуренти, зацікавлені особи, законодавство;

4. постачальники, експортери, імпортери, ресурси підприємства.

66. Умови, які опосередковано в довгостроковому періоді впливають на особливості розвитку компанії, здійснюючи вплив на систему управління процесами та ресурсами підприємства, – це:

1. фактори непрямого впливу;

2. фактори прямого впливу;

3. фактори внутрішнього середовища;

4. правильні відповіді a) та b).

67. До керованих факторів конкурентоспроможності належать:

1. НТП, внутрішні ресурси підприємства;

2. постачальники, виробники, споживачі, конкуренти, зацікавлені особи;

3. постачальники, посередники, частково інфраструктура і законодавча база, ринковий попит, технології;

4. постачальники, конкуренти, споживачі

68. До некерованих факторів конкурентоспроможності належать:

1. економічні умови господарювання, соціальне, культурне й політичне середовище, особливості конкуренції;

2. постачальники, виробники, споживачі, конкуренти, зацікавлені особи;

3. постачальники, конкуренти, інфраструктура, ринковий попит;

4. економічні умови господарювання, споживачі, конкуренти, особливості конкуренції.

69. Унікальна якість компанії, її перевага, що дозволяє їй виконувати свої функції краще за конкурентів, – це:

1. конкурентна перевага;

2. фактор конкурентоспроможності;

3. умови конкуренції;

4. конкурентна стратегія.

70. Згідно з М. Портером, критеріями конкурентної переваги в міжнародній конкуренції є:

1. наявність значного й постійного експорту в ряд країн;

2. наявність прямих іноземних інвестицій, що спрямовані на зміцнення виробничого потенціалу або підвищення кваліфікації робочої сили в країні;

3. всі відповіді вірні;

4. немає правильної відповіді.

71. Конкурентні переваги підприємства можуть бути:

1. об’єктивними та створеними;

2. зовнішніми та внутрішніми;

3. галузевими, міжгалузевими, регіональними та глобальними;

4. всі відповіді вірні.

72. Конкурентні переваги підприємства, які можуть бути легко скопійовані компаніями-конкурентами, – це:

1. тимчасові конкурентні переваги;

2. конкурентні переваги низького порядку;

3. конкурентні переваги високого порядку;

4. об’єктивні конкурентні переваги.

73. До конкурентних переваги вищого порядку належать:

1. новітні технології, диференціація на основі унікальних товарів/послуг, репутація компанії;

2. репутація компанії, дешева робоча сила, наявність сировини;

3. дешева робоча сила, сировина, репутація компанії, новітні технології;

4. немає правильної відповіді.

74. Згідно з М. Портером, для створення переваг вищого порядку необхідно:

1. мати відповідні навички і здібності;

2. довгостроково і інтенсивно здійснювати капіталовкладення у виробничі потужності, навчання персоналу, проведення НДДКР;

3. забезпечити поєднання значних капіталовкладень із високою якістю управління;

4. всі відповіді вірні.