Розділ 1. Поняття і види норм митного права

1. Поняття норм митного права

Система митного права є інституційною і дворівневою, Інституційність митного права зумовлена наявністю значної кількості нормативних актів, присвячених регулюванню окремих інститутів митного права.

Питання про систему митного права є суперечливим, оскільки воно «складено» з норм різної галузевої приналежності. При рішенні даного питання слід виходити з того, що у формуванні його змісту й систематизації норм визначальна роль належить державі. Згідно із завданнями створення митного права, що відповідає вимогам ринкової економіки, держава формує галузь митного права в тому вигляді, у якому воно необхідно для досягнення мети сучасної митної політики. Митне право не можна ототожнювати з митною політикою, але в той же час його не можна розглядати у відриві від цілеспрямованої діяльності держави у регулюванні зовнішньоторговельного обміну. Саме в системі митного права цей зв'язок виявляється найбільш яскраво.

Система правових норм, які регулюють формування й здійснення митної політики, а також набір форм і методів її здійснення, порядок використання митними органами інструментів Митного регулювання при її здійсненні утворюють систему митного права. Первинною клітиною митного права є його норми.

Взаємозалежні й взаємозумовлені сукупності митно-правових норм, що регулюють певні однорідні групи суспільних відносин, які виникають між митними органами й особами з приводу переміщення останніми товарів і транспортних засобів через митний кордон, прийнято називати інститутами митного права. Порядок розташування цих інститутів усередині митного права як комплексної галузі визначається їх положенням у МК України. Тим часом таке положення зумовлене загальними підходами до систематизації права.

МК України визначає як загальний напрям розвитку митного права, так і його цілісність, внутрішню погодженість і систематичність суворо відповідно до митної політики й коштів її реалізації (митні процедури). Завдання розвитку митної політики можуть зажадати внесення в систему митного права нових інститутів, зміни змісту існуючих у міру рішення конкретних завдань митної справи в даний період.

Нормою митного права є писане правило поведінки учасників митних правовідносин, яке встановлюється державою визначенням порядку і форми і набирає чинності в конкретний законодавчий термін. А сукупність митних норм є предметом і змістом самого митного права при формуівнні юридичної науки. Окремо взята норма митного права, група таких норм – це ще не саме митне право. Митне право, як право взагалі, – передусім «система юридичних норм, що у найбільш повному обсязі й загальному вигляді висловлює у тих нормах державну волю, її загальнолюдський … характер, пронизана єдиними закономірностями і принципами, обумовленими економічною, політичною й духовною структурою суспільства»¹. Норма митного права, на відміну від соціальних норм взагалі, - це дуже самостійне незалежне поняття, яке має свої специфічні особливості і ознаки. До важливих можна віднести такі.

По-перше, норми митного права, на відміну від інших соціальних розпоряджень (за малим винятком), самі виступають у вигляді цілісних правових утворень і відповідно до волі держави покликані регулювати специфічний вид відносин – митні відносини. Особливість таких відносин у тому, що вони вважають наявність як правових суб'єктів впливу, так й соціально-економічних, організаційних та інших взаємин й фактів у широкому значенні цього терміну.

По-друге, норми митного права завжди готуються і видаються із санкції держави й виражаються у встановленої у законодавстві або у загальновизнаній формі. Наприклад, можуть виступати у формі норм Конституції України, законів, декретів та указів Президента України, постанов і розпоряджень Уряду.

По-третє, норми митного права завжди охороняються державою, і держава зацікавлена у їх правовій якості й в дійсному виконанні під час правових митних відносин.

По-четверте, норми митного права, на відміну від інших соціальних норм, завжди містять загальнообов'язкові встановлення і розпорядження. Сама норма у цьому світлі є якась правова модель, міра, еталон, масштаб поводження тих чи інших учасників митних відносин. Крім загальновизнаних компонентів цю норму може охоплювати щось, протилежної гіпотезі, логічний результат або програмна і прогностична информация¹.

 У нормі митного права завжди виражається певне розпорядження у тому, як мають поводитись учасники аналізованих правовідносин у різних ситуаціях. Таке розпорядження, чи веління залежить від будь-якої нормі митного права незалежно від того, виражена вона у законі, підзаконному акті, чи звичаї, чи в іншому вигляді.

Норми митного права - це встановлені державою правила поведінки в митній сфері, які регулюють зміст митної справи і підтримуються примусовою силою держави. Так, згідно зі ст. 1 МК України законодавство України з питань митної справи становлять Конституція України, Митний кодекс, закони та інші нормативно-правові акти з питань митної справи, видані на основі та на виконання Конституції України, Митного кодексу та законів України².

Варто зауважити, що якщо укладеним і ратифікованим міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені МК України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Зважаючи на динамізм митного законодавства і необхідність вирішення тактичних завдань оперативного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, МК України передбачив чітку процедуру набрання чинності новим митним законодавством.

Закони України з питань державної митної справи, нормативно-правові акти з питань державної митної справи, видані Кабінетом Міністрів України та центральним органом виконавчої влади, набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим законом або нормативно-правовим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

Офіційним опублікуванням закону України з питань державної митної справи, нормативно-правового акта з питань державної митної справи, виданого Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, вважається опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань, визначених законодавством України як офіційні. Днем офіційного опублікування закону України з питань державної митної справи, нормативно-правового акта з питань державної митної справи, виданого Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, вважається день виходу в світ номера того офіційного друкованого видання, в якому повний текст зазначеного закону України або нормативно-правового акта опубліковано раніше, ніж в інших офіційних друкованих виданнях. Якщо опублікування закону України з питань державної митної справи, нормативно-правового акта з питань державної митної справи, виданого Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, здійснювалося частинами, днем його офіційного опублікування вважається день виходу в світ того номера офіційного друкованого видання, в якому раніше, ніж в інших офіційних друкованих виданнях, опубліковано останню частину зазначеного закону або нормативно-правового акта.

Закон України або інший нормативно-правовий акт з питань державної митної справи, який набирає чинності з дня офіційного опублікування, вважається чинним з 0 годин дня, наступного за днем офіційного опублікування зазначеного закону України або нормативно-правового акта.

Якщо для набрання чинності законом України або іншим нормативно-правовим актом з питань державної митної справи встановлено певний строк з дня його офіційного опублікування, визначений днями, цей строк починається з 0 годин дня, наступного за днем офіційного опублікування зазначеного закону або акта, і закінчується о 24 годині останнього дня відповідного строку.

Якщо день набрання чинності законом України або іншим нормативно-правовим актом з питань державної митної справи визначено конкретною датою, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати¹.

Закони України та інші нормативно-правових акти з питань державної митної справи мають свої особливості застосування.

При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей.

Норми законів України, які пом’якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.

У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов’язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян¹.