Завдання 1. Ліщенко Аліни, п-22

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р.

3. Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р.

4. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991р.

5. Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р.

6. Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р.

7. Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р.

8. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р

9. Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р.

10. Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 р.

11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про тривалість робочого дня працівників органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування" від 10.12.1993р. № 1010.

Монографії та статті

1. Бурак В. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХIV регіональної науково-практичної конференції. 6 лютого 2008 р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. – С. 188 –190.

2. Жолнович О. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003 р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – С. 340 –342.

3. Кацуба А. В. Поняття та ознаки галузі трудового права /А. В. Кацуба // Форум права . – 2013. – № 3. – с. 275 –279.

4. Трудове право: місце в системі права та основні теоретичні проблеми розвитку / О. С. Боєва // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ . - 2011. - № 4. - С. 129-133. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nvdduvs_2011_4_19.pdf

5. Заморская Л. И. Нормативное содержание современного трудового права Украины: общетеоретические аспекты / Л. И. Заморская // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2014. – Т. 27 (66). № 1. – С. 79-84.

6. Козачок Н. В. Способи та методи правового регулювання трудових відносин: співвідношення понять / Козачок Н. В. // Юридична наука і практика. – 2011. – № 2. – с. 85–89.

Завдання 2. Що таке праця, її роль у житті суспільства? Основні права людини у сфері праці.

Праця – доцільна діяльність людей по створенню матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивідуума і суспільства в цілому.

Роль праці у житті людини

Завдяки праці людина відокремилась від світу тварин. Праця в процесі розвитку людини ставала різноманітнішою, багатобічною: полювання, скотарство, землеробство, потім прядіння, ткацтво, обробка металів, гончарне ремесло, судноплавство і торгівля. Поступово з'являються і розвиваються мистецтво, наука, право, політика й інші форми трудової діяльності. Так у загальному вигляді може бути представлений генезис видів праці, які все більш і більш ускладнювалися у своєму розвитку.

В умовах цивілізованого суспільства діяльність людини спрямована на створення машин, механізмів, матеріалів з заздалегідь заданими властивостями, відсутніми безпосередньо в природі, добутків літератури і мистецтва, здійснення наукових відкриттів. Так в міру розвитку продуктивних сил змінюється і саме людське суспільство, спосіб життя людей. Саме в цьому варто бачити ключ до наукового розуміння історії суспільства.

Під впливом науково-технічного прогресу відбуваються такі процеси, як систематична зміна змісту переважно фізичної праці в результаті комплексної механізації, автоматизації, кібернетизації виробництва і корінного поліпшення його організації.

Основні права людини в сфері праці

У Пакті право на працю трактується як право кожної людини на одержання можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

У Європейській соціальній хартії поняття права на працю в основному збігається з формулюваннями Декларації і Пакту, але разом з тим у поняття права на працю Хартія вносить деякі нові елементи і додаткові нюанси. Вона зобов'язує держави забезпечити ефективне здійснення права на працю.

Конвенція № 29 визначає примусову працю як «яку роботу чи службу, яка вимагається від будь-якої особи під загрозою покарання, якщо тільки дана особа не запропонувала добровільно свої послуги».

Рекомендація № 36 пропонує вживати всіх можливих заходів для того, щоб працівники, зайняті обов'язковим працею, не піддавалися спокусам щодо алкоголю.

Конвенція ООН «Про ліквідацію дискримінації щодо жінок» наголошує на необхідності ліквідації такої дискримінації і в галузі зайнятості. У числі іншого державам пропонується заборонити звільнення з роботи у зв'язку з вагітністю або виходом у відпустку по вагітності та пологах чи дискримінації при звільненні у зв'язку з сімейним станом звільняє.

Найбільш загальним за змістом документом є Конвенція № 111. Вона зобов'язує держави визначити й проводити національну політику, спрямовану на заохочення рівності можливостей та поводження стосовно праці й занять з метою викорінення будь-якої дискримінації.

Електронний ресурс – http://pondnisreuprec.hotbox.ru/referat155.htm