- •1.Поняття, сутність і функції культури.
- •2.Культура як ціннісно-змістовна система. Структура культури.
- •3.Етнос, нація, національність. Специфіка та особливості співвідношення понять.
- •4.Поняття національного характеру та його елементи. Український національний характер. Національна психологія та національний характер.
- •5.Географічні чинники і регіональні особливості українського національного характеру.
- •6.Духовна та матеріальна форми культури в історії культури України. Культурні архетипи, що утворюють етичне ядро українського буття.
- •7. Культурно – історична своєрідність регіонів України.
- •8. Сутність поняття «українська національна культура». Національна культура як процес формування національної ідентичності.
- •9. Проблема походження української культури: основні гіпотези щодо походження вітчизняної культури, їх недоліки та переваги.
- •10. Етногенез українського народу. Теорії етногенезу.
- •11. Українські культурні традиції. Основні заняття і матеріальна культура українців.
- •12. Українські культурні традиції. Українські духовні традиції.
- •13. Українські культурні традиції. Календарні свята та обряди українців.
- •14. Українська сімейна обрядовість
- •15. Витоки української культури, її архетипні основи. Індоєвропейський фон: слов'яни в групі народів індоєвропейської мовної сім'ї, індоєвропейські традиції в духовній культурі.
- •16. Слов'янські культурні джерела. Слов'яни на території України. Міфологічний простір слов'янського язичництва. Мікрокосм і макрокосм, світське і священне. Релігія, міфологія і культи.
- •17. Вплив християнства на культуру Київської Русі. Розвиток писемності, освіти, науки, права, літератури, мистецтва та архітектури у х-хііі ст..
- •18. Особливості самобутньої культури Київської Русі як джерела культури українського народу.
- •20. Українська культура хіv – першої половини XVII ст..
- •21.Українська культура другої половини XVII-XVIII ст.
- •22.Самобутні культурні явища козацької доби хуі-хуш ст. Український Ренесанс в освіті, філософії, науці та літературі.
- •23.Філософія братських шкіл, братства і рух за реформи церкви й освіти. Петро Могила та його спадщина.
- •24. Філософія українського бароко. Барокова поезія. Бароковий стиль у мистецтві. Українська пісня й дума.
- •25.Українська культура доби національно-духовного відродження (кінець хуш-початок XX ст.).
- •26.Епоха просвітництва як культурно-політичний контекст української історії. Освіта й гуманітарна культура. Діяльність Феофана Прокоповича. Українська діаспора в Росії.
- •27. «Кирило-Мефодіївське товариство».
- •28.Філософія національної ідеї. Микола Костомаров.
- •29.Микола Гоголь та його роль в українській культурі.
- •30.Тарас Шевченко: життєвий шлях, особистість. Мистецька обдарованість. Поезія Кобзаря.
- •31.Ідеологія громадовства і м.Драгоманов.
- •32. Філософсько – літературна спадщина Івана Франка та Лесі Українки.
- •33. Етнічні і національні фактори культури. Культура і мова. Сутність, зміст, і структура національної культури.
- •34. Основні етапи розвитку та специфіка української культури хх ст..
- •35. Українська культура в епоху революції та громадської війни (1917 – 1920).
- •36. Культура України у складі срср.
- •37. Культура повоєнної України. «Соціалістичний реалізм» у вітчизняному мистецтві. Політична культура епохи «хрущовської відлиги».
- •39. Зміст, проблеми і перспективи сучасного розвитку культури України в період розбудови незалежної держави.
- •40. Творчість Сковороди та ідеал «мандрованого філософа». Емоційна модальність української ментальності й теорія «кордо центризму» української культури.
9. Проблема походження української культури: основні гіпотези щодо походження вітчизняної культури, їх недоліки та переваги.
В умовах розбудови суверенної Української держави та відродження національної культури особливе значення має об'єктивне висвітлення етногенезу українського народу, визначення місця даного етносу в колі слов'янських народів, його зв'язків з найдавнішими етапами історії.
