1.4. Клінічні ознаки.

Клінічні ознаки панлейкопенії спостерігаються найчастіше через 5-6 днів після зараження. У ряді випадків кішок знаходять мертвими без будь-яких видимих клінічних ознак, що передують смерті або ж після короткочасного нездужання. Лихоманка може мати різний характер або бути відсутньою.

Можливі й інші прояви хвороби, пов'язані з анемією, ураженням мозочка, кишечнику, задишка, тахікардія, атаксія, хворобливість в області живота. У крові зменшується кількість лейкоцитів , що становить на 4 ‒ 5-й день після зараження третю частину норми; у тварин в термінальній стадії хвороби в 1 мкл крові може міститися всього лише близько 1 тисячі лейкоцитів.

Хвороба може проявлятися в надгострій , гострій і підгострій формах.

Надгострий перебіг хвороби спостерігають в основному у маленьких кошенят у віці 1‒3 місяців, коли вони вже втрачають колостральний імунітет. Захворювання починається раптово, кошенята перестають смоктати, відмовляються від корму, постійно пищать і швидко виснажуються . Загибель тварин настає протягом 1-2 діб.

Гострий перебіг хвороби характеризується загальним пригніченням тварини, анорексією, блювотою і підвищенням температури тіла до 40‒41 ⁰С. Тварини відчувають сильну спрагу, але воду не п'ють. Через 1‒3 дні з'являється пронос, фекалії спочатку водянисто-жовчні, а пізніше слизові з домішкою крові та (або) фібрин. Відзначають сильну болючість в ділянці живота і здуття кишечнику.

Підгострий перебіг хвороби характеризується аналогічними, як і при гострому перебігу, клінічними ознаками, але вони менш виражені і розвиваються поступово протягом більш тривалого часу.

Тваринам, які одужують, потрібно, як правило кілька тижнів, щоб відновити свій нормальний стан. У цей час вони можуть бути сприйнятливі до безлічі інших вторинних інфекцій.

1.5. Патологоанатомічні зміни

Макроскопічні зміни: при зовнішньому огляді помітні ознаки зневоднення і виснаження (в підгострих випадках ) ‒ очі запалі, трупне задубіння ‒ не виражено. Шкіра м'язи і підшкірна клітковина сухуваті. Якщо проводилася регідратаціонна терапія, то при розтині можна виявити набряки, гідроторакс, асцит.

Слизові оболонки, жирова тканина ‒ білі або сірувато-білі, анемічні; анемічні і внутрішні органи. При дослідженні внутрішніх органів макроскопічні патологоанатомічні зміни знаходять головним чином в тимусі і кишечнику.

Тимус зменшений в об'ємі, що особливо часто і сильно виражено у кошенят. Кишечник має відносно характерні зміни, але в цілому ряді випадків він буває макроскопічно мало змінений , і тому бажано, а часом і обов'язково його гістологічне дослідження.

Зазвичай серозна оболонка кишечнику гіперемована , всіяна численними дрібними крововиливами; в стінці кишки можливі точкові крововиливи, що знаходяться в м'язовій оболонці або підслизовому шарі слизової оболонки. Тонка кишка місцями може бути дещо розширена і схожа на відрізок гумової трубки ‒ при пальпації відчувається пружність і деяка твердість потовщеної ділянки; це обумовлено набряком підслизового шару слизової оболонки. Вміст кишок, як правило, смердючий , водянистий, жовтувато-сірого кольору; іноді вміст кров’янистий . Слизова оболонка зазвичай гладка, сірого або сірувато-червоного кольору; на ній можуть бути плівочки фібрину і крововиливи. На ділянках слизової оболонки клубової кишки, відповідних пеєрових бляшкам, накладення фібрину можуть мати дифтеритичний характер. Плівки фібрину можуть бути і у вмісті кишечнику.

Брижжеві лімфатичні вузли зазвичай збільшені, часто гіперемійовані. Червоний кістковий мозок як правило розріджений, дьогтьоподібний.

Іноді у новонароджених кошенят можна виявити гіпоплазію і асиметрію мозочка; в більшості ж випадків це можна зробити тільки при гістологічному дослідженні. Зрідка у кошенят відзначають гідроцефалію, яку пов'язують з внутрішньоутробної інфекцією.

Мікроскопічні зміни: виявляються в основному в кишечнику, кістковому мозку і лімфоїдних органах.

При дослідженні кишечнику зміни частіше виявляють в клубовій кишці; вони можуть бути вогнищевими і дифузними. На початку інфекційного процесу (зазвичай при надгострій формі) можна знайти внутрішньоядерні тільця-включення в епітеліальних клітинах кишкових крипт ; уражені епітеліальні клітини відторгнуті від базальної мембрани в просвіт крипт. Самі крипти розширені і вистелені плоскими або кубічними клітинами, вони можуть бути позбавлені клітинної вистилки. У просвіті крипт можуть перебувати нейтрофільні лейкоцити; ними ж часто інфільтрована власна пластинка слизової оболонки.

На поверхні слизової оболонки тонкої кишки знаходиться зменшена кількість ворсинок, а на окремих ділянках їх взагалі може не бути. Епітеліальний покрив слизової оболонки представлений плоскими малодиференційованими клітинами. Можливі ерозії і виразки, занурені у власну пластинку.

Зміни в товстій кишці подібні змінам у тонкій, але зустрічаються не у всіх тварин .

Нерідко в клубовій та ободовій кишках зустрічаються зміни, пов'язані з секундарними мікроорганізмами, головним чином ‒ грибами (Aspergilus); виявляються ділянки некрозу з наявністю в них фрагментів гриба.

У кістковому мозку у кішок, полеглих в піку інфекційного процесу, виявляють клітинну аплазію ‒ різке кількісне розрідження клітин кровотворної тканини.

У тимусі, лімфатичних вузлах, селезінці, пеєрових бляшках характерна гіпоплазія лімфоїдних елементів.

Фолікули лімфатичних вузлів, інших лімфоїдних утворень розріджені щодо лімфоцитів, містять в основному ретикулярні клітини, білкову "рідину". Фолікули оточені смужкою з малих лімфоцитів шириною в 1‒2 ряди цих клітин.

У брижжевих лімфатичних вузлах виявляють еритрофагоцитоз макрофагами ‒ очевидно, результат кишкових крововиливів.

У тимусі ‒ часточки, що спалися, різко "збіднені" клітинами; часто збільшені в розмірі тільця Гассаля.

У мозочку потоншав зернистий шар кори, він може бути асиметричний. Кора містить малу кількість клітин Пуркіньє, багато з наявних перебувають у стані дистрофії: їх ядра вакуолізовані, оболонки клітин потовщені. У ранній стадії хвороби, до 14 дня після зараження, у полеглих новонароджених кошенят в нейронах можна виявити тільця-включення.

У новонароджених кошенят можна також виявити ділянки дисплазії в сітківці очей і в нирковій паренхімі.

У печінці зазвичай виявляють зернисту і вакуольну дистрофію, а також некроз окремих гепатоцитів.