Хід уроку

ОРГАНВАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Оголошення теми та завдань уроку. Фронтальне опитування.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

На минулому уроці ми розглянули класифікацію музичних жанрів, ознайо-пся із різновидами вокального мистецтва. Давайте згадаємо. Запитання:

Передавання засобами співацького голосу художнього змісту твору, нази­вається ... (вокальною музикою).

Які три види вокального звукоутворення ви знаєте? (Академічне, народне, естрадне.)

Який вид звукоутворення потребує спеціального співацького навчання — постановки голосу? (Академічне.)

Учитель. Але хочу вам нагадати, щоб правильно та гарно співати будь-яким видом вокального звукоутворення, треба навчатися, працювати над собою: виконувати спеціальні вправи для дихання, розвитку ритму та голосу.

• Як називається виконання музичного твору одним виконавцем? (Соль­ним.)

• Як називається виконання музичного твору кількома виконавцями? (Ан­самблевим.)

• Які види ансамблів ви знаєте? (Дует — два виконавці, тріо — три виконавці, квартет — чотири виконавці, квінтет — п'ять виконавців, хор — колектив співаків не менше 12 чоловік.)

• Які розрізняють види хорів залежно від складу виконавців? (Чоловічий, жі­ночий, дитячий, змішаний.)

• Які розрізняють види хорів залежно від їх кількісного складу? (Малий — не менше 12 чол., середній — 25—35 чол., великий — 50—60 чол., зведені хори кількасот чол.)

Учитель. Отже, ми повторили основні види вокального мистецтва. А сьо­годні продовжимо вивчення різних музичних жанрів.

• Музичний жанр, як ви розумієте це поняття? (Багатозначне поняття, що характеризує класифікацію музичної творчості за родами і видами, з огля­ду на їх походження, умови виконання, сприймання та інші ознаки (зміст, структура, засоби виразності, склад виконавців).)

• Назвіть найпоширеніший поділ музичних жанрів за складом виконавців та способами виконання. (Вокальний та інструментальний.)

Так, ці музичні жанри диференціюються за специфічними ознаками.

• У яких аспектах побутує поняття музичного жанру? (У широкому — опер­ний жанр, симфонічний жанр, камерний жанр; у вузькому — велика опера, комічна опера, лірична опера, музична драма; симфонія, камерна симфонія, сюїта; увертюра; симфонічна поема; соната, квартет; арія, аріозо, кавати­на, романс, пісня та ін.)

Розглянемо таблицю «Класифікація музичних жанрів».

• Як можна класифікувати жанри за умовами їх побутування і виконання? (Народна (музичний фольклор), розважальна (у тому числі музика сучасної естради), камерна (виконується камерними ансамблями), симфонічної музи­ки (виконується великими оркестрами), хорової музики (виконується хоро­вими колективами), театральна (у тому числі опери, музики до спектаклів, кінофільмів та ін.)

III. ПОДАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. На сьогоднішньому уроці ми познайомимося із видами інстру­ментальної та музично-театральної музики, напрямами музики масових жанрів.

Інструментальна музика — передавання художнього змісту твору за допо­могою музичних інструментів. Розглянемо таблицю «Інструментальна музика».

Академічна музика — виконання класичних музичних творів традиційними музичними інструментами: струнними (скрипки, віолончелі), духовими (труби,

-арнети), клавішними (фортепіано, клавесин, орган), ударними (бубон, бара-и та ін.).

Народна музика виконується за допомогою народних музичних інструмен-в: струнними (цимбали, бандура), духовими (сопілка, трембіта), ударними (ба-абани, дзвіночки та ін.).

Естрадна музика виконується за допомогою традиційних та сучасних му­чних інструментів (електричні та електронні клавішні (синтезатори, електро-рган) та струнні (електрогітари та ін.).

Інструментальна музика може виконуватися сольно (одним виконавцем) ансамблем (дует (два виконавці), тріо (три виконавці), квартет (чотири ви-навці), квінтет (п'ять виконавців), оркестром (камерні, симфонічні, духові Гродні та ін.)). Камерна інструментальна музика призначена для невеликого -аду виконавців. Залежно від кількості виконавців симфонічний оркестр бу-є малим і великим. Розглянемо таблицю «Великий симфонічний оркестр».

Диригент — керівник оркестру, далі ідуть струнні, духові, дерев'яні духові, дні духові, ударні та інші музичні інструменти.

Продовжуємо вивчати основні типи музичних жанрів. Ми вже знаємо, що пісня це — ... (словесно-музичний твір, призначений для

■-)■

Які ще види музичних творів ми вивчали?

Романс (ісп. romance) — невеликий за обсягом вірш та музичний твір пя сольного співу з інструментальним акомпанементом; кантата (італ. cantata, і лат. canto — співаю) — великий вокально-інструментальний твір для солістів, -ру і оркестру; ораторія (італ. oratorio, від лат. oro — говорю, благаю) — вели-й концертний твір на певний сюжет (для солістів, хору і симфонічного оркест-); гімн (грец. humnos — похвальна пісня) — урочистий музичний твір на слова '"имволічно-програмного змісту, вживається здебільшого як символ держави.

