Словничок-довідничок

Опера (італ. opera — дія, праця, твір) — музично-сценічний жанр, що ґрун­тується на синтезі музики, слова, дії. В опері сценічна дія органічно поєднується 'Із вокальною (солісти, ансамблі, хор) та інструментальною (оркестр) музикою, досить часто — з балетом і пантомімою, образотворчим мистецтвом (гримом, костюмами, декораціями, світловими ефектами, піротехнікою тощо). Як прави­ло, оперу поділяють на сцени, акти, дії. Елементами опери є арія, ансамбль, хор, .балетна сцена, увертюра, симфонічний антракт. Серед найвідоміших українсь­ких опер — «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, «Тарас ІБульба» і «Різдвяна ніч» Миколи Лисенка, «Богдан Хмельницький» Костянти­на Данькевича, «Ярослав Мудрий» та «Украдене щастя» Юлія Мейтуса, «Лісова пісня» Віталія Кирейка. У більшості випадків опери пишуться за літературними сюжетами. Основою вокальних номерів є текст, який називається лібрето.

Балет (іт. bailare — танцювати) — жанр класичного танцю, танцювальна те­атральна вистава, у якій музика поряд із танцем відіграє важливу роль у роз­витку сюжету і створенні відповідного настрою. Це синтетичний вид сценічного мистецтва, у якому зміст вистави розкривається в основному засобами пла­стичного танцю, міміки і музики. Джерела виникнення балетного жанру закла­дені в народних іграх, хороводах, сюжетних танцях тощо. Пластичний танець як елемент драматичної дії досягнув високого рівня розвитку в культових і світ­ських театралізованих видовищах Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, у тра­гедіях греків, римлян та народних дійствах Середньовіччя. В Україні вико­ристання народного танцю у драматичних виставах має давні традиції. Танці були складовою частиною народних обрядових ігор (веснянок, «кози», «малан-ки» та ін.). Класичні балети виконувались у кріпацьких театрах XVIII століття. У XIX ст. професіональний танець широко культивувався в побутових операх та оперетах українського народного театру («Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Не ходи, Грицю...» та ін.). У II половині XIX ст. в Києві відбу­вались окремі балетні вистави («Есмеральда» Ц. Пуні та ін.). Як самостійний жанр хореографічного мистецтва балет на Україні починає розвиватись за часів радянської влади. Створення першого українського балету «Пан Каньовський» М. Вериківського (балетмейстер В. Литвиненко, Харків, 1930) поклало початок самобутньому українському національному балету. Одночасно ставляться бале­ти «Карманьйола» В. Фемеліді (балетмейстер М. Мойсеева, Одеса, 1930), «Фе-ренджі» Б. Яновського (балетмейстер П. Кретова, Харків, 1930). Творча лінія «Пана Каньовського» була продовжена в балеті «Лілея» К. Данькевича (балет­мейстер Галина Березова, Київ, 1940). Серед сучасних українських композиторів найвідомішими є балети Євгена Станковича («Ніч перед Різдвом», «Ольга») та О. Костіна («Русалонька», «Запрошення до страти»).

Оперета (італ. operetta — маленька опера) — музично-сценічна вистава пе­реважно розважального характеру, що поєднує монологічне і діалогічне мов­лення з вокальною та інструментальною музикою, танцювальне мистецтво та естрадні прийоми. Визначні оперети створили Ф. Ерве, Ф. Зуппе, І. Каль­ман, Ш. Лекрк, К. Мілікер, Ж. Оффенбах, Р. Планкет, А. Саллівен, К. Целлер, Й. Штраус-син, а також І. Дунаєвський, Д. Кабалевський, Ю. Мілютін, О. Рябов, О. Сандлер, Г. Свиридов, В. Соловйов-Сєдой, М. Стрельников, Д. Шостакович та ін. Починаючи з 1920-х pp. у США з'явився жанр мюзиклу, пов'язаний з іме­нами Л. Бернстайна, І. Берліна, Дж. Гершвіна, Ф. Лоу, К. Роджерса.

Мюзикл (від англ. musical play — музичний спектакль) — музично-сценічна вистава, у якій поєднуються різноманітні жанри і виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного і оперного мистецтва. Від оперети відрізняється наскрізним драматургічним розвитком, використанням вокально-хореографічних ансамблів, драматичним змістом. Мюзикл як жанр виник в США у 1920-х роках. До найкращих зразків мюзиклу належать «Окла­хома» Р. Роджерса, «Співаючі під дощем» Джина Келі, «Вестсайдська історія»

Л. Бернастайна, «Моя чарівна леді» Ф. Лоу, «Людина з Ламанчі» М. Лі, «При-Івид опери» Е. Л. Вебера.

І Поряд із класичними музичними жанрами існують напрями музики масо-[вих жанрів (джаз, диско, non, рок, хіп-хоп тощо). Ми зупинимося на основних Інапрямках. Розглянемо таблицю «Музика масових жанрів». І Джаз (англ. jazz) — форма музичного мистецтва, що виникла на межі XIX— |ХХ століття у СІЛА як синтез африканської та європейської культур та отри-s мала згодом повсюдного поширення.

І Джаз характеризується ціною низкою особливостей, серед яких можна виді-Ьяити такі:

F • особливості ритму, зокрема синкопованість, поліритмія, а також характер-I, ний свінг;

І • особливості гармонії, зокрема переважання септакордів, нонакордів та