Аналітичне завдання

По мірі викладання навчального матеріалу учні повинні заповнювати порів­няльну таблицю.

Живопис		Графіка
жанри	виразні засоби	різновиди	виразні засоби

1. Портрет — це зображення людини чи групи людей, які мають риси подіб- ності з тими, що існують у реальній дійсності. Справжнє народження пор- трету як жанру можна датувати XV століттям, епохою Ренесансу. Створю- ючи портрет, художник-живописець виявляє істотні, індивідуальні риси людини. Передача зовнішньої подібності — обов'язкова вимога жанру. Але відтворюючи подібність до людини, художник завжди намагається відна- йти, розкрити сутність її характеру, проникнути в бездонні глибини її внутрішнього світу.

У живописних, графічних портретах існують різновиди залежно від:

а) постави — прямий (анфас), у профіль (збоку), у три чверті;

б) стилю та способу зображення моделі — ідеальний, реалістичний, парадний;

в) кількості зображуваних — персональний, подвійний, груповий (сімейний, корпоративний).

Власний портрет художника, виконаний самим художником, називається автопортретом.

Акт (ню) — це художнє зображення оголеної фігури — як жіночої, так і чоловічої.

Карикатура — це навмисне пародійне зображення обличчя, фігури, події. У XVII столітті у Франції карикатура набула форми гротеску чи так званого капричіо.

Капричіо — це різного роду, фантастичні перебільшення, інколи нереальні зображення. У європейському мистецтві XVIII століття капричіо на суспільні теми виконував великий майстер — іспанець Ф. Іойя.

2. Натюрморт (із французького «мертва натура») — це продумана композиція неживих предметів побуту або об'єктів тваринного чи рослинного світу, що становить сюжет художнього твору.

Вперше твори цього жанру з'явились у Голландії на початку XVII століття. До цього жанр натюрморту як самостійний не існував: у мистецтві Середньовіч­чя та Ренесансу елементи натюрморту мали символічне значення, підкреслюю­чи характеристики персонажів, які зображувалися.

Головною особливістю натюрморту є те, що за допомогою неживих речей художник відображає певне бачення фрагментів матеріального світу. Таким чи­ном, художник ніби вселяє у мертві предмети нове життя. Придивіться уважніше до відомих творів цього жанру і ви помітите, що більшість із них містить інфор­мацію не тільки про речі, але й про епоху, побут, звички їх володарів. Предметом зображення є квіти, плоди, дичина, їжа, посуд, меблі, одяг, особисті речі.

Мистецтвознавство виділяє два основних типи натюрморту:

а) той, у якому речі ніби самі розповідають про себе, даючи можливість гляда- чеві познайомитися з їхньою пластикою, кольором, взаєморозташуванням, фактурою;

б) той, що більше розповідає про самого володаря, якому вони служать, але й інколи образ цілої епохи.

3. Пейзаж (із французького «країна, місцевість») — жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення є природа. Розквіт цього жанру датується XVII сторіччям у мистецтві голландських художни- ків.

Пейзажі класифікують залежно від:

а) представленого мотиву — архітектурні забудови, міста (ведута — місцевий, архітектурний пейзаж); природний (морський — марина, рівнинний, ліс- ний, гірський); сільський (поєднує архітектурний та природний пейзажі);

б) ставлення до зображуваної дійсності — топографічний, уявний.

4. Побутовий жанр — один із традиційних жанрів образотворчого мистецтва, що визначається колом тем та сюжетів із повсякденного життя: звичайно­го, приватного, суспільного та ін. Власне побутовий жанр отримав свій істо­ричний зміст та характерні форми лише як явище світського станкового мистецтва. Галантні бесіди, популярні ресторани та картини домашнього життя, тепле зображення домашнього побуту, суспільні відношення у побу­тових ситуаціях — це теми побутового жанру. Кращі представники жанру: Оноре Домье, Густав Курбе, Г. Федотов, О. Г. Венеціанов, І. С. Рєпін.

5. Батальний жанр пов'язаний із зображенням битв, військових походів, різ­номанітних бойових дій та епізодів військового життя. З'явився в епоху Відродження. Один із кращих представників жанру — Тиціан.

6. Історичний жанр присвячений історичним діячам та подіям, що є суспіль­но значимими, і є явищем в історії людства. Може входити до історичного міфологічного жанру як елемент інших жанрів: побутового, пейзажного, на­тюрморту.

7. Міфологічний жанр присвячений героям та подіям, про які розповідається у міфах давніх народів. Витоки цього жанру — в пізньоантичному та серед­ньовічному мистецтві. Остаточно сформувався в епоху Відродження.

Матеріали та техніка

1. Живопис олійними фарбами має два способи: багатошаровий (лесування), одношаровий (аля-прима).

2. Акварель — нанесення кольору на папір без білил, відрізняється прозорістю та свіжістю кольору.

1. Гуаш — має густу консистенцію та велику щільність, непрозора.

3. Темпера — фарби розводять водою та готують на олійній суміші.

4. Пастель — пишуть кольоровою крейдою оксамитово-м'яких тонів на сірому папері.

5. Фресковий живопис (монументальний) — кольоровий порошок розводять водою та наносять на сиру штукатурку, яка, висихаючи, міцно скріплює ко­льоровий шар.

6. Мозаїка — містить замість фарб частини смальти (скляний сплав), мармур, камінь, емаль, кераміку.

Завдання (узагальнення у формі індукції)

Учитель проводить вікторину за слайд-шоу. Учні мають визначити мистець­кий жанр, вказати матеріал та техніку виконання.

VI. БАЗОВИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ ПІДТЕМИ «ГРАФІКА. ХУДОЖНІ ЗАСОБИ. ВИДИ ТА ЖАНРИ»

Будь-яка людина, котра навіть не вважає себе прихильником мистецтва, зустрічається із графікою буквально на кожному кроці: то у вигляді книги, то га­зетної карикатури, оголошення, афіші, плакату. Але знають графіку, є істинни­ми цінителями небагато людей, навіть серед тих, хто серйозно цікавиться мисте­цтвом. Графіка часто асоціюється з чимось легким, навіть несерйозним, не та­ким важливим та відповідальним, як, скажімо, станковий чи монументальний живопис. Насправді ж руки художників, живописців несуть сліди роботи з най-грубішими слюсарськими інструментами та отруйними хімічними речовинами. Те, що здається експромтом, приховує складний технологічний процес.

Графіка (з грецького -«пишу, малюю») — вид образотворчого пластичного мистецтва. Як і живопис, пов'язана із зображенням на площині: малюнок або відтиск наноситься, як правило, на аркуш паперу. Лінія, контур, силует у цьому мистецтві відіграють головну роль.