V. Домашнє завдання

Етапи уроку

Час, хв

Методи та прийоми

Зміст

1. Організацій­ний

2

Привітання

Побажання гарного настрою, пози­тивного спілкування, активної ро­боти. Повідомлення про організацію роботи на уроці

2. Мотиваційний

5

Показ слайдів. Інтерактивна гра •«Картинна гале­рея».

На одному слайді розташовано 4—5 репродукцій картин або фото­графій архітектур­них споруд, які містять ознаки од­ного історичного стилю. Об'єднавши учнів у групи, учи­тель пропонує їх представникам че­рез деякий час на­звати спільні озна­ки стилю

• Які спільні риси, специфічні фор­ми у архітектурі чи живописі ви бачите на продемонстрованому слайді?

• Що об'єднує ці витвори мисте­цтва?

Обговорення

• Яке значення має мистецтво у суспільстві?

• Чи є у вас особиста зацікав­леність у вивченні пропонованої теми?

3. Визначення мети уроку

2

Мультимедіа «Архітектурні ше­деври світу»

Обговорення відеосюжету та форму­вання мети уроку

4. Засвоєння но­вих знань

_/

10

Інтерактивна частина Групова робота з теоретичним ма­теріалом поданим на картках-завдан-нях для кожної групи окремо. Робота побудова­на на основі інтер­активного методу «Ажурна пилка»

Об'єднання учнів у сім груп «одно­кольорових» (за кількістю періодів у культурно-історичному процесі розвитку художньої культури). Кож­на група отримує від учителя свою картку-завдання.

Учні у групах вивчають та обговорю­ють текст, роблять висновки, знахо­дять визначення різних культурно-історичних епох.

Акцентування уваги на трансформа­ції художніх стилів протягом істо­ричного часу

Етапи уроку

Час, хв

Методи та прийоми

Зміст

5. Первинна пе­ревірка матеріалу

5

Робота в групах зі створення крос­вордів

Визначення та формулювання клю­чових понять та термінів, які були надані для вивчення у тексті карток-завдань

6. Рухавка

2

Музична пауза

Об'єднання учнів у нові «різноко­льорові» групи, де вони стають екс­пертами з тієї теми, яку вивчили. Проводять відповідальні учні

7. Закріплення знань

10

Методичний при­йом «Класифіка­ція».

Групи отриму­ють робочі карт­ки, на яких надані репродукції картин або фотографії ар­хітектурних спо­руд, які містять ознаки різних культурно-історич­них епох

Спираючись на отримані знання, учні повинні згрупувати картки за художніми напрямками та стиля­ми у мистецтві. Обговорення

• Пояснити поняття «стиль епо­хи», «художній стиль», «напрямок у мистецтві».

• Порівняння відомих архітектур­них пам'яток світу, живописних творів різних художніх напрямків

8. Підбиття під­сумків

2

Слово учителя

Оцінювання роботи учнів на уроці, аналіз досягнення мети та завдань уроку

Рефлексія

5

Написання синк-вейну

Робота у групах. Обговорення ре­зультатів

10. Домашнє за­вдання

2

За підручником

І—II рівень — відповідати на запи­тання після тексту підручника; III—IV рівень — індивідуальне за­вдання (доповідь)

Колір емблеми в учнів групи

Завдання

Стоунгендж Піраміда майя, Мексика

Живопис вперше з'явився близько 15 тис. років тому на стінах печер — печерний живопис. Первісні худож­ники, використовуючи природні пігменти, створюва­ли кольорові розписи, героєм яких був звір — джерело життя (їжа) і водночас смертельна загроза для лю­дини.

Перші скульптурні твори також належать до первісно­го мистецтва. Це були жіночі фігурки — символи ро­дючості, скульптурні або рельєфні зображення звірів. Ще у первісних людей з'явилася потреба прикрашува­ти свій одяг, речі, якими вони користувалися. Заро­джується декоративно-прикладне мистецтво — мабуть, найбільш популярний і розповсюджений вид мистец­тва.

