1. Створіть образ — маску: сучасну, венеціанську, грецьку, японську, афри­канську, слов'янську. Спробуйте написати літературний етюд для вашої те­атральної маски.

2. Як залежить декор від образу, що його створює?

II. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Згадайте, у яких творах описують події, пов'язані з використанням маски, к вона змінила долю головних героїв?

Л. Г. Кондратова, Запорізька обл.

ТЕАТР ЯК СИНТЕЗ МИСТЕЦТВ

Мета уроку:

Тип уроку: Обладнання:

познайомити учнів із основними елементами художньо-об­разної мови театрального мистецтва та розширити їхні знан­ня у сфері театрального мистецтва; розвивати вміння дітей працювати в групах, самостійно працювати з джерелами ін­формації, узагальнювати дані, добирати влучні приклади; ви­ховувати інтерес до театрального мистецтва, комбінований, урок вступу в тему.

мультимедійний проектор і екран, магнітофон, репродукції для демонстрації.

Хід уроку

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Оголошення теми та завдань уроку.

Учитель. Доброго дня, любі друзі. Сьогодні ми знову з вами будемо ман-увати країною Мистецтво і говорити ми будемо про театр. Темою нашого уро-буде «Театр як синтез мистецтв».

МОТИВАЦІЯ ДО НАВЧАННЯ

Нашим завданням стане не тільки знайомство із театральним мистецтвом, е й спільна спроба відшукати ті елементи художньо-образної мови театраль-Ого мистецтва та розширити наші знання у сфері театрального мистецтва.

Запитання до учнів:

• Скажіть будь ласка, чи любите ви театр?

• Що вас приваблює у театральному мистецтві?

• Хто із вас, друзі, мріяв у своєму житті стати справжнім театральним акто­ром?

Діти відповідають на запитання та розмірковують за темою, чи важко бути театральним актором і що для.цього потрібно.

III: ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ

Учитель. Скажіть, будь ласка, чи змогли б ви надати визначення слову «театр». Що ми розуміємо під виразом «театральне мистецтво»? Сьогодні у нас присутні два кореспонденти сучасної популярної газети «Театральні новини», які мають бажання з вами поспілкуватися.

Кореспонденти ставлять запитання:

• Що для вас означає слово «театр»?

• Яке власне визначення ви надали цьому слову?

• Чим для вас є театр?

• Чи часто ви відвідуєте театр нашого міста?

Діти дають інтерв'ю та коментарі на тему: «Що таке театр?», розмірковують за темою: «Чому театр в наш час не є таким популярним явищем?», порівню­ють ступінь популярності театрального мистецтва та іншими видами мистецтв (музичним, кіномистецтвом тощо).

Учитель. Отже, хто із вас друзі хоче дізнатися більше про театральне мистецтво? Я запрошую вас у чарівну подорож до минулих століть.

IV. НОВИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ

Основні елементи художпьо-образної мови театрального мистецтва (Перегляд уривків із мультимедійного альбому «Театри світу», музичний

супровід із оперних творів Д. Верді (відеофрагменти із популярних театральних

спектаклів, що транслювалися у відомих театрах світу).)

Учитель. Що вас вразило? Які театральні спектаклі для вас були знайо­мими? Зараз любі друзі, я пропоную вам більш детальніше познайомитися із елементами художньо-образної мови театрального мистецтва.

Театр (грец. ЭЁатрОУ — місце для видовища, потім — видовище, від вгао^си — дивлюся, бачу) — один із напрямків мистецтва, у якому почуття, думки, емоції автора передаються візуально глядачеві або групі глядачів за до­помогою актора або групи акторів. Інше визначення слова таке: театр — це вид мистецтва, засобом виразності якого є сценічне дійство, що виникає в процесі гри актора перед публікою.

Як ьідомо, основним видом театрального дійства є вистава. Передача акто­ром почуттів та думок, емоцій називається виставою. Актори показують чуттєві

вживання автора, закладені у п'єсі. Актор діє голосом, тілом, рухом і за до-могою інших предметів.

Давайте звернемося до історії театру та вирушимо у подорож «Історія те-у», а допоможуть нам справжні історичні факти.

(Проходить розповідь-демонстрація учителем, яка супроводжується пока-м слайдів.)

Сторінка 1. Виникнення театру

В итоки театру ми знаходимо у стародавніх обрядових дійствах первісних дей. В єдине ціле поєднувалися ритуальні дійства, ритмічні рухи, замовлян-Всі дійства супроводжувалися ритмічною музикою, специфічними костюми, ками, татуюваннями і певними сценічними законами. Різноманітні форми овищ були створені у країнах Давнього Сходу, Індії, Китаю, Індонезії, Японії, середні віки носіями народної театральної творчості були західноєвропейські -дячі актори — гістріони, жонглери, скоморохи.

