Грудний остеохондроз

Клініка. Основний симптом - біль у грудному відділі хребта, що посилюється після довгого одноманітного положення тулуба та після фізичних навантажень і супроводжується тупим болем у міжлопатковому просторі. Часом хворі скаржаться на відчуття стискування грудної клітки вночі. Можуть бути такі вісцеральні синдроми: біль в серці після "простріла" в хребет (не знімається нітрогліцеріном, ЕКГ без змін), біль у животі з печією та запорами, біль у правому підребер'ї, порушення функції сечовивідної системи.

Рентгенологічними ознаками можна вважати сколіоз, посилення фізіологічного кіфоза, склероз замикальних пластинок, остеофіти (передньо-бокові і задні), хрящові втиснення в тіла хребців (грижі Шморля), звапнення дисків, зменшення висоти тіл хребців.

Принципи лікування. В період загострення - строгий ліжковий режим (на шині) 8 - 10 діб. Витягнення на нахиленій площині на грудному поясі під власною вагою по одній годині 3 - 4 рази на добу. Можливо - витяг з навантаженням від 2 кг до 10 - 20 кг (поступово збільшувати 5 - 10 діб, потім зменшувати). Після купіювання болю можна призначити хворому масаж. Медикаментозна терапія включає седативні препарати, гангліоблокатори, НПЗП, прозерин, вітаміни групи В, спірт-новокаїнові блокади. З фізіофункціонального лікування можна призначити: УФО, УВЧ, токи Бернара в гострий період, потім фонофорез гідрокортізона, лідокаїна, лідази. Добрий ефект має гідротерапія, зокрема застосування ванн (радонових, хвойно-сольових, шалфейних).

Поперековий остеохондроз

Клініка складається з:

неврологічних порушень (больовий синдром, симптоми натягу, атрофія і парези м'язів, порушення рефлексів);

вегетативних порушень;

статичних порушень (зменшення поперекового лордоза, в деяких випадках деформацію можна охарактеризувати як поперековий кіфоз; розвиток рефлекторного сколіозу, який є монолатеральним, зменшення рухливості хребта (тулуб нахилений вперед і в сторону, хода скована, обережна, кроки дрібні, кульгає, часто користується милицями або ціпком; хворий нахиляється за рахунок кульшових суглобів, тулуб лишається нерухомим). Нестабільність поперекового відділа хребта є наслідком зменшення фіксаційної функції диска (постійне напруження м'язів спини спочатку веде до їх перевтомлення; у хворого з'являється "невпевненість в своїй спині").

Рентгенологічні ознаки: зменшення поперекового лордоза, сколіоз, нестабільність хребта на функціональних рентгенограмах (псевдоспонділолістез), зменшення висоти диска, склероз замикаючих пластинок, остеофіти, грижі Шморля, звапнення диска, ознаки спонділоартроза, аномалії попереково-крижового відділа, консолідований компресійний перелом.

Можна проводити контрасні дослідження: мієло-, дископневмографію.

Принципи консервативного лікування.

В період загострення показані:

строгий ліжковий режим 5 - 6 діб;

знеболюючі 5 - 6 діб, седативні;

витягнення малими грузами;

новокаінові блокади;

дегідротаційні;

гангліоблокатори;

токи Бернара, УФО, УВЧ.

Після ліквідації гострого болю можна призначити:

ЛФК;

масаж м'язів спини і нижніх кінцівок;

витягнення (на нахиленій площині з піднятим головним або ножним кінцем, або на горизонтальній площині) з грузами 2 - 16 кг або підводне витягнення 10-15 сеансів;

вітамінотерапія, біогенні стимулятори;

гідротерапія (хвойно-сольові, радонові ванни);

блокади (паравертебральні, парасакральні, епідуральні), внутрішньодискове введення протеолітичних ферментів (папаїн);

ФТЛ: електрофорез новокаїна, фонофорез совкаїна, токи Бернара, Луч-58,

мануальна терапія можлива і повинна бути призначена в комплексі лікувальних засобів.