Хід уроку

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Оголошення тами та завдань уроку.

£МОЦІЙНЕ НАЛАШТУВАННЯ НА СПРИЙМАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ В евристичній бесіді учитель з'ясовує, що розважальні концертні програ-«Криве дзеркало», «Джентльмен-шоу», «О. С. П. — студія», КВК дивляться Шйже всі у класі. Учні висловлюються, чим приваблюють їх ці програми. Учи-ь підводить до висновку про багатогранність творчого процесу акторів.

ІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 1. Театр — синтез мистецтв

Весь світ — театр, а люди в ньому — актори.

Шекспір

(Уривок із музично-театральної вистави або фотоілюстрація театральної сцени.)

Театр — це вид мистецтва, засобом виразності якого є сценічне дійство, що виникає в процесі гри актора перед публікою.

Завдяки специфічності жанру (сценічне дійство) зміст твору стає візуаль­ним. У цьому його величезна сила впливу та секрет довголіття. Як ви вважаєте, коли виник театр?

Професійний театр, вважається, виник у Давній Греції (V ст. до н. е.), але витоки театру треба шукати в стародавніх обрядах первісних людей, у яких

« Перекладіть» на сучасну мову елементи первісного театру та назвіть види мистецтва, без яких не може відбуватися театральна вистава. (Гра акторів, літературна п'єса, музика, хореографія, костюми, декорації, грим.) Висновок: театр — синтетичний вид мистецтва.

2. Історія розвитку Практична робота

Подивіться на ілюстрації, які зображують акторів театрів різних епох і виз­начте їхні хронологічні межі.

Тезове викладання історії розвитку театру, спираючись на ілюстративний матеріал:

первісні обрядові дійства — замовляння;

релігійні містерії в країнах Стародавнього Світу (Єгипет, Месопотамія, Ас­сирія);

античний театр (виникнення жанрів комедія, трагедія);

музично-театральні видовища в країнах Далекого Сходу: японський театр кабукі, пекінська національна опера, індійський театр танцю;

середньовічний театр мандруючих акторів: в Західній Європі — барди, рап­соди, шпільмани; в Київській Русі — скоморохи;

XVI—XVII ст. в Італії основою професійного театру стала комедія дель ар-те (комедія масок), головні маски якої — Арлекін, Коломбіна, П'єро, Пантоло-не, Тарталья, Паяц;

в Україні та Білорусі виникає вертеп — старовинний ляльковий театр, яко-в Росії відповідає театр Петрушки;

доба Відродження: виникнення опери як вершини музично-театрального :стептва;

XVII ст.— у Франції балет відокремлюється в самостійний жанр з класич-ии правилами;

XIX ст.— в Росії виникає водевіль (комедія з куплетами під музику; у Фран-— оперета; у США — мюзикл, вар'єте як форма розважального видовища;

XX ст.— у США виникає мегамюзикл, наприклад, «Ісус Христос — супер-зірка» (комп'ютеризоване освітлення, складна сценічна механіка, потужні під­силювачі звуку, яскравість видовища), мегамюзикл «Титанік» (з комп'ютерними іецефектами).

За приблизним підрахунком, театральне мистецтво відраховує вже XXV сто­літь і, як бачимо, успішно розвивається.

* Назвіть відомі вам опери, оперети, рок-опери, мюзикли.

Учитель. Не дивно, що театральна вистава залишає сильне враження і глядача. Про свою першу зустріч із театральним мистецтвом записав у спо­гадах видатний російський оперний співак Федір Шаляпін у книзі «Сторінки з мого життя» (Київ: Музична Україна, 1987. — С. 41—47).

«...И вот я на галёрке театра... Играл оркестр. Вдруг занавес дрогнул, под­нялся и я сразу обомлел, очарованный. Передо мной ожила сказка. По сцене ходили великолепно одетые люди, разговаривая друг с другом как-то особен­но красиво...