Вважається, що професійний театр виник у Давній Греції (V ст. до н. е.). Провідними жанрами давньогрецького театру були трагедія (з грецьк.— «пісня цапів»), сюжетами для якої слугували міфи про богів і героїв, і комедія («пісня веселих селян»). Театральні вистави йшли під час великих державних свят про­тягом трьох днів з ранку до вечора і мали характер змагань. Театри будувалися на схилах пагорбів, ураховуючи акустику. Жіночі ролі виконували чоловіки. Ге­рої вистав виступали у пишному одязі, взутті на високих підборах (контурнах), обличчя було закрите маскою, яка відповідала характеру персонажа. Розвиток давньогрецької трагедії пов'язаний із іменами Есхіла, Софокла, Еврипіда. Ко­медії — Аристофана.

Сторінка 3. Театр Далекого Сходу: театр Кабукі, пекінська опера

Популярний японський театр мав такі різновиди — театр Но, театр Ка­букі, ляльковий театр маріонеток.

Театр Но виник на перехресті кількох жанрів: народних обрядових видо­вищ, поетичних релігійних містерій, ефектних веселих фарсів. Актори виступа­ють у масках, праворуч сцени знаходиться хор (8 осіб), який коментує п'єсу, ве­де діалоги, створює емоційне тло театрального дійства. Музичне супроводження здійснює оркестр (флейта — рютекі, невеличкі барабани), який організовує ритм вистави. Сюжети п'єс беруться з відомих міфів і легенд. В антрактах цих серйоз­них п'єс виконуються розважальні фарси.

Театр Кабукі за своєю формою наближається до європейської драми, в тру­пах виступають тільки чоловіки. Актори виражають душевний біль, муки, смерть (особливо часто харакірі), вони прекрасні акробати, фехтувальники, талановиті міміки.

Дзерурі — ляльковий японський театр. П'єси дзерурі ставляться на сцені театру Кабукі. Маріонетки — театральні ляльки, що рухаються за допомогою ниток, якими керує актор-лялькар.

Пекінська національна опера виникла із ярмаркових видовищ. Окрім співу і діалогу, в опері була пантоміма і акробатика, де кожен крок і рух рук мають певний сенс.Сторінка 4. Театр Середньовіччя

В культурі Середньовіччя театр став виразником міської культури — відо­мій популярними новими театральними жанрами містерії, фарсу, міракалії, мо­чіте. Релігійний театр XIV—XVI ст. розігрував містерії (сюжети Біблії, Єван-|геліє) в ярмаркові дні на площах, на довгих помостах, кількість дійових осіб доходила до кількох сотень, а декорації розташовувалися на візках-педжентах та гіраклі (з мотивами соціальної сатири) як різновид містерії. В той же час у ка­рдному театрі стали популярними фарси (легкі розважальні сценки), які вва­ли початком виникнення демократичних, комедійно-побутових інтермедій, період Середньовіччя виник театр мандруючих акторів: в Західній Європі — арди, рапсоди, шпільмани, в Київській Русі — театр скоморохів.

Сторінка 5. Український театр — вертеп

Вертеп — лялькова вистава з різдвяним сюжетом була розповсюджена в Укра-|іні з XVII ст. Вистави відбувалися у двоповерховій дерев'яній скриньці, де £на верхньому поверсі демонструвалася невеличка вистава на сюжет Євангелія від Луки, а на нижньому — різноманітні комічні сюжети із народного життя.

І Перший професійний європейський театр епохи Відродження — це італій-

[) ська народна комедія масок (комедія дель арте XVI—XVIII ст.), головні маски

І:: якої — Арлекін, Коломбіна, П'єро, Пантолоне, Тарталья, Паяц — добре відомі. ' і Починаючи із епохи Відродження театр стає літературним. Твори театрально- : | го мистецтва — спектаклі — створюються на основі драматичних або музич- но-сценічних творів у співвідношенням із задумом режисера, під його керів- | ництвом зусиллями, акторів, художників. Справжнім відкриттям цього періоду

стала італійська опера.

Сторінка 7. Нові театральні жанри

Поступово у театральному мистецтві виникають нові жанри. Наприклад, у XVII ст. у Франції балет відокремлюється в самостійний жанр із класични­ми правилами. У XIX ст. в Росії виникає водевіль (комедія з куплетами під музику, у Франції — оперета, а в СІЛА виникли мюзикл, вар'єте як форма роз­важального видовища. Трохи пізніше, в XX ст., у США народжується мегамю­икл («Ісус Христос — суперзірка», де є комп'ютеризоване освітлення, складна ценічна механіка, потужні підсилювачі звуку, яскравість видовища), мегамю-икл «Титанік» (із комп'ютерними спецефектами).

Учитель. Наша подорож скінчилася/але за цей час ми намагалися з вами ільки поверхово перегорнути сторінки історії, але ж зовсім не говорили про те-тральні твори.

Запитання до учнів:

Назвіть відомі вам театральні спектаклі, опери, оперети, мюзикли, рок-опери.

І • Які елементи художньо-образної мови відіграють найважливе значення у театральному мистецтві?

