
- •Курс лекцій
- •Лекція 1.1 Властивості рідин та газів. Основне рівняння статики
- •2.Основні властивості рідин та газів
- •3. Основні рівняння гідростатики.
- •Лекція 1.2 Епюри гідростатичного тиску.
- •1. Види тиску
- •2. Прилади для вимірювання тиску (п’єзометри та вакуумметри).
- •Епюри гідростатичного тиску.
- •Тиск рідини на плоскі та криволінійні поверхні.
- •Визначення сили тиску на криволінійні поверхні.
- •4. Закон Архімеда. Гідравлічні машини.
- •Гідравлічні машини.
- •Лекція 2.1 Закони руху рідини.
- •Рівняння нерозривності потоку рідини
- •2. Рівняння Бернуллі для потоку ідеальної та реальної рідини.
- •Рівняння Бернуллі для усталеного потоку реальної рідини
- •Лекція 3.1. Рівняння Бернуллі для газів.
- •. Рівняння Бернуллі для потоку газу
- •2 Практичне застосування рівння Бернуллі.
- •2 1 S1 2 s2 h2 h сопло .1. Водомір Вентурі. (для виміру витрати рідини)
- •2.2. Трубка Піто (трубка повного напору)
- •Ствол-водомір
- •Види втрат напору.
- •2.1. Місцеві втрати напору.
- •1. Раптове розширення:
- •2. Дифузор:
- •3. Конфузор:
- •1. Метод розмірностей для визначення втрат напору по довжині.
- •2. Втрати напору при рівномірному русі рідини.
- •Основне рівняння рівномірного руху:
- •Коефіцієнт с можна визначити за наступними формулами :
- •3. Втрати напору при ламінарному русі.
- •4. Гідравлично гладкі та шорсткі труби.
- •Коефіцієнт гідравлічного тертя.
- •Втрати напору в пожежних рукавах.
- •Висновок по лекції.
- •4.6. Розрахунок трубопроводів.
- •1. Класифікація трубопроводів
- •2. Гідравлічний розрахунок трубопроводів
- •3. Розрахунок газопроводів з малим перепадом тиску
- •4. Розрахунок газопроводів при великих перепадах тиску.
- •Рух газу нерівномірний – це витікає з рівняння нерозривності:
- •Тоді рівняння Бернуллі у диференціальній формі має вигляд:
- •Так як більшість газопроводів прокладають у грунті, і без теплоізоляції – то проходить процес теплообміну між газом і навколишнім середовищем. Тоді рух газу можна прийняти ізотермічним.
- •Лекція 5.1. Гідравлічний удар в трубопроводах і пожежних рукавах
- •2.Гідравлічний удар в трубах.
- •Відношення швидкість розповсюдження ударної
- •У залежності від співвідношення часу повного пробігу хвилі (іноді цей час називають фазою удару) і часу tе розрізняють удар прямий і непрямий.
- •6. Підвищення напору при прямому гідравлічному ударі
- •7. Підвищення напору при непрямому гідравлічному ударі
- •Найбільший тиск при гідравлічному ударі
- •Лекція 6.1. Витікання рідин та газів через отвори
- •1. Класифікація отворів
- •2. Витікання рідини із круглого отвору (малого отвору при постійному напорі)
- •3. Витрати газу при витіканні через отвори.
- •Лекція 6.2. Витікання рідин та газів через насадки
- •1. Класифікація насадків.
- •Конічні насадки, що сходяться
- •2. Насадки для пожежних стволів.
- •Лекція 6.3. Витікання рідин через короткі труби.
- •1 Формули для розрахунку напору та витрат рідини.
- •2. Визначити висоту розташування насоса над рівнем води:
- •3.3. Розрахунок сифонного водопроводу.
- •Лекція 7.1. Гідравлічні струмені
- •1. Класифікація струменів:
- •2. Траєкторія суцільного струменя
- •Теоретична траєкторія суцільного струменя.
- •3. Формули для розрахунку суцільного струменя.
- •3.1. Вертикальний струмінь.
- •Висота вертикального суцільного струменя визначається по формулі Люгера (аналогічна теоретичній формулі):
- •Максимальна висота струменя спостерігається при наступному значенні н:
- •3.2. Похилі струмені.
- •Лекція 7.2 Реакція струменя. Розпилення струменя.
- •2. Способи розпилення струменя.
- •3. Затоплені струмені
- •1. Класифікація насосів.
- •2. Основні робочі параметри та їх характеристики насосів
- •2.1 Основні робочі параметри
- •2.2. Робочі характеристики насосів.
- •2.2.1 Зміна характеристик насоса (при зміні частоти обертання, геометричних розмірів робочого колеса, в’язкості рідини).
- •3. Робота насосів на мережу
- •Лекція 8.2 Подача води до місця пожежі
- •1. Схеми насосно – рукавних систем.
- •2. Визначення напору рукавної системи
- •3. Визначення витрат та кількості рукавів
- •Лекція 8.3. Паралельна робота насосів та трубопроводів.
- •1. Перекачка води автонасосами
- •Напір насоса що перкачує рідину:
- •2. Схеми подачі води на лафетні стволи
- •Розглянемо кожну задачу
Курс лекцій
з технічної механіки рідин та газів
Розробив:
Доцент кафедри П та ПА
Ленартович Є.С.
Черкаси 2006
Лекція 1.1 Властивості рідин та газів. Основне рівняння статики
І. Короткий історичний огляд розвитку гідро та аеродинаміки.