^{— 1}

Я до глубины души был потрясён зрелищем и, не мигая, ни о чём не думая, смотрел на эти чудеса... Светила в небе луна, страдала Медея, убегая с детьми, метался красавец Язон. Я смотрел на всё это буквально разинув рот...

...Театр свёл меня с ума, сделал почти невменяемым. Идя вечером домой, я останавливался на тротуарах, вспоминая великолепные речи актёров и де­кламировал, подражая мимике и жестам каждого. «Царица я, но — женщина и мать»,— возглашал я в ночной тишине, к удивлению сонных сторожей...».

Шаляпін потрапив на трагедію давньогрецького автора — Еврипіда «Ме­дея», яка виконується в сучасному афінському театрі й досі.

• Наведіть приклади античної літератури, відомі вам. (Есхіл «Прометей при­кутий», Ідмер «Іліада», твори Овідія.)

• Подивіться уривок із вистави «Медея» і зробіть висновок, чому цей твір і досі актуальний.

(Відеофрагмент із фільму «Прадавні цивілізації. Греція».) Висновок: театр — дзеркало життя.

3. Актор — цар сцени. Елементи художньо-образної мови «Актор — володар сцени»,— так сказав К. Станіславський. Бо саме актор втілює в життя створені уявою драматурга персонажі, оживляє літературні об­рази, хвилюється, захоплюється, радіє, страждає, навіть помирає за них Проте мистецтво театрального актора — це невловима, миттєва творчість, яка не фі­ксується і не зберігається; існує тільки тоді, коли він натхненно творить на сцені. До того ж у талановитого актора ніколи спектакль не буває точною копією попе­реднього: «...для актора немає старої ролі» (Микола Гоголь в листі актору Ми­хайлу Щєпкіну). В цьому і полягає велика сила, привабливість і неповторність сценічного мистецтва.

Тільки з мемуарів, залишених сучасниками, можна дізнатися про гру ак­торів минулого. Уявіть собі сцену смерті Бориса Годунова із однойменної опери М. Мусоргського за трагедією О. Пушкіна на підставі таких спогадів:

«В Грановитой палате Кремля собралась боярская Дума. Ожидая государя, князь Василий Шуйский рассказывает о галлюцинациях, которые преследуют Годунова: кровавые мальчики в глазах. Внезапно на верхней площадке (внутрен­ние покои царя), спиной к зрителям появляется массивная фигура в царском лачении. Раздаётся громовой бас Шаляпина: «Чур, чур, дитя, не я твой лихо-После слов: «Что это там, в углу, колышется, раст?» — часть публики ис-яо повернула головы в направлении взгляда актёра, а некоторые вскочили места. Судорожными движениями рук, отмахиваясь от призрака, Борис спол-по перилам лестницы. Не замечая бояр, трагическим шепотом он произно-г, чеканя каждый слог: «Убийцы нет. Жив, жив малютка»... ...Внезапно судорога искажает лицо государя...схватившись рукой за гор­ло, он рвёт ворот, кричит: «Ой, душно, душно, свету...», падает на пол, хватаясь уками за воздух, с трудом приподнявшись, сдавленным от боли голосом, ука-ывает на сына (царевича Федора): «Вот, вот царь ваш. Простите...». И боль­шие ни звука» (Тарасов Л. Волшебство оперы.— Киев: Музична Україна, 1989.— "С- 175-177.).

Акцентується увага на виразності міміки, зміну пластики рухів, на перекон­ливому втіленні стану людини у трагічні хвилини.

(Відеофільм <Хто є хто*, присвячений Ф. Шаляпіну.) Міміка — виразний рух м'язів обличчя, форма прояву почуттів людини. Пластика — плавність, виразність рухів.

Пантоміма — вид сценічного мистецтва, у якому художній образ створюєть-пластикою, жестом, мімікою. • Наведіть приклади відомих вам акторів, які в різних ролях демонструють майстерність повного перевтілення у роль.