6. Чи можуть виникати трудові правовідносини між працівником і релігійними організаціями?

Роботодавцем може бути і фізична особа й громадська чи релігійна організація, що уклала трудовий договір з бухгалтером, секретарем, водієм тощо.

З моменту укладання трудового договору між працівником і роботодавцем виникають трудові правовідносини. Працівник підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку організації і набуває прав, установлених для працівників цієї організації.

Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається в письмовій формі.

7. Чи можуть виступати однією із сторін трудових правовідносин трудові колективи?

Трудовий колектив i юридична особа — невiд’ємнi одне вiд одного поняття. Юридична особа виступає i як суб’єкт трудових правовiдносин у зв’язку iз застосуваннямпрацi, i як господарська одиниця, де працiвники створюють особливий суб’єкт трудового права — трудовий колектив.

Трудовий колектив виникає пiсля створення пiдприємства, установи, органiзацiї (реєстрацiї та комплектування).Колективи створюються i дiють у всiх сферах суспiльного життя, їх вiдносна самостiйнiсть дозволяє їм бути суб’єктами правових вiдносин, що зумовлено економiчним, соцiальним i правовим вiдокремленням. У сферi застосування працi колективи називаються трудовими. Вiдносини трудових колективiв з власниками або уповноваженими ними органами є правовими (пов’язаними з трудовими), а не трудовими, що виникають на основi трудового договору, оскiльки вони своїм змiстом мають не працю, а лише її органiзацiю i створення умов, за яких ця праця здiйснюється. Повноваження трудових колективiв усiх видiв пiдприємств, де використовується наймана праця, реалiзуються, якщо iнше не передбачене статутом, загальними зборами працюючих. Такi безпосереднi вiдносини можливi тодi, коли пiдприємства невеликi за кiлькiстю працюючих, i для розв’язання конкретних питань у кожному випадку є можливiсть зiбрати всiх працюючих. В умовах великого пiдприємства вирiшення питань виробництва безпосередньо всiма працюючими є досить складним, у зв’язку з чим виникає необхiднiсть використання формпредставницької демократiї. У таких випадках повноваження трудового колективу можуть реалiзовуватися конференцiєю або виборними органами трудового колективу — радою трудового колективу, страйковим комiтетом тощо. Вони, як правило, обираються таємним голосуванням на загальних зборах або на конференцiї трудового колективу строком на два-три роки не менш як двома третинами голосiв.

8. Відмінність трудових правовідносин від суміжних (наприклад, цивільних) правовідносин.

Трудове право слід відмежовувати від суміжних галузей права (цивільного, адміністративного, аграрного, права соціального забезпечення) за його предметом і методом. До сфери дії цивільного права рівною мірою належать як майнові, так і немайнові відносини незалежно від пов'язаності останніх відносин з майновими (див. Цивільне право. - Ч. 1.- К., 1997. - С. 8-9). Предмет трудового права складають індивідуальні й колективні трудові відносини. Як уже зазначалося, предметом трудових відносин є процес праці, жива праця, а предметом цивільно-правових відносин, зокрема тих, що пов'язані із працею і випливають з договору підряду, доручення, авторського договору, є матеріалізований результат праці. За трудовими відносинами працівник зобов'язується виконувати роботу певного роду (за конкретною спеціальністю, посадою, кваліфікацією), а в цивільно-правових відносинах, пов'язаних із застосуванням праці, виконується індивідуально-конкретне завдання. У трудових відносинах працівник включається до складу трудового колективу підприємства (установи, організації) і внаслідок цього зобов'язаний виконувати певну міру праці, підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку. У цивільно-правових відносинах всі ці моменти відсутні, громадянин виконує завдання на свій розсуд і на свій ризик. Тому норми інститутів робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, дисципліни праці й дисциплінарної відповідальності на суб'єктів цивільно-правових відносин не поширюються. Такі працівники не можуть вимагати надання щорічної відпустки, виплати допомоги в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, оплати надурочної роботи та інших гарантій, передбачених законодавством про працю для суб'єктів трудових відносин. За шкоду, заподіяну роботодавцю при виконанні трудових обов'язків, працівник несе відповідальність на підставі норм трудового права (матеріальна відповідальність), а у цивільно-правових відносинах - на підставі норм цивільного права (майнова цивільно-правова відповідальність).

Трудове право відрізняється від цивільного і за методом правового регулювання. Про метод трудового права вже йшла мова. Характерними рисами методу цивільного права є: юридична рівність сторін; ініціатива сторін при встановленні правовідносин; диспозитивність правового регулювання; можливість вибору варіанта поведінки, що не суперечить чинному законодавству. Схожість трудового й адміністративного права виявляється в наявності спільних рис предмета і методу правового регулювання. Але саме за предметом і методом вони й відрізняються. До предмета трудового права входять індивідуальні та колективні трудові відносини, яким притаманний організаційно-управлінський елемент, а предмет адміністративного права утворюють відносини в сфері державного управління, однак трудове право регулює управління в процесі праці всередині підприємства. Тут суб'єкти й об'єкти управління (висловлюючись мовою адміністративного права) пов'язані договірними відносинами. Працівники самі, як члени трудового колективу, беруть участь в управлінні підприємством. Щоправда, тепер організаційні відносини у сфері соціально-трудових відносин вийшли за рамки організацій, але суттєвою відмінністю у даному разі є відсутність владного припису, який видається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування і є обов'язковим до виконання.

Спільність трудового права й аграрного права виявляється в тому, що вони регулюють колективний процес праці. У той же час трудове право регулює трудові відносини найманих працівників (несамостійна праця), а аграрне право - трудові відносини власників засобів виробництва - членів колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств.

Трудове право пов'язане з правом соціального забезпечення, оскільки донедавна відносини щодо соціального забезпечення входили до предмета трудового права. Сьогодні це дві окремі галузі права, між якими є істотні відмінності. Предметом права соціального забезпечення є суспільні відносини, що виникають внаслідок реалізації громадянами права на соціальне забезпечення у випадку настання соціальних ризиків, внаслідок яких особа втрачає здоров'я, роботу та засоби до існування через незалежні від неї обставини, а трудові відносини виникають внаслідок реалізації права на працю. Трудове право має справу з працюючими громадянами, а право соціального забезпечення - в основному з непрацездатними особами. У трудовому праві виплачується заробітна плата працівникові за виконану ним роботу з фонду оплати праці підприємства (установи, організації), а правом соціального забезпечення передбачається виплата пенсій і допомог зі спеціальних централізованих соціальних фондів (Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування).

Крім того, є відмінності і в методі правового регулювання. Існує зв'язок трудового права з цивільно-процесуальним правом. Трудові спори розглядаються судом на основі норм цивільно-процесуального права. Якщо в майбутньому будуть створені спеціалізовані трудові суди, як це має місце у країнах з розвинутою ринковою економікою (США, Франція, ФРН та ін.), то доцільним буде знову повернутися до проблем трудового процесуального права.