Специфіка способів відтворення дійсності та художніх завдань, а також матеріальних засобів створення художнього образу визначає особливості видів мистецтва.

Естетичне відтворення світу

У літературі	Через слово
У музиці	Через звукові інтонації
У живописі	Через зорове сприйняття образів кольоро­вого багатства світу
У скульптурі та архітектурі	Через пластичні образи, об'ємно-просто­рові форми
У графіці	Через лінію малюнка, штрих, світлотінь
У театрі та кіно	Через втілення акторами дій героїв
У хореографії	Через рухи, пластику танцівників

Усі види мистецтва розкривають сутність життя, високі етичні ідеали, але кожен із видів виражає це по-своєму. Один вид мистецтва від іншого відріз­няється за своїм змістом, засобами художнього вираження, за матеріалом то­що.

Предметом зображення у мистецтві є найважливіші для людини події, за­собом зображення є художній образ, який відображає загальне і значиме через конкретне.

Художній образ у мистецтві — результат відображення типового (загально­го, що найчастіше повторюється, характерного) в дійсності у вигляді естетичної реальності, яка передана специфічними засобами мистецтва: словом, звуками, фарбами, пластикою, у мармурі, в глині тощо.

Художній образ у мистецтві — дух поза плоттю, створений творчою фанта­зією автора і має сугестивний (гіпнотичний) вплив на людину.

Художній образ — єдність:

об'єктивного й суб'єктивного

раціонально­го й емоцій­ного

конкретного й абстракт­ного

загального й індивіду­ального

частини й ці­лого

форми й змісту

Тримає він у руці різець, перо або. пензель, митець дійсно заслуговує цьо­го імені лише тоді, коли вселяє душу в матеріальні предмети або надає форми дешевим поривам, коли він ідеалізує реальне, яке бачить, і реалізує ідеальне, яке відчуває.

Олександр Дюма-син

Люди з найдавніших часів прагнули передати і зберегти свої думки, почут­тя і враження. Оскільки тисячоліття тому не у кожного народу був великий

запас слів у мові й не кожен народ мав свою писемність, найпоширенішим видом мистецтва стали музика і танець. А трохи пізніше до них додалися архітектура, живопис, скульптура, театр та декоративно-прикладні види мистецтва.

Розглянемо деякі види мистецтва.

Музика і танець є найдавнішими видами мистецтва. Багато хто порівнює музику з мовою — настільки точно правильно підібрані ритм і тональність мо­жуть передавати внутрішній стан людини та її емоції. Вже у країнах Стародав­нього Світу — Єгипті, Вавилоні, Греції, Римі, Китаї тощо — музиці та співам приділялося багато уваги, тому композитори, музиканти і співаки були досить шанованими людьми не тільки в народі, але й при дворах правителів. Один із найпростіших і розповсюджених інструментів у світі — кастаньєти, які виго­товлялися з каміння або твердого дерева. Цим інструментом дуже зручно під­тримувати ритм танцю.

Танцем називається вид мистецтва, що складається з різноманітних рухів, жестів і положень тіла людини, які часто супроводжуються музикою.

У світі нараховується кілька сотень різноманітних танців: від традиційних народних до суперсучасних.

Від грецького танцю — сиртакі, індійських — катхак, маніпурі й танаша, українських — веснянок і російської — кадрилі до бугі-вугі, рок-н-ролу, брейк-дансу, року та репу.

По всій Європі танцювали й місцями продовжують танцювати мазурки, польки, вальси і полонези. "

Французькі: котильйон, міньйон, буре, ригодон, гавот.

Російські: тихоня, кадриль, перепляс, гусачок.

Українські:, гуцулка, коломийка.

Білоруські: лявониха (лавониха), янка, крижачок.

Польські: краков'як, мазурка, куяв'як.

Іспанські: фанданго, болеро, качуча, фламенко, пасадобль.

Італійські: тарантела.

Молдавські: жок, хору.

Грузинські: давлурі та лезгинка.

Угорські: чардаш, вербункош.

Живопис

Живопис — зображення на плоскості за допомогою фарб — пов'язаний виключно із зоровим сприйняттям.

Живописець може зобразити абсолютно усе: тіла живі й неживі, явища при­роди, події справжні та уявні. Мова живопису умовна. Площина полотна не від­повідає простору, фарби палітри не передають точного забарвлення реальних предметів, враження освітленості, що створюється засобами живопису, не спів­падає із сонячним світлом, найчорніша фарба, що є у розпорядженні живописця, тільки у 60 разів темніша від найбілішої, адже колір має десятки тисяч відтінків, які можна вловити. Нарешті все в природі перебуває в русі, а на картині зоб­ражена лише одна мить. Тому призначення митця — переказати мовою мисте­цтва, пропустивши через свої почуття і світорозуміння те, про що розповіла йо­му видима натура.

Живопис — вид образотворчого мистецтва, у якому художні твори створю­ються за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь тверду поверхню. Ху­дожники використовують олійні фарби, акварель, гуаш, пастель, туш, вугілля, крейду тощо.

Крім того, існують ще фрески (спеціальні водяні фарби, котрі наносяться на сиру штукатурку), вітражі та мозаїки.

Малюють також силікатними фарбами, які закріплюються на предметі за допомогою випалювання (високої температури).

Жанри живопиа/

Залежно від того що зображено на полотні, живопис поділяється на такі жанри:

• історичний (історичні персони та події);

• побутовий (сцени із життя людей різних класів і способу життя);

• батальний (сцени бою);

• анімалістичний (зображення тварин);

• пейзажі (зображення природи) та інші.

У живописі існує розподіл залежно від його призначення:

• монументально-декоративний (стінні розписи, панно);

• станковий (картини);

• декораційний (ескізи театральних і кінодекорацій та костюмів);

• іконопис;

• мініатюра (ілюстрації рукописів, портрети тощо), а також діорама і панора­ма.