4. Масова культура

Масова культура не залежить від нації чи держави, це культура, яка зна­ходить попит в основній масі населення. Своїм народженням масова культура завдячує сучасній цивілізації. Із розвитком засобів масової комунікації та ін­формаційних технологій рівень освіченості та культури у багатьох країнах зрів­нявся. Масова культура посіла місце між елітарною (професійною) культурою і народною.

Характерною рисою масової культури є її комерційний характер. Культу­ра стає продуктом продажу, який повинен принести прибуток. Найбільш при­бутковими є твори мистецтва, розраховані на споживачів із невибагливими естетичними смаками, виховані переважно на розважальних та видовищних програмах (шоу), у яких відсутність серйозних почуттів та ідей успішно ком­пенсується привабливою яскравою, розрахованою на зовнішній ефект «обгор­ткою». Це рівною мірою стосується не тільки кіно, але й комерційної музики, літератури, образотворчого мистецтва. Загальнолюдські цінності майстерно за­мінені на культи сили понад усе, влади над світом, матеріального збагачення попри усе тощо. Зрозуміло, що така культура — це потенційна небезпека ду­ховності людства.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ Запитання:

• Наведіть приклади продукції масової культури. (Нескінченні телесеріали, спів на сцені під фонограму та ін.)

• Проаналізуйте, носієм якої субкультури ви себе вважаєте: професійної, на­родної, молодіжної, духовної чи неформальної?

• Зазираючи наперед у майбутнє, як ви вважаєте, чи будете ви наслідувати норми іншої субкультури із зміною вашого соціального стану, віку, освіти?

Підвести до висновку про те що, цінності і норми, які пропагує (висуває) молодіжна субкультура, з часом перестають задовольняти особистість.

Усі субкультури доповнюють одна одну і складають цілісну картину пано­рами культури суспільства.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знайти приклади до теми «Взаємопроникнення народної та професійної культури».

Твір-роздум «Чи існує загроза збереженню національної культурної спад­щини?».

Н. М. Марченко (координатори С. В. Ковальова, В. А. Ружицький), Київська обл.

ЗАГАЛЬНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО КУЛЬТУРУ ТА її РОЛЬ У СУСПІЛЬСТВІ

Мета: ознайомити зі структурою культури; підвищувати загальний інтелектуальний рівень.

Обладнання: таблиці, які висвітлюють структуру культури як соціального явища І види культур, що об'єднує у собі світова культура.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу (лекція з випереджувальними за­вданнями).

Хід уроку

і. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Оголошення теми та завдань уроку.

II ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ Слово вчителя

Термін «культура» (від лат. cultura) — означає «обробка», «виховання», «освіта». У наш час він налічує багато тлумачень, загальним для них є те, що аіід поняттям «культура» ми розуміємо те, що створене людиною.

У різних суспільствах розуміння культури як «виховання» набувало різ­них відтінків:

• елліни в сукупності норм поведінки, певному способі життя вбачали свою головну відмінність від варварів;

• європейське середньовіччя наближає термін «культурність» до цивілізова­ності — себто до устрою міського життя;

• у добу Відродження культурність починають розглядати як відповідність гуманістичним ідеалам людства;

• у домарксистській філософії культура визначає передусім духовне життя людей, доцільність суспільного устрою та досягнення науки і мистецтва;

• радянська філософія пояснює культуру як сукупність результатів людської діяльності.

Кожен із вищеназваних поглядів має позитивні сторони. Ядро понят­тя «культура» становлять не засоби, які вона використовує, а життєвий зміст, котрий реалізується за допомогою тих чи інших засобів — у кожному акті та результаті людської діяльності обов'язково присутній культурний аспект, особ­лива сфера нашої життєдіяльності.

За визначенням англійського вченого-етнографа Е. Б. Тайлора, культура — це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством про­тягом його існування.

У розвитку людства можна виділити три етапи: дикість; варварство; цивілі­зація.

Розвиток культури співпадає із переходом від життя дикого через вар­варське до цивілізованого. З ідеальної точки зору культуру можна розглядати як загальне удосконалення людства шляхом вищої організації окремої людини і цілого суспільства.

Цивілізація — це етап розвитку людського суспільства і характеру самого суспільства. Чим вищий розвиток суспільства, тим більша питома вага у ньому загальнолюдських цінностей.