Курс технічної механіки рідин і газів вивчається на протязі 56 годин аудиторних занять. 28 годин лекційних, 10 лабораторних та 18 годин практичних занять. В кінці семестру екзамен. Цей предмет є основою для вивчення спеціального водопостачання, пожежної техніки, тактики та профілактики у будівництві та виробництві.
Гідравліка прикладна наука, яка вивчає закони рівноваги і руху рідини.
На основі цих законів вирішують багато інженерних задач. Саме слово гідравліка походить від двох грецьких слів – «хюдор» - вода, «аулос» - труба.
Ця древня наука і виникла з розрахунків і побудови водопроводів. Сьогодні важко знати галузь народного господарства де б не примінялись закони гідравліки та аеродинаміки.
Без гідравліки не обходяться: гідротехніка і меліорація; водопостачання і каналізація; гідроенергетика і водний транспорт; автомобільні та залізничні дороги; машинобудування; теплотехніка; гідро пневмоавтоматика; атомна енергетика; деякі хімічні підприємства; підприємства легкої промисловості; та інші.
Гідравліка це фундаментальна і дуже древня наука.
Вона зародилась в таких країнах, як Єгипет, Рим, Китай, Вавілон, Греція, Китай, Месопотамія, Закавказзя та Середня Азія.
Перші трактати по гідравліці з’явились у Греції, а їх автором був Архімед.
Римляни позаємствували у греків розрахунки і методи будівництва систем водопостачання, аквідуків, каналів. Древньогрецькі поселення мали кам’яні та дерев’яні системи трубопроводів.
Народність Майя також мала інженерні споруду.
В липні 2002 року в Афганістані було знайдено м. Каферкут – місто невірних, яке було збудоване ще до ісламського правління. В місті знайдені сліди правовірної і буддистської культури. Там же знайдено водопровід. В період правління царя Ірода (період коли народився Іісус Христос) були бані з системою водопостачання.
Довший час був застій в науці і розвитку гідравліки.
Але в період відродження (1452-1519) – Леонардо да Вінчі розробив теорію плавання тіл та витікання рідини через отвори.
В другій половині XV та в XVI століттях починають розвиватися експериментальні дослідження.
В цей час механіка (як теоретична база гідравліки) перетворюється у фізичну науку.
Коли з’явилось друкарство, видаються перші книги по гідростатиці С.Стевіна та Г.Галілея по плаванню тіл.
Подальші розробки по гідравліці належать Б.Кастеллі, Е.Торічеллі, Е.Маріотту, Б.Паскал., Х.Гюйгенсу і особливо Ньютону. Розробки цих вчених стосувались тільки окремих питань. Наука, як ціла не існувала.
Основоположниками гідравліки, як окремої науки стали члени Російської академії наук: М.В.Ломоносов, Д.Бернуллі, А.Ейлер, котрі створили сучасні теоретичні основи механіки рідини.
Розвитку теоретичної гідродинаміки присв’ячені праці Ж.Д’Аламбера, Ж.Лагранжа, П.Лапласа.
В цей же час сподвижник Петра І по боях під Нарвою, Григорій Григорович Скорняков – Писарєв у 1722 році написав «Первое учебное пособие по механике.»
У XVIII сторіччі з’явилась школа французьких інженерів вчених. Сюди ввійшли А.Тіто, Д.Полені, А.Ш.Борд, П.Л.Дюбуа, Д.Б.Вентурі та інші.
В цей же час розвивалось фізичне моделювання та теоретичні розрахункові формули з введенням в них імперичних коефіцієнтів (ці коефіцієнти одержують при проведені лабораторних та натурних досліджень при описі явищ).
Вперше, як дисципліну, що вивчала гідравліку було введено у Франції в 1716 році. Ш.Боссю у спеціальному закладі «Эколь де пон э шоссе» (школа мостов и дорог).
У Росії в 1836 р. П.П.Мельников видав перший підручник, «Основания практической гидравлики».
Перші лабораторії були відкриті в Петербурзі.
Надалі гідравлічна наука стрімко розвивається.
В ХІХ столітті у Франції з’являються такі вчені: Л.Нав’є, О.Коші, А.де Сен-Венан, А.Дарсі, А.Дюпюі та інші.
В Німеччині – В.Вебер, в Англії – У.Фруд, в Ірландії – Р.Манінг, та інші.
У 1869р. Г.Хаген вперше встановив, що є 2 режими руху рідини, Менделєєв визначив що на рух впливає багато факторів, знайшов незалежності у 1880р., але не опублікував.
У 1881-1883 році англійський вчений О.Рейнольдс (фізик) опублікував свої праці про механічний та турбулентний режими руху.
У 1885р. за проектом Зіміна був збудований перший протипожежний водопровід у Москві.
Серед вчених в Росії визначними є Н.Е.Жуковський, який розробив теорію руху рідини та теорію гідравлічного удару.
По дослідженню нерівномірного руху з’являються розробки Б.А.Бахмет’єва.
Серед більш сучасних праць можна відмітити розробки: І.І.Агроскіна, А.І.Богомолова, М.А.Веліканова, Е.А.Чертоусова, Р.Р.Чугаєва, М.В.Келдиша, Д.Тейлора, Л.Прандтля, А.Н.Колмогорова, Н.Н.Павловського, Д.В. Штеренліхта, В.А.Большакова, А.Д.Альтшуля, А.А.Качалова, Ю.Д.Кошмарова і В.Г.Легачева та інших.