I складніших лолітерцових акордів, характерні гармонічні послідовності,

І а також ладові особливості (наприклад, заниження III ступеня);

І. • особливості тембрової палітри, що стосуються як інструментального, так

І і вокального виконавства. Наприкінці XX століття — також особливості

І: електронного звуку;

і • імпровізаційність.

І Прослухаємо уривок із музичної композиції одного з кращих українських доказових колективів «Джаз-Експромт»

І Інформація про колектив «Джаз-Експромт»

ї! Створений у 1991 році випускниками Київського університету мистецтв. Шерший українського акапельний джазовий колектив. Загальний стильовий на-f прямою: традиційна джазова та сучасна християнська музика, обробки народних Гіпсень. Учасники та переможці багатьох національних і міжнародних конкурсів |та фестивалів.

І Доповідь учня «Походження та витоки джазу»

Ь Слово «jazz» (можливо,, походить від фр. chasser — полювати) у креолів [означало полювання, а також хвилювання, збудження. У 1860-і pp. у північ­ноамериканській літературній мові з'являється слово «jasm», що означає під-|весення, натхнення. Невдовзі йому на зміну приходить слово «jass», а також Іаналогічне дієслово, що означало «ловити», «збуджуватись» і т. п. Все часті­ше починають використовуватись звороти «jazz around» (блукати, мандрувати) В «jazz up» (впадати у веселий стан). Як музичний термін слово «jazz» вперше ^З'явилося у 1915 році у зв'язку з білим оркестром, що грав у новоорлеанському ІСтилі, пізніше — у назві новоорлеанського оркестру Тома Брауна — «Том Браун ІДиксиленд Джаз Бенд», після чого термін «джаз» швидко поширюється в пів-|нічній Америці, а згодом і по всьому світу. Відомий джазовий дослідник Мар-іщалл Стерне (1908—1966 pp.) у своїй книзі «Історія джазу» характеризує джаз як синтез білої та чорної музичної культур. Дослідник виділяє птісгь принци­пових джерел синтезу джазу:

1. Ритми Західної Африки.

2. Негритянські робітничі пісні (work songs, field hollers).

3. Негритянські релігійні пісні (spirituals).

4. Негритянські світські пісні (blues).

5. Американська народна музика минулих століть.

6. Музика менестрелів та вуличних духових оркестрів.

Блюз є представником світського музикування американських негрів, що з'явився задовго до джазу. Саме слово «blue» багатозначно і розшифровується, як «блакитний», «сумний», «смутний», «меланхолічний» та ін. Ця багатознач­ність характерна довгим протяжним пісням, текст яких завжди містить певну недомовку та неоднозначну емоційність — смуток часто йде поруч із гумором, чистота — з вульгарністю і т. п.

Регтайм — ще один специфічний жанр афро-американського музикуван­ня, що склався до кінця XIX століття. Слово означає «рваний» або «розірваний час», конкретно термін «rag» означає звуки, що з'являються між долями такту (характерне синкоповування мелодичної лінії на четвертих і восьмих долях так­ту на базі рівного акомпанементу).

Більше інформації про джаз ви можете отримати на таких сайтах:

• Всеукраинский джазовый портал (рос.)

• Все о джазе (рос.)

• Суперкраткая история джаза (рос.)

• Краткий джазовый словарь (рос.)

• Международный джазовый абонемент (рос.)

• Музыкальный портал о джазе и про джаз (рос.)

Диско (англ. disco) — стиль популярної танцювальної музики II половини 1970-х років. Пісні цього напрямку характеризуються високим, часто ревербе-рованим вокалом, рівномірним чітким ритмом, визначеним четвертними нота­ми в партії бас-барабану, восьмі або шістнадцяті тривалості у хай-хетів, причо­му на слабку долю (offbeat) грає відкритий хет та синкопованою електронною басовою лінією. На відміну від року, де переважають гітари, у звучанні диско переважають клавішні, струнні та електронні музичні інструменти, які створю­ють соковитий акомпанемент. Як солюючі інструменти використовуються пере­важно оркестрові інструменти (наприклад, флейти). Темп — від 80 до 140 ударів на хвилину. Диско властива значна кількість оркестрових п'єс. Серед перших виконавців стилю диско — «Bee Gees», Donna Summer, «The Villadge People», «The Jackson 5», «Barry White» та «Boney M».

Прослухайте уривок із музичної композиції Boney M «Sunny». Із зростанням популярності диско до цього стилю зверталися й «недискові» виконавці, на хвилі популярності диско з'являються такі музичні фільми, як

«Thank God It's Friday* та ^Saturday Night Fever*. Одним із перших європей­ських хітів диско вважається пісня «J'attendrai» Даліди.

Прийнято виділяти такі різновиди диско — Bright disco, Dance-punk, Disco polo, Euro disco, Hi-NRG, House, ítalo disco — Spacesynth, Hard Disco. На почат­ку 1980-x pp. популярність диско спадає, проте стиль значно вплинув на виник­лі у 1980-х та 1990-х pp. напрямки електронної танцювальної музики хауз і тех-но. Впливи диско простежують також у таких течіях хіп-хопу 1990-х — 2000-х років, як crunk, hyphy та snap.

Поп-музика (англ. pop music, скорочення від popular music — популярна, загальнодоступна музика) — поняття, що охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Феномен поп-музики сформувався передусім в англомовних країнах Заходу як явище молодіжної культури.

Інструментальні ресурси поп-музики обмежені, як правило, електрогіта­рами та ударними інструментами з епізодичним застосуванням саксофонів та інших, зокрема, екзотичних інструментів. Для сучасної поп-музики велике значення відіграє електронна апаратура. Вокальний стиль поп-музики характе­ризується застосуванням «відкритого» звука, наближенням до мовлення співом, демонстративно «непоставленими» голосами, неприродною текстурою, з широ­ким використанням екстатичних вигуків, стогонів, завивань та інших ефектів. Сучасні форми поп-музики поширені в усьому світі, проте складність її оціню­вання як культурного явища зумовлена неоднозначністю естетичної оцінки та соціальної ролі.

Рок-музика (англ. rock) — узагальнююча назва ряду напрямків популярної музики II половини XX століття, що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блю­зу. Термін «госк», очевидно, є скороченням від rock'n'roll і дослівно перекла­дається як «хитати(ся), трясти(ся)». Також роком називають своєрідний спосіб життя деяких шанувальників рок-музики, що переріс у субкультуру.

Рок-музика має велику кількість напрямів: від танцювального рок-н-ролу до металу. Зміст пісень варіюється від легкого і невимушеного до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці (так званій «попсі»), хоча чіткої межі між поняттями «рок» і «поп» не існує, і нема­ло музичних явищ балансують на грані між ними.

Основні центри розвитку рок-музики — західна Європа (особливо Вели­кобританія) і США, внаслідок цього більшість текстів пісень написані англій­ською мовою. Проте хоча, як правило, і з деяким запізненням, національна рок-музика з'явилася практично у всіх країнах. Українська рок-музика з'явилася за часів СРСР в кінці 1960-х років. Термін «рок-музика» дуже розпливчатий і його кордони дуже важко визначити. Інколи його використовують для опису досить малопов'язаних напрямків, таких, як соул та важкий метал. Приналеж­ність деяких стилів музики до рок-музики оспорюється. При визначенні прина­лежності того чи іншого напрямку до рок-кульгури, користуються соціальним та музичним факторами.