Одне із найдавніших мистецтв — архітектура. Вже в первісні часи вона задовольняла не тільки практич­ні потреби людини в житлі, але й більш складні: пер­вісні люди створювали дивні споруди з велетенсько­го каміння — мегалітичне мистецтво, що відповідало релігійним, культовим потребам, а також використову­валось для перших астрономічних спостережень. Про­тягом 100 тисяч років у первісному суспільстві йшло формування основних видів образотворчого мистецтва

Культура прадавніх

цивілізацій.

Єгипет. Месопотамія

Великий сфшкс (початок III тис. до н. е.)

Одна із найдавніших в світі — культура Стародавньо­го Єгипту. На межі IV—III тисячоліть до н. е., коли формувалася єдина держава під міцною владою фара­она, склався єгипетський канон зображення людини на площині. Це незручний поворот фігури, з'єднання фасу і профілю. Шедевром світової скульптури є пре­красний, вражаючий внутрішньою свободою, образ цариці Нефертітті. Але найбільш знамениті творіння єгипетської культури — це піраміди, що ведуть свою історію від невеликих мастаб («мастаба» — лава) — надгробних плит, потім — східчастих пірамід до най-величезніших у світі пірамід в Гізі. Безліч легенд і таємниць окутують камені цих пам'ятників фарао­нам, пам'ятників великій людській праці й таланту. Величезний єгипетський храм являв собою витягну­тий прямокутник, поділений усередині на три части­ни, розташовані одна за одною: перистильний двір, об­рамлений з усіх боків одним або двома рядами колон, гіпостильна зала, святилище. Будівельна конструкція єгипетських споруд — це стійково-балочна конструк­ція. Незмінюваність цієї конструкції пояснюється її простотою, чіткістю, логічністю.

Колір емблеми в учнів групи

Завдання

Кьольнський собор св. Петра і Марії XIII ст.

Готичне мистецтво, що змінило романський стиль, залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним у своїх основах, воно відрізнялося висо­кою художньо стильовою єдністю: домінування лінії, вертикалізм композицій, віртуозна деталювання, що підкорена логіці цілого, неподільний зв'язок скуль­птури та архітектури. Моделлю світобудови стає го­тичний собор, смілива і складна каркасна конструкція якого, безліч пластичних мотивів зі строгою системою їхньої супідрядності, виражали як ідеї небесної та зем­ної ієрархії, так і велич творчих сил людства. Собор був і головним осередком готичного образо­творчого мистецтва — скульптури і живопису (пере­важно у вигляді вітражів). У готичній скульптурі за­стиглість і замкнутість романських статуй змінилися рухливістю фігур, свого роду динамічною відкритістю пластики

Ренесанс (Відродження)

Рафаель. Мадонна Конестабіле

Мікеланджело Буонарроті, Фрагмент фрески Сікстин-ської капели

Відродження, Ренесанс (франц.— renaissance, італ.— rinascimento, епоха в культурному розвитку ряду країн Європи (в Італії XIV—XVI ст., в інших регіонах — XV—XVI ст.), перехідна від Середньовіччя до Ново­го часу й відзначена зростанням світських тенденцій, гуманістичним у своїй основі світоглядом, звертан­ням до античної культурної спадщини, свого роду її відродженням.

Художня культура Відродження була для людства не­минущою неповторною цінністю. На її тлі розвива­лась передова художня культура нового часу. Величез­ний розквіт відбувся у цей час в мистецтві живопису, а також архітектурі та скульптурі. Ця культура була великою мірою світською, значно менш регламентова­ною і догматичною, ніж середньовічна. Вона звернула­ся до давньої античної культури, слідів якої особливо багато було в Італії.

В архітектурі та образотворчому мистецтві епохи Відродження, пронизаних пафосом ствердження краси й гармонії світу, вірою у творчі можливості людини, відкриття почуттєвого багатства і різноманіття навко­лишньої дійсності сполучалося з її аналітичним ви­вченням, розробкою законів лінійної та повітряної перспективи, теорії пропорцій, проблем анатомії тощо.