Процес становлення загальнолюдських цінностей — головне, що ми просте­жуємо в історії культури.

III. КОРОТКИЙ ДИСПУТ З УЧНЯМИ

Цивілізація може служити культурі, а може відриватись від неї. Учні роб­лять спробу навести приклади позитивного і негативного впливу цивілізації на розвиток культури.

Як висновок диспуту.

Суть культури не в рівні технічного процесу, а в якості' духовно-мораль­ного суспільства. В сучасному світі існує багато глобальних проблем — одна з них культурна катастрофа, адже ніякі економічні успіхи та політичні свободи не можна вважати тривкими, якщо існує небезпека зниження культурного рівня людей, занепаду духовних та моральних цінностей.

Суб'єкти процесу розвитку культури: суспільство; різні соціальні групи; ок­ремі особи. їхня взаємодія часто викликає суперечливість у розвитку культури.

Культурна діяльність — це діяльність людська, вона характеризується до­цільністю, ставлячи ціль, людина враховує не лише особисті потреби, а й со­ціальні (учні наводять приклади: роботи художників, музикантів, акторів та їх значення для суспільства).

Суперечливість у розвитку культури — річ закономірна, оскільки суб'єктами можуть виступати і суспільство в цілому, і певні соціальні групи, І окремі особи.

(Учні наводять приклади суперечливостей, коли суспільство чи окремі групи не сприймають творчої діяльності окремих письменників, художників, співаків тощо).

Історичні типи культур

Світова культура визначається власною системою загальнолюдських цін­ностей і об'єднує різні типи культур:

1. Культурні епохи.

2. Національні культури — синтез культур різних класів, соціальних шарів і груп певної нації.

3. Культури етнічні — створені окремим етносом (це найстародавніший шар національних культур, він охоплює сферу побуту, мораль, мову, релігію, фольклор, міфологію, звичаї).'

4. Регіональні культури — конгломерат різних культур, створених різними народами, що живуть у певному географічному ареалі. Схожість природ­них умов життя, економічні, культурні зв'язки між народами забезпечують спорідненість культур ареалу.

5. Класові культури — властиві певному класу суспільства.

6. Професійні культури.

7. Особливості культури різних психологічних типів окремих людей.

8. Народні культури.

Виділяють також такі види культур! характерні для суспільства:

локальна — культура конкретного, історично визначеного суспільства. Кож­на із локальних культур має свої специфічні риси і особливості, що залежать від географічних та соціально-історичних умов;

масова — різновид культури, що орієнтує духовні та матеріальні цінності, Іякі вона поширює на усереднений рівень розвитку масових споживачів;

домінуюча — сукупність цінностей, вірувань, традицій, звичаїв, якими ке­рується більшість членів суспільства;

елітарна — культура привілейованих груп суспільства, що характеризуєть-і принциповою відмінністю, духовним аристократизмом і ціннісно-змістовною самодостатністю;

політична — сфера культури, що виробляє уявлення про цивілізаційні фор-ли політичного прогресу, оцінки рівня його розвитку; включає в себе політич-думку, зв'язок культури і політичної філософії; оцінку політичних структур точки зору культури, політичної самосвідомості та політичної поведінки су-іспільства.

ПІДСУМОК УРОКУ

На будь-якому рівні свого існування культура не просто перебуває поряд ІЗ іншими сферами життя, а проникає у всі його сфери, виявляючи себе і в полі-Ітичній діяльності, і у ставлення до праці; в мистецтві — створенні його творів |та розумінні їх.

Культура — це ланцюг від життєвого сенсу до втілення його в дію. Розвиток культурних цінностей, їхній вплив на життя суспільства та окре­мої особи необхідно розглядати у всіх сферах життєдіяльності людини, а це ! можливо лише за умови оволодіння відповідними конкретними знаннями. Час, |у який ми живемо, непростий і ми з сумом і жалем спостерігаємо деградацію |духовного життя суспільства і окремих людей. Не допускати цього, сприяти [відродженню та розвитку культури як умови повноцінного життя суспільства і та особистості — завдання кожного з нас.

Н. М. Марченко (координатори С. В. Ковальова, В. А. Ружицький), Київська обл.