Архітектура

Архітектура — це не просто зведення споруд, що відповідають своєму при­значенню. Архітектор прагне створити довершений художній образ. І неважливо, йдеться про палац чи про склад. Давні римляни, наприклад, зуміли перетвори­ти на справжній шедевр архітектури навіть водопровід. Через абстраговані уяв­лення — незграбність і легкість, громіздкість і стрункість, щільність і свободу, суворість і декоративність — архітектура передає образи людини і світу, який її оточує. Міцність, користь, краса — складові частини справжнього витвору архі­тектури. Навіть найрозкішніший палац створюється для того, щоб у ньому жити.

Пам'ятник архітектури не може існувати у штучному музейному про­сторі як картина або скульптура. І справа не в тому, що розміри і маса споруди не дозволяють вивезти її будь-якому колекціонеру. Наприклад, брами фортеці міста Вавилона буЛо переправлено до Берліна і вміщено під музейні склепін­ня. Складність полягає в іншому: архітектурний пам'ятник тісно пов'язаний із навколишнім світом. І неможливо розірвати цю єдність, не зруйнувавши цілісного художнього образу.

Кожен вид мистецтва має особливі, властиві лише йому засоби і прийоми створення художнього образу, свою неповторну художню мову.

В архітектурі використовують такі засоби і прийоми створення художньо­го образу:

• архітектурна конструкція (враховує фізичні властивості матеріалів — опір, міцність, вагу);

• принцип тектоніки — гармонійного поєднання різних частин споруди, що створює враження її стійкості, закінченості, природності споруди (атек-тонічний ефект — порушення принципу тектоніки);

• декор (лат. «належний») — використовується для створення особливого ху­дожнього ефекту; декоративні деталі повинні саме відповідати конструкції, підкреслювати її будову;

• масштаб — враження від величини будівлі — виразний засіб архітектури;

• форма — зовнішній контур споруди — буває простою і тяжіє до правильної геометричної фігури (симетрична або асиметрична);

Симетрична Асиметрична
легко сприймається		дисгармонія, збуджує уяву

• пропорції — відповідність архітектурних форм одна одній і будівлі (найваж­ливіший елемент художньої мови архітектури);

• ритм — викликає певні відчуття: спокою, стійкості, вільного природного руху, ніби долає сили земного тяжіння (готика — вікна, колони, елементи скульптурної декорації);

• внутрішній простір — мета архітектурних конструкцій (світло, колір). Кон­струкції, форма і простір, пропорції і ритм, світло і колір утворюють єд­ність характерних ознак розвитку архітектури — стиль. Стиль архітектури, як і інших видів мистецтва,— це, з одного боку, зовнішня форма художньо­го образу, а з іншого — відбиття уявлень певної епохи.

Саме в архітектурі найповніше і найточніше відбиваються художні ідеали певного історичного періоду. Стиль епохи — це передусім стиль архітектури.