23.Філософія братських шкіл, братства і рух за реформи церкви й освіти. Петро Могила та його спадщина.

Наприкінці 16 ст. в Україні та Білорусі виникали і набували дедалі більшого значення в суспільному, релігійному, культурному житті братства - релігійні і культурно-просвітницькі організації православного населення міст. Як правило, братські громади створювали при церквах. При багатьох братствах функціонували школи і друкарні, їх діяльність сприяла демократизації освіти, робила її доступнішою для широкого загалу. Саме братствам Україна завдячує своїм духовним розвитком у 17-18 ст., що спричинив започаткований ними масовий освітній рух.

Найвпливовішим в Україні було Львівське Успенське братство, діяльність якого активізувалася у 80-ті роки 16 ст. Як і громади антитринітаріїв та інші реформаційні угруповання, братства мали покровителів серед вельможних осіб. Із 1585 р. покровителем Львівського Успенського братства був князь К.-В. Острозький. Статут Львівського братства і його школи («Порядок шкільний») був зразком для інших братств. У Львівській школі викладали читання, арифметику, грецьку і слов'янську мови, основи риторики, діалектики, астрономії, музику, вивчали Псалтир і Євангеліє. Філософія, хоч і була зазначена у програмі, як окремий предмет не читалась, за винятком, можливо, логіки. Під час вивчення інших дисциплін учні здобували певні філософські знання, інформацію про окремих філософів та їхні твори.

П.Могиила— молдавський боярин, політичний, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року. Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор книг «Євангеліє», «Анфологіон», «Ефхологіон» та ін. П. Могила присвятив значну частину свого життя розвитку православного шкільництва та освіти в Україні. Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колегію. Це була перша вища православна школа у Сх. Європі. Колеґія була організована за зразками єзуїтьских навчальних закладів. Студенти вивчали тут 3 мови: грецьку, латинську і церковно-слов'янську, студіювали богослов'я та світські науки. Серед випускників цієї колегії була чимало представників еліти тогочасної України і Білорусії. Могила докладав усіх зусиль, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед інших друкарень України та Білорусі, так і в суспільному житті загалом. За 5,5 років його настоятельства з лаврської друкарні вийшло 15 назв видань. Серед них були і книги самого Петра. В 1628 році в Лаврі були видрукувані перекладені Петром Могилою з грецької «Агапита діакона главизны поучительны» і «Тредь цветная», в яких пояснювалися важливість і значення церковних гімнів. Помер Петро Могила 1 (11 січня) 1647 року, коли йому виповнилося лише 50. На посаді митрополита він прослужив всього 14 років. В березні того ж року тіло покійного, згідно з його волею, було перенесено й покладено у Великій церкві Києво-Печерської лаври. За кілька днів до смерті первосвятитель склав духовний заповіт, оголошуючи Києво-Братську колеґію першою спадкоємицею свого майна. Їй він заповів 81 тис. злотих, все своє нерухоме майно, коштовності та бібліотеку. На той час Петро Могила мав одну з найбагатших бібліотек. В ній були твори Сенеки, Горація, Цезаря, Ціцерона, Макіавеллі та ін. До його бібліотеки також ввійшли книги, які свого часу заповів Могилі Іова Борецький.