2.4 Показники роботи гірки
Переробна спроможність гірки – це максимальна кількість вагонів, яка може бути перероблена на даній гірці, при даному технічному оснащенні та технології роботи (визначається за добу)
,
(2.31)
де Тпост – час, на протязі якого гірка не використовується для розпуску составів.
До
постійних операцій (
)
відносяться:
час на заміну локомотивних бригад гіркових локомотивів;
час на обслуговування вагоноуповільнювачів;
час на обслуговування пристроїв СЦБ і інших механізмів.
Н – коефіцієнт, що враховує ворожості у гірочній горловині
(Н =0,90-0,95);
tг – гірковий технологічний інтервал;
– величина состава;
µ - коефіцієнт, що враховує відкази технічних засобів на гірці;
ρ - коефіцієнт, що враховує повторні сортування вагонів.
Годинна переробка спроможності гірки (у составах) визначається.
,
(2.32)
Коефіцієнт завантаження гіркових механізмів визначається
,
(2.33)
де nг – переробна спроможність.
Коефіцієнт завантаження гіркових локомотивів:
,
(2.34)
при Т р.ф = t з + t вит + t н + t р + t ос + t зф + t дод;
Т заг = (1440 – Т пост);
Необхідна
переробна спроможність
– це та кількість вагонів,
котра прибуває на станцію для переробки
(розформування) состава і формування з
них поїздів нових призначень (
).
Коефіцієнт завантаження гірки (ρ) складається за формулою (2.35) і не повинен перевищувати 0,85
,
(2.35)
Якщо нерівність не виконується, то призначаються заходи по підвищенню переробної спроможності, які поділяються на:
- організаційно-технічні (не вимагають додаткових капітальних вкладень): рівномірне розподілення поїздів, що прибувають в розформування; прискорення технічного і комерційного огляду в парку прийому і втілення передових методів; прискорений ремонт і умови комерційного обслуговування в парку прийому за рахунок завчасного інформування про склад поїздів; прискорення зміни локомотивних бригад гіркових тепловозів;
- реконструктивні (вимагають додаткових капіталовкладень), до них відносяться: введення додаткового гіркового локомотиву; будівництво додаткових насувних і спускних колій; будівництво додаткових обвідних колій; підвищення висоти гірки; механізація і автоматизація гіркових пристроїв; втілення нових засобів механізації.
Приклади:
Приклад 1.
Визначити норму часу на закінчення формування составів одногрупних поїздів визначаємо за формулою
=
+
,
де - час на розставлення вагонів по ПТЕ;
- час на підтягування вагонів.
Час на розставлення вагонів по ПТЕ визначаємо за формулою
=В
+
∙
,
де В, - нормативні коефіцієнти (В=1,6; =0,1);
- кількість вагонів, що підлягають формуванню ( =60).
Час на підтягування вагонів визначаємо за формулою
=
∙
,
де - норма на підтягування одного вагону (0,08).
= В + ∙ + ∙
При вказаних данних =1,6+0,1∙60+0,08∙60=12,4 хв.
Відповідь: =12,4 хв. - норма часу на закінчення формування составів одногрупних поїздів.
Приклад 2.
Взначити витрати часу на підбирання вагонів. Визначаємо за формулою
=
+
,
де - час на сортування вагонів, хв.;
- час на збирання вагонів, хв.;
=
А∙g+Б∙
,
де А, Б – нормативні коефіцієнти, що залежать від способа виконання маневрової роботи та ухила хвостової горловини (А=0,41; Б=0,32);
- час на збирання вагонів, хв.;
- число вагонів у составі поїзда ( =28).
=1,8∙Р+0,3∙
де Р – кількість колій, з яких виконується переставлення (Р=2);
- кількість вагонів збирання ( =12).
= 0,41∙12+0,32∙28+1,8∙2+0,3∙12=21,08 хв.
Відповідь: = 21,08 хв. - витрати часу на підбирання вагонів.