Висновки

Таким чином, ми бачимо постійне динамічне піднесення ролі і місця митного права в національній правовій системі, що насамперед пов'язано із зростанням суспільної важливості правових відносин, що є об'єктом цієї галузі.

У сучасних умовах економічного розвитку України, розширен­ня зовнішньоекономічних зв'язків особливого значення набуває митна справа, основу якої складає митне законодавство. Останнє визначає принципи організації митної справи в Україні з метою, з одного боку, ство­рення сприятливих умов для розвитку економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а з іншого - захисту та забезпечення конституційних прав і свобод громадян, держави, суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності і додержання ними правил, встановлених у цій галузі.

Митне законодавство України спрямоване на вирішення таких завдань: забезпечення організації та функціонування єдиної, узгодже­ної, стабільної митної системи, закріплення правових механізмів взає­модії всіх її елементів; визначення загальних принципів регулювання митних відносин; захист економічних інтересів України, забезпечен­ня виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи; встановлення правових норм, які б забезпечували захист інтересів споживачів і додержання учасника­ми зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішнь­ому ринку; створення умов для ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю за валютними операція­ми; підвищення рівня організаційних і правових гарантій суб'єктів митних відносин, удосконалення системи їх відповідальності.

Митна політика України визначається Верховною Радою України. Основними принципами митного регулювання є: верховенство права; законність і верховенство митного закону; захист економічних і політичних інтересів держави; збалансованість інтересів держави, фізичних та юридичних осіб - принцип справедливості; недопустимість подвійного оподаткування; однаковість митних режимів; єдність регу­лювання митних відносин, стабільність митного законодавства; додер­жання митними органами (посадовими особами) прав юридичних та фізичних осіб і відповідальність їх за незаконні рішення і дії; гласність.

Аналіз чинного законодавства України дозволяє стверджувати, що предметом правового регулювання митних відносин є норми адміністративного, фінансового, кримінального, кримінально-процесуального, трудового, цивільного та міжнародного права. Це свідчить про те, що суспільні відносини пов’язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, регулюються сукупністю правових норм різної галузевої належності.

Предметом правового регулювання є суспільні відносини, що об’єктивно за своєю природою можуть піддаватися нормативно-організаційному впливу за допомогою юридичних засобів, що створюють механізм правового регулювання.

У галузі митної справи такі відносини функціонують при переміщенні товарів і транспортних засобів через кордон. Погоджуючись з вищевикладеним слід зазначити, що предметом митного регулювання є суспільні відносини які складаються в процесі чи з приводу переміщення товарів і транспортних засобів через кордон. Тобто, всі відносини, що виникають за фактом переміщення належать до предмета митного регулювання. А це дає можливість різнорідний правовий матеріал об’єднати у галузь митного законодавства за предметною ознакою.

Метод правового регулювання являє собою сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини, де загальними вважають імперативний метод (метод вертикалі) та диспозитивний (метод горизонталі). Для митних правовідносин застосовують обидва методи, оскільки ці відносини врегульовуються нормами права адміністративних, фінансових і цивільних галузей. Так, імперативний метод проявляється у формування більшості норм Митного кодексу України, а диспозитивний відіграє важливу роль у митних відносинах (діяльність митного перевізника, вибір митного режиму або форми декларування). Це свідчить про те, що предмет і метод правового регулювання митних відносин різний.

Таким чином, можна зробити висновок, що відсутність взаємозв’язку між предметом і методом правового регулювання у митних відносинах вказує на існування такого правового утворення, як митне законодавство, а не митне право.