3. Світська і сакральна (релігійна) субкультури та їх взаємопроникнення

Твори мистецтва світської субкультури відображають повсякденні потреби людини, сакральне мистецтво висвітлює релігійні канони суспільства. Поміркуйте і наведіть приклади творів мистецтва цих субкультур.

Культурологічна довідка

У слов'янські землі освіта та професійне мистецтво прийшли разом із прий­няттям християнства із Візантії.

Візантія — перша християнська імперія, центр православного світу Серед­ньовіччя.

Із IV ст н. е. з'являється нова світова релігія — християнство, що заро­дилася у надрах Римської імперії, стає державною. Своєрідність візантійської культури — у поєднанні традицій пізньоантичної, східної та середньовічної куль­тур. Православ'я було головним фактором цілісності держави..Церква — голо­вним замовником творів мистецтва. Культові ритуали Візантії вражали надзви­чайною пишністю та багатством.

Земне життя не могло запропонувати надійної опори віруючим у період краху Римської імперії, тому свої погляди віруючи почали звертати до неба. Першими прихильниками християнства стали найменш забезпечені (бідні та безправні). Головний принцип християнства — рівність усіх перед Богом — ро­бив і раба, і володаря братами у Христі, що було новим для ідеології пізньоан-тичного суспільства.

В архітектурі з'явилися нові архітектурні форми (базиліка, хрестово-ку­польний храм).

Базиліка — архітектурна форма прямокутна в плані, поділена опорами на три чи п'ять поздовжніх нефів, середній ширший за бокові. У східній ча­стині храму знаходилась напівкругла апсида, у якій розміщувався вівтар.

Хрестово-купольний храм — квадрат у плані з чотирма стовпами — опора­ми, які поділяють внутрішній простір та підтримують центральний купол. Бо­ковий неф перетинав центральний, утворюючи в плані хрест — головний сим­вол християнства.

Ідеї християнства докорінно відрізняються від пізньоантичних: відкинуто все, що в Римі вважалось цінним (багатство, слава, земні насолоди). Були про голошені інші цінності: духовна краса, прагнення до духовного світла, до само­вдосконалення. Фізичній красі були протиставлені глибокий аскетизм. Образи, що створені на іконах, наповнюються глибокою хвилюючою красою, кличуть людину до практичного втілення божественного ідеалу. Провідними видами об­разотворчого мистецтва стають мозаїка, фреска, ікона.

Храм св. Софії у Константинополі (Стамбул)

Цей храм вважається класичним зразком культового будівництва Візантії, побудований у VI ст. н. е. зодчими Анфімієм та Ісідором.

За переказами, при будівництві храму майстри ніби змагались із своїми по­средниками, що колись створили храм Соломона у Єрусалимі. Грандіозність творіння візантійців дозволяє стверджувати: вони перевершили самого Соломо­на! Висота храму 55 метрів, бокова сторона — більше 70 метрів. Він побудова­ний за типом гринефної базиліки. Його вінчає велетенський купол (Б = ЗО ме­трів), піднесений на «парусах» — вигнутих сферичних трикутниках-арках, що спираються на чотири потужні опори. Велетенський купол ніби відрізаний від внутрішнього простору храму сорока вікнами. Потоки сонячних променів, що •проникають через вікна, заливають храм світлом і здається, що купол ніби ви­сить у повітрі, позбавлений опори. Внутрішнє вбрання храму вражає пишні­стю та красою: колони із зеленого, жовтого мармуру, червоного порфіру, яшми, граніту із золотими капітелями, вівтарна частина прикрашена різними сплава­ми металів та коштовним камінням, мозаїчні картини із золотавої смальти при­крашали стіни храму св. Софії.

У слов'янських землях богослужіння (за візантійською традицією) про­ходить у супроводі багатоголосного співу без інструментальної підтримки (а cappella). Винятком можна вважати використання дзвонів. Дзвонарство по­ступово розвинулось у самобутнє мистецтво. Спершу призначенням дзвонів бу­ло закликання віруючих до храму. Пізніше церковний дзвін оповіщав про важ­ливі моменти церковної служби, створював певний емоційний настрій.