З проблемою етногенезу слов'ян тісно пов'язана проблема прабатьківщини українського народу. Існують дві протилежні теорії: міграційна і автохтонна. Перша теорія: рух як керівна засада етногенетичного процесу. Згідно з даною теорією, слов'янство виникло в Прибалтиці, яка мала би бути першою батьківщиною слов'ян. Потім вони рушили на південь у віслянський басейн, а пізніше — на схід у басейн середнього Дніпра. Внаслідок слов'яни поділилися на західних і південно-східних.
Друга теорія стверджує, що слов'яни були незмінними жителями тієї самої території з часів неоліту. Змінювались культури, але етнос залишався той самий. Отже, слов'яни — це автохтони-аборигени, а їх прабатьківщиною було межиріччя Одри і Вісли, або середнє Наддніпров'я. Висувалася також, як компромісна, гіпотеза про прабатьківщину слов'ян між Дніпром і Віслою.
Приблизно в ІІІ тис. до н. е. на всій Україні з’явились нові поселенці. За рівнем культури вони стояли нижче від трипільців, але були більш войовничі й підкорили їх. Мистецтво епохи бронзи представлене численними золотими виробами у формі діадем, стилізованих фігурок хижаків, де помітний вплив трипільського мистецтва.
На кінець бронзового віку на Україні припадає поява у Північному Причорномор'ї кіммерійців. Вони мали укріплені городища. У кіммерійців були складні ритуальні обряди. Кіммерійці характеризуються табунним скотарством, високою культурою бронзи та кераміки. Їх культуру слід вважати продовженням трипільської.
В період кіммерійської культури на Україні у вжиток входить залізо. З іранських племен, що побували в Україні у 8 - 2 ст. до н. е., скіфське мистецтво було відіграло дуже важливу роль у формуванні слов'янської культури і житлового будівництва.
З початком грецької колонізації Причорномор'я на скіфів усе більшою мірою впливає антична культура. Традиції скіфського мистецтва продовжували сармати, які витіснили скіфів з південних степів України. Значний вплив на розвиток укр. культури мали античні традиції Риму. Наближення римлян до українських територій стало причиною популяризації тут християнства.
З 4 ст. починається велика міграція народів зі сходу. Через Україну проходять тюркські племена гуннів. Східні слов'яни, що жили на території, сучасної України, починаючи з 4 ст., об'єдналися в державну формацію антів. Деякі історики вважають антів предками українців.
Держава антів проіснувала три сторіччя - від кінця 4 до початку 7 ст. Вона впала під навалою тюркських племен аварів. У процесі розкладу первіснообщинного ладу серед східних слов'ян формуються племінні союзи. Серед усіх українських племен провідне значення набувають поляни з центром у Києві, на яких у 7 ст. вперше поширюється назва «Русь».
У питанні походження етноніма «Русь» існує багато гіпотез. З них найважливіші дві: варязька і автохтонна. Перша базується на припущенні, що «руссю» фінни називали одне з племен норманів - шведів. Але М. Грушевський довів, що у Скандінавії ніколи не ототожнювали варягів з «руссю». Русь для них була чужою землею. Пізніше, в 11 - 12 ст., термін «Русь» був синонімом Київського князівства.
Т.ч., стародавня слов'янська культура на укр.. землях формувалася протягом тривалого часу, і в даному процесі значну роль відігравали, з одного боку, традиції автохтонних народів - передусім антів, з іншого - культурні зв'язки з сусідніми народами. Ця культура характеризується цілісністю й самобутністю. На її основі виникла культура Київської Русі.
Культура, як відомо, є визначальним фактором формування і розвитку етносу. Саме у народній культурі знаходиться «генетичний код» етносу. Український етнокультурний масив існував у складі давньоруського народу як суперетнічної спільноти вже від початку утворення Київської держави і зберігав свої особливості протягом усього часу її існування.
Під 1187 роком в Іпатіївському літописі міститься перша згадка про Україну.
На мою думку, проблема походження української культури і нині не є цілком дослідженою і продовжує викликати гострі дискусії.
