1. Яку структуру мають трудові правовідносини?

Правовідносини мають складну будову (структуру). Під струк­турою правовідносин розуміють сукупність її внутрішніх елементів і спосіб зв'язку між ними на підставі розподілу між учасниками даних відносин суб'єктивних прав, обов'язків і відповідальності з приводу певного соціального блага або забезпечення законних інтересів.

Отже, термін "структура" містить елементний склад правовід­носин і правовий зв'язок між ними.

До складу правовідносин входять такі елементи:

• суб'єкти;

• об'єкти;

• зміст.

2. Хто може виступати в ролі суб'єктів трудових правовідносин?

Суб'єкт правовідносин — це учасник правових відносин, який має суб'єктивні права та здатний виконувати юридичні обов'язки.

Суб'єктами правовідносин може бути тільки людина або об'єд­нання людей.

Види суб'єктів правовідносин:

1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):

громадяни даної держави;

іноземні громадяни чи піддані;

особи без громадянства (апатриди);

особи, які мають подвійне громадянство (біпатриди).

Індивідуальні суб'єкти правовідносин діють в усіх сферах сус­пільного життя: політичній, економічній, соціальній, ідеологічній та ін. На території України усі права і обов'язки мають лише її громадя­ни, у той час як права і обов'язки інших осіб обмежені чинним зако­нодавством.

2) колективні суб'єкти (юридичні особи):

державні органи;

підприємства, установи, організації;

органи місцевого самоврядування;

посадові особи, тобто представники державної влади, які ви­конують організаторськорозпорядчі чи адміністративногос­подарські обов'язки;

громадські об'єднання (політичні партії, профспілкові органі­зації, релігійні організації тощо).

Колективні суб'єкти реалізують свої повноваження шляхом ви­дання нормативних та індивідуальних актів, а також через їх виконан­ня і дотримання завдяки матеріальним, організаційним та примусовим заходам (наприклад, місцеві органи самоврядування організують і за­безпечують роботу житловокомунальних, транспортних та інших структур). Колективним суб'єктом є також держава, як суб'єкт міжна­родноправових, конституційноправових, цивільноправових та ін­ших відносин. Вона може виступати позивачам або відповідачем у суді, хоча не є юридичною особою;

3) соціальні спільності:

народ;

нація;

населення адміністративнотериторіальної одиниці;

трудові колективи та ін.

3. Які ознаки є характерними для працівника як суб'єкта труових правовідносин?

Працівник набуває статусу суб'єкта трудових правовідносин з моменту укладення трудового договору. Як уже зазначалося, трудове право регулює працю найманих працівників. Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р. (Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 34. - Ст. 227) найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі й організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю. Отже, трудовий договір - відправна юридична позиція для визначення правового статусу працівника.

У законодавстві передбачено загальні вимоги для набуття трудової правосуб'єктності, а також встановлено особливості правового статусу працівників залежно від:

• віку,

• стану здоров'я,

• статі,

• рівня освіти,

• наявності вченого ступеня або вченого звання,

• наявності громадянства,

• родинних зв'язків,

• наявності судимості.