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ У МАЛИХ ГРУПАХ

Учитель. За невеликий період часу вам необхідно, переглядаючи картки, з я вам роздам, визначити найважливіші елементи для театрального мисте-а, без яких неможлива театральна вистава, і розташувати їх по рангу най-^ивішого значення.

Учитель об'єднує учнів у три групи і роздає картки, на яких зафіксовані такі ова: актор, декорації, танець, пантоміма, костюми, музика, режисер, літератур­ний текст, освітлення, міміка, пластика, мова, глядачі, оркестр.

Учитель підводить підсумок роботи груп та дає характеристику найваж­ливішим елементам художньо-образної мови театрального мистецтва.

Актор, за словами К. Станіславського,— володар сцени, саме він втілює в життя, створені уявою драматурга персонажі, оживляє літературні образи, хвилюється, захоплюється, радіє, страждає, навіть помирає за них. Мистец­тво театрального актора — це невловима, миттєва творчість, яка не фіксується і не зберігається; існує тільки тоді, коли він натхненно творить на сцені.

Режисер — керівник сценічного життя. Гра акторів, музичний супровід, за­гальне художнє оформлення спектаклю — це результат роботи режисера, який втілює авторський задум на сцені, людина, яку на екрані (сцені) глядач не ба^г чить. К. Станіславський говорив так про роль режисера в театрі: «Режисер — це не тільки той, хто вміє розібратися в п'єсі, порадити артистам, як грати ролі, скласти мізансцени, режисер — це той, хто вміє спостерігати життя і переноси­ти його на сцену».

Міміка — виразний рух м'язів обличчя, форма вияву почуттів людини. Пластика — плавність, виразність рухів.

Пантоміма — вид сценічного мистецтва, у якому художній образ створюєть­ся пластикою, жестом, мімікою.

Учні доповнюють характеристику основних елементів художньо-образної мови театрального мистецтва (декорації, танець, костюми, музика, літературний текст, освітлення, мова, глядачі, оркестр тощо).

Учитель пропонує учням переглянути різновиди театрів, зафіксовані на слайдах, та зафіксувати на папері ті різновиди театрів, які є маловідомими для кожного учня.

Різновиди театрів: драматичний, оперний, мюзикл, балет, пантоміма, дитя­чий, ляльковий, театр поезії, театр танцю, театр тіней, театр звірів, театр абсурду, театр пародії, театр піші, театр естради, театр одного актора, ву­личний театр.

Учитель пропонує учням самостійно опрацювати додаткову літературу вдо­ма і дати визначення різновидам театрів.

VI. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Учитель об'єднує учнів у чотири групи за лічилкою (цар, царевич, король, королевич) і дає невелике завдання для кожної із груп.

Завдання для 1 та 3 груп: створити ескіз театральної афіші XIX або XX століття (на вибір).

Завдання для 2 та 4 груп: створити ескізи костюмів театральних героїв (пропонуються назви відомих спектаклів).

Учні виконують завдання, а потім по черзі демонструють роботи своєї гру­пи та коментують свої напрацювання.

Учитель коментує результати роботи та оцінює їх, зазначаючи головні ідеї учнів, втіленні у афіші та ескізах театральних костюмів.

VII. УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

Запитання до учнів:

• Які нові знання ви отримали сьогодні? Що цікавого ви дізналися?

• Які історичні відомості про розвиток театрального мистецтва вас зацікави­ли найбільше?

• Назвіть основні елементи художньо-образної мови театрального мисте­цтва.

• Про які різновиди театрів ви дізналися?

• Чи вдалося вам створити ескізи театральної афіші та костюмів? Чи є ба­жання створити афішу та ескізи костюмів для шкільного театру?

VIII. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

Учитель оцінює роботу учнів протягом всього уроку, коментує і аргумен­тує їх.

IX. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Користуючись додатковою літературою (довідник «Історія культури», худож­ня енциклопедія, електронна енциклопедія мистецтв) та підготовленими вчителем матеріалами, стхюувати створити буклет або плакат (за вибо­ром) під назвою «Театральні професії».

Н. Л: Шайхулова (координатор Г. М. Зігмонт), Дніпропетровська обл.

Поняття:

Тип уроку: люстративний матеріал:

ТЕАТР ЯК СИНТЕЗ МИСТЕЦТВ Мета: систематизувати знання з теми; простежити процес розвитку театрального мистецтва із найдавніших часів; познайомити з специфікою художньо-образної мови театрального мисте­цтва, особливостями професії актора і режисера; розпочати знайомство з видами театрів; давати оцінні судження роботі актора і режисера; розрізняти види театрів, театру синтетичний вид мистецтва, міміка, пластика, панто­міма, актор, режисер, театр маріонеток, театр Кабукі, театр Но (Японія).

засвоєння нових знань.

репродукції з картин, фото театральних акторів різних епох і регіонів, фото Ф. Шаляпіна у ролі Б. Годунова; портрет К. Станіславського.

Відеоряд: фільм «Прадавні цивілізації. Греція»; відеофільм «Хто є хто», присвячений Ф. Шаляпну; фр. х/ф «Звуки музики».