Художня культура - духовне явище. Художня культура: народна і професійна, їх взаємодія. Збереження національної культурної спадщини

Мета: дати поняття про художню культуру як духовне явище, вчити порівнювати зразки народної та професійної культури; зна­ходити ознаки взаємодії; сприяти формуванню художнього смаку і естетичному розвитку особистості.

Обладнання: матеріали, які висвітлюють художню творчість народних та професійних митців (художників, скульпторів, музикантів, ви­конавців).

Тип уроку: вивчення нового матеріалу (з творчим підходом).

Хід уроку

і. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Оголошення теми та завдань уроку.

2. ПОВТОРЕННЯ ВИЗНАЧЕНЬ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПОНЯТТЯ «КУЛЬТУРА»

3. ПОДАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Слово вчителя

Духовна культура — одна із сторін загальної культури людства, вона про­тиставляється матеріальній культурі (але вони тісно пов'язані між собою). Ду­ховною культурою є явища, пов'язані із свідомістю, інтелектуальною, а також емоціонально-психологічною діяльністю людини,— це мова, звичаї, вірування, знання, мистецтво.

Художня культура — одна із спеціалізованих сфер культури, що функ­ціонально вирішує завдання інтелектуально-чуттєвогр відображення дійсності в художніх образах, а також різні аспекти забезпечення цієї діяльності.

Художня культура — складне багатошарове явище, вона об'єднує:

• усі види мистецтва;

• сам процес художньої творчості;

• його результати;

• систему заходів зі створення, збереження та розповсюдження художніх цін­ностей;

• виховання творчих кадрів і глядацької аудиторії.

Художня картина світу — це створений мистецтвом образ дійсності.

Художній образ — це естетична категорія, у якій відбита об'єктивна дій­сність через специфічні закони мистецтва і художньої творчості. Художній образ існує та функціонує як форма активної діяльності розуму людини.

В основі мистецьких творів лежить певна ідея, кордон між художнім і ре­альним світом завжди був рухливим — ступінь умовності відображення дій­сності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва.

Створення художнього образу та його сприйняття становлять дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному просторі. Митець на­дає імпульсу програмі для переробки інформації, стимулює думку глядача, за­прошує його до співпраці, той же час порівнюючи художній твір з дійсністю, намагається відтворити образ, що виникає в уяві митця. Істина для нього — те, як він зрозумів твір, а не те, що відобразив художник.

Художня культура є активним творчим феноменом, що зумовлений як ху­дожньою картиною світу конкретної епохи, так і внутрішніми художніми про­цесами. Митець є тим ланцюгом, який пов'язує внутрішньохудожні процеси і світоглядні настанови суспільства.

Справжнє розуміння мистецьких творів потребує залучення до художньо­го сприйняття всього масиву знань щодо історичної епохи, засобів художнього мислення автора і його прийомів тлумачення світу, особливостей мови виду та жанру мистецтва, до якого належить твір — все це зумовлює рівень культури сприйняття художнього твору.

Для розгляду учням пропонується три картини (можливе застосування і більшої кількості прикладів) одного виду (живопис), жанру (портрет), але абсо­лютно різних за художнім почерком художників наприклад;