Вивихи грудинного кінця ключиці

Механізм травми. Виникає внаслідок непрямої травми при падінні на відведене і зміщене дозаду плече. Частіше буває передній вивих (передгрудинний), рідше - задній (загрудинний). Вивихи грудинного кінця ключиці поділяють на повні або неповні, також можуть бути підвивихи. При неповних вивихах відбувається розрив тільки грудинно-ключичних зв'язок. При повних вивихах, крім розриву грудинно-ключичной зв'язки, розривається й реберно-ключична зв'язка.

Клініка, діагностика. В області грудинного кінця ключиці є вип'ячування, внаслідок чого над- і підключичні ямки стають заглибленими. Надпліччя вкорочене. Вивихнутий кінець ключиці рухомий. Пальпація болюча. Свіжі вивихи інколи поєднуються з переломами. Уточнити діагноз можна тільки з допомогою рентгенографiї. Доцільно робити знiмки з захопленням обох ключиць.

Лікування консервативне і оперативне. Безкровне вправлення легко вдається при відсутності iнтерпозицiї, але утримати вправлений кінець буває важко.

Хворого садять на стілець. Після місцевого знеболення 1-2% розчином новокаїну - 10-15 мл, введенного в суглоб, помічник стає позаду хворого і намагається обидва плечових суглоба привести до хребта. В цей час хірург, натискуючи на вивихнутий кінець ключиці, вправляє його. Після вправлення надплічч'я зводять до грудини, що забезпечує стійкість. Це положення фіксують торакобрахiальною гіпсовою пов'язкою при відведенні і зміщенні кінцівки допереду до 90°. На область вивиха накладають ватно-марльовий пелот. Іммобілізація до 4 тижнів. При рецидивi показано оперативне лікування, яке полягає у відкритій репозиції і фіксації стернального кінця ключиці до грудини П-подібним лавсановим швом. Іммобілізація - 4-5 тижнів. Працездатність відновлюється через 6-7 тижнів.

Вивихи плеча

Виникають дуже часто і складають 58-60% всіх вивихів.

Механізм травми. Виникають при падінні на витягнену руку, рідше при падінні на задню область плечевого суглоба або внаслідок прямої травми. Залежно від механізму травми розрізняють передній (піддзьобовидний і підключичний), нижній і задній вивихи. Частіше всього виникають передні (піддзьобовидні) вивихи.

Клініка, діагностика. Біль, обмеження рухів, вимушене положення кінцівки. Для переднього вивиху характерна деформація плечевого суглоба і болючість. Головка пальпується попереду від суглобової заглибини. Акромiальний відросток лопатки надмірно виступає, а під ним є западіння. Рухи в суглобі неможливі. Вісь плеча зміщена досередини. М'язи, які оточуюють плечовий суглоб, різко напружені. Вивихнута головка може стиснути судинно-нервовий пучок, тому необхідно перевірити стан шкіряної чутливості, рухи в пальцях і наявність пульсу на променевій артерії. Якщо головка плеча визначається під ключицею досередини від дізьобоподібного відростка, кажуть про підключичний вивих. При цьому вивиху кінцівка приведена до тулубу, а головка пальпується безпосередньо під ключицею. При нижньому вивиху головка плечевої кістки зміщена донизу і розташовується в аксилярній області. Має місце відносне подовження верхньої кінцівки. При задньому вивиху плеча головка плеча розміщена позаду від суглобової заглибини і може зміщуватися під акромiальний відросток лопатки. Дані рентгенографiї в двох проекціях уточнюють діагноз.

Лікування. Вправлення будь-якого вивиха необхідно виконувати при досягненні відповідної анестезії і релаксацiї м'язів. Рентгенографiя до і після вправлення обов'язкова. Для вправлення переднього вивиха найкращими способами вправлення є способи Джанелiдзе і Кохера. Нижні вивихи вправляють за Мухiним-Мотом і Гiппократом-Купером.

Заднi вивихи плеча вправляються за Кохером з одночасним тисненням на головку плеча.

Спосіб Джанелiдзе. Після знеболення хворого вкладають на бік травмованої кінцівки. Рука звисає через край перев'язочного столу. Лопатка при цьому повинна спиратися на край столу. Під голову хворого підставляють столик. В такому положенні хворий залишається протягом 15-20 хвилин. Під вагою кінцівки м'язи плечевого поясу поступово розслабляються. Лікар стає спереду хворого і згинає його звисаючу руку в ліктьовому суглобі під прямим кутом, після цього кладе свої руки на долонну поверхню передпліччя і тисне вниз на предпліччя по повздовжній осі плеча, одночасно проводячи ротаційні рухи дозовні і досередини.

Спосіб Кохера. Вправлення складається з чотирьох послідовних етапів.

1 - хірург стає збоку від хворого і бере однією рукою за його лікоть, зігнутий під прямим кутом, іншою - за ділянку променево-зап'ясткового суглоба. В цей час помічник фіксує плечовий пояс потерпілого, а хірург натискує на передпліччя, здійснюючи тягу по осі плеча.

2 - зовнішня ротація плеча, при цьому зігнуте передпліччя доводять до фронтальної площини. В цей час голівка плеча ротується назовні і стає проти суглобової заглибини. Інколи в цей момент вивих вправляється.

3 - витягнення, ротація дозовні плеча і приведення кінцівки зберігаються, але додатково лікоть хворої руки переводять по передній поверхні грудної клітини до середньої лінії тулубу.

4 - передпліччя повертають досередини і кладуть на груди хворого, кисть повинна бути на здоровому плечі. Головка плеча звичайно стає на своє місце.

Метод Мухiна-Мота. Хворий лежить або сидить на табуреті. Простирадлом, складеним уздовж, охоплюють аксилярну область, а кінець простирадла виводять до здорового суглобу і міцно утримують. Хірург бере однією рукою плече під ліктьовим суглобом, іншою передпліччя, згинає руку в лікті під прямим кутом і відтягує його від грудної клітки. Придавши руці зазначене положення, хірург проводить витягнення за плече дозовні і дещо догори. Підіймаючи і опускаючи передпліччя, він проводить обертальні рухи плеча. В цей момент звичайно головка плеча вправляється.

Метод Гiппократа-Купера. Хворого кладуть на плоску кушетку, хірург знімає взуття з однієї ноги і сідає з ураженого боку обличчям до хворого. Після цього одноiменною ногою, відповідно вивихнутій головці плеча, натискує п'ятою на аксилярну западину і одночасно витягнену руку за кисть тягне на себе. Цим прийомом головка зміщується дозовні і догори, проникаючи через отвір у суглоб.

Після вправлення вивиху необхідно зробити контрольні рентгенограми. Іммобілізація гіпсовою шиною в средньофiзiологічному положенні 3 тижні на клиноподібній подушці.

Після зняття іммобілізації проводять фізіофункціональне лікування. Працездатність відновлюється через 1-1,5 місяця. На протязі 3 місяца не можна займатися спортом і важкою фізичною працею.