1. Поняття, сутність і функції культури.

2. Культура як ціннісно – змістова система. Структура культури.

3. Етнос, нація, національність. Специфіка та особливості співвідношення понять.

4. Поняття національного характеру та його елементи. Український національний характер. Національна психологія та національний характер.

5. Географічні чинники і регіональні особливості українського національного характеру.

6. Духовна та матеріальна форми культури в історії культури України. Культурні архетипи, що утворюють етичне ядро українського буття.

7. Культурно – історична своєрідність регіонів України.

8. Сутність поняття «українська національна культура». Національна культура як процес формування національної ідентичності.

9. Проблема походження української культури: основні гіпотези щодо походження вітчизняної культури, їх недоліки та переваги.

10. Етногенез українського народу. Теорії етногенезу.

11. Українські культурні традиції. Основні заняття і матеріальна культура українців.

12. Українські культурні традиції. Українські духовні традиції.

13. Українські культурні традиції. Календарні свята та обряди українців.

14. Українські культурні традиції. Українська сімейна обрядовість.

15. Витоки української культури, її архетипні основи. Індоєвропейський фон: слов’яни в групі народів індоєвропейської мовної сім’ї. Культура праслов’ян (загальна характеристика).

16. Слов’янські культурні джерела . Слов’яни на території України. Міфологічний простір слов’янського язичництва. Релігія, міфологія і культи.

17. Вплив християнства на культуру Київської Русі. Розвиток писемності, освіти, науки, права, літератури, мистецтва та архітектури у Х – ХІІІ ст..

18. Особливості самобутньої культури Київської Русі як джерела культури українського народу.

19. Еволюція української ХІV – XVIII ст.. Формування етнічних особливостей, національного менталітету, традицій і звичаїв українського народу, розвиток української мови, установлення головних культурних регіонів України.

20. Українська культура XIV – першої половини XVII ст..

21. Українська культура другої половини XVII – XVIIІ ст.

22. Самобутні культурні явища козацької доби XVI – XVIIІ ст.. Український Ренесанс в освіті, філософії, науці та літературі.

23. Філософія братських шкіл, братства і рух за реформи церкви й освіти. Петро Могила та його спадщина.

24. Філософія українського бароко. Барокова поезія. Бароковий стиль у мистецтві. Українська пісня й дума.

25. Українська культура доби національно – духовного відродження (кінець XVIIІ – початок XХ ст.).

26. Епоха просвітництва як культурно – політичний контекст української історії. Освіта й гуманітарна культура. Діяльність Феофана Прокоповича. Українська діаспора в Росії.

27. «Кирило – Мефодіївське товариство».

28. Філософія національної ідеї. Микола Костомаров.

29. Микола Гоголь та його роль в українській культурі.

30. Тарас Шевченко: життєвий шлях, особистість. Мистецька обдарованість. Поезія Кобзаря.

31. Ідеологія громадовства і М. Драгоманов.

32. Філософсько – літературна спадщина Івана Франка та Лесі Українки.

33. Етнічні і національні фактори культури. Культура і мова. Сутність, зміст, і структура національної культури.

34. Основні етапи розвитку та специфіка української культури ХХ ст..

35. Українська культура в епоху революції та громадської війни (1917 – 1920).

36. Культура України у складі СРСР.

37. Культура повоєнної України. «Соціалістичний реалізм» у вітчизняному мистецтві. Політична культура епохи «хрущовської відлиги».

38. Перебудова та її наслідки для України. Гуманітарна культура кінця ХХ – початку ХХІ ст.

39. Зміст, проблеми і перспективи сучасного розвитку культури України в період розбудови незалежної держави.

40. Творчість Сковороди та ідеал «мандрованого філософа». Емоційна модальність української ментальності й теорія «кордо центризму» української культури.

1.Поняття, сутність і функції культури.

Поняття “культура” складне і багатогранне. Чимало філософів та інших дослідників давніх і новітніх часів цікавились цим питанням. Саме слово “культура” латинського походження і означає “обробіток”, “догляд”. Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель, оратор і державний діяч Цицерон. У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого – засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму. У наш час кул-ра – це с-ма життєвих сенсів субєкта, що реалізується у результатх та засобах її діяльності. Життєвий сенс-первинна засада вибору відповідних цілей. Традиційно розрізняють 2 основні напрямки кул-ри – матеріальний і духовний – відповідно до двох головних сфер людської діяльності.

Види визначення культури: 1)Описові: перерахування окремих елементів й проявів К(звичаї,вірування, види діяльності.2) Антропологічні:К- це сукупність продуктів людської діяльності(світ речей,що протистають природі).3)Ціннісні трактують К як сукупність духовних та матеріальних цінностей створених людиною.4)Нормативні-стверджують, що зміст К становлять норми та правила, що рекламують життя людей. 5)Адаптивні-К трактується як притаманний людям спосіб задоволення потреб, як особливий рід діяльності, за допомогою якого вони пристосовують до природних умов.7) історичні-підкреслюють, що К- продукт історії людства та суспільства, та розвивається шляхом передачі досвіду від покоління до покоління.7)Функціональні - характеризують К через функції, які вона виконує в суспільстві розглядають єдність та взаємозв*язок цих функцій. 8) Семіотичні, розглядають К як систему знаків, які застосовує суспільство. 9) Символічні, акцентують увагу на вживанні символів у К. 10) Герменевтичні -ставляться до К як до численності тенетів, що інтерпретуються і осмислюються людьми. 11)Ідеаційні - визначають К як духовне життя суспільства, як потік ідей та інших продуктів духовної творчості, які накопичуються в соц.пам*яті. 12) психологічні-вказують на зв*язок К з психологією поведінки людини і вбачають у ній соціально обумовлені особливості людської психіки. 13) Дидактичні - розглядають К як те, чому навчилася людина. 14) Соціологічні-К розуміється як фактор організації суспільного життя, як сукупність ідей, принципів, соц. інститутів, що забезпечують колективну діяльність людей.

Ф-ції культури - 1)Людиноутворююча(гуманістична)- виявлення і культивування сутнісних сил людини, їх соціальне і духовне возвеличення і ушляхетнення. 2) Інформаційна-передавання соц.досвіду та історична поступність К. 3) Пізнавальна – за допомогою культури людина пізнає світ і себе в ньому, розширює свої межі. 4)нормативна(регулятивна)- освоєння і трансформація цінностей, ідеалів та норм з регуляції поведінки людей в суспільному житті .5) Комунікативна - формування комплексу взірців поведінки, діяльності, які служать засобами в системі спілкувань, взаємодій між соціальними елементами. 6) Аксіологічна(оціночна) - К визначає цінність для людини тих або інших феноменів. 7) Адаптаційна – К сприяє пристосуванню до серед існування. 8) світоглядна - синтезує в цілісну і завершену форму всю сукупність складників духовного світу особи.

Висновок:Кожна людина робить свій внесок у культуру суспільства, оскільки результати її трудової діяльності мають культурне значення. Саме діяльний підхід до визначення культури як цілісного соціального явища дозволяє включити в сферу культури всі види людської діяльності: матеріальну і духовну. Цей підхід дає змогу сформулювати сутність феномену культури у найбільш узагальненому визначенні. Отже, культура - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створена внаслідок цілеспрямованої діяльності людства протягом його історії, а також взаємовідносини, що склалися в процесі споживання, відтворення цих цінностей та їх розподілу і обміну.