Словничок-довідничок

Сюїта (фр. suite) первісно (XVI століття) — цикл танців, у XIX—XX ст.—. клічна музична форма, складена з кількох контрастуючих частин. Термін :«сюїта» був уведений у II половині XVII століття французькими композито-ами. Барокова сюїта складалася із чотирьох частин — алеманди, куранти, са-банди і жиги. Пізніше в сюїту вводилися й інші танці, зокрема менует, гавот, расп'є та буре. Німецькі композитори нерідко вводили на початок сюїти увер-,тюру.

Найвідомішим автором барокових сюїт можна вважати Й. С. Баха, який на­писав цикли сюїт для клавіру — англійських, французьких та партит, а також ба­гато сюїт для віолончелі, скрипки та флейти. Серед інших відомих авторів сюїт ■цієї епохи — Телеманн та Гендель. З початком класичної епохи у II половині XVIII століття жанр сюїти вважався старомодним і був витісненим симфонією та інструментальними концертами.

У творчості українських композиторів можна відмітити сюїти: для фортепіано — Миколи Лисенка, Василя Барвінського; для струнного оркестру — Мирослава Скорика; симфонічної — «Балетна сюїта» Антіна Рудницького, сюїта «Пам'яті Лесі Українки» Андрія Штогаренка та ін.

Соната (італ. sonata, від лат. sonare — звучати) — музичний твір циклічної форми (зазвичай три або чотири частини) для одного або кількох інструментів. Термін «соната» відомий з XVI століття. Спочатку цим терміном називали будь-який інструментальний твір на противагу вокальним кантатам. На початок XVII ст. сформувались два типи сонат: церковна соната (sonata da chiesa) та камерна со­ната (sonata da camera).

Серенада (фр. serenade): 1) лірична вітальна пісня, поширена в Італії та Іс­панії. Виконувалась увечері або вночі під вікнами коханої; 2) У XVII—XVIII ст.— один із жанрів камерної музики (серенадою називалися інструментальні цикли для невеликого оркестру Й. Гайдна, В. А. Моцарта та ін.); 3) Пізніше, в XIX ст., лірична п'єса, вокальна або інструментальна, пов'язана з поетичними образами кохання.

Давайте прослухаємо уривки відомих творів: фортепіанну сонату «Апасіо­ната» Людвіга Бетховена та «Нічну серенаду» Франца Шуберта. Саме ці твори надихнули заслуженого художника Грузії Гурама Доленджашвілі на створення серії робіт олівцем під назвами «Місячні ночі Імеретії» та «Місячна соната».

Інформація про художника

Народився 9 березня 1943 року в Кутаїсі (Грузія). У 1968 році закінчив факультет графіки Тбіліської Державної Академії мистецтв. Художник-графік. Навчався у майстерні професора Ладо Григолія. Заслужений художник Грузії. Почесний академік Російської академії мистецтв. Мав персональні виставки у Тбілісі, Росії (Санкт-Петербурзі, Москві), Болгарії, США, Англії, Франції, Австрії і т. д. Краще познайомитися із творчістю художника можна на сайті: http: guramdolart.ru/

Згадаємо, що графіка — це вид образотворчого мистецтва, який зумовлюєть­ся специфічними засобами зображення лініями, штрихами, крапками і плямами на поверхні, якою звичайно виступає білий папір. Твори можуть мати як моно­хромну, так і поліхромну гаму.

(Перегляд репродукцій картин Г. Доленджашвілі разом із прослуховуван-ням музичних творів.)

Запитання:

• Що поєднує ці твори? (І музичні, і твори образотворчого мистецтва поєд­нує те, що вони передають красу безмежної місячної ночі.)

• Дайте коротку характеристику музичних творів. (Мають повільний темп, приємну мелодійну інтонацію, різні динамічні відтінки, допомагають лю­дині звільнитися від зайвих думок та настроюють на романтичний лад.)

Як взаємопов'язані музичні та образотворчі твори мистецтва? (Вони допов­нюють один одного, допомагають зрозуміти і відчути природну красу.) Ми розглянули музичні п'єси (соната, серенада, сюїта) для невеликої кіль-зсті виконавців (камерних ансамблів). Далі буде йтися про твори для сим­фонічних оркестрів.

Симфонія (від грец. auvupovia — «співзвуччя») — твір для оркестру, що кладається із декількох частин. Симфонія — найбільша музична форма се--д концертної оркестрової музики. В українську музику симфонія приходить XIX столітті. Першими творами у цьому жанрі були симфонії М. Лисенка, Колачевського (1876 р.), П. Сокольського. У XX столітті нові обрії цього іанру відкриває Б. Лятошинський. Світове визнання здобули симфонії сучас-ого українського композитора В. Сильвестрова.

Увертюра (фр. ouverture — початок, відкриття) — інструментальна п'єса, що иконується перед початком якої-небудь вистави (опери, балету та ін.).

Концерт (від лат. concerto — змагаюсь) — твір, в основі якого лежить при-дип зіставлення звучання окремих груп виконавців або виконавського колек-іву і соліста. У сучасному вигляді виконуваний солістом (рідше 2—3 солі­стами) та симфонічним оркестром (рідше — камерним) жанр концерту склався до кінця XVIII століття.

Театральна музика в широкому розумінні — музика в будь-яких театраль­них виставах, включно постановки в музичних театрів (опера, балет, оперета, зичні драма та комедія, мюзикл), де вона допомагає розкриттю змісту виста-В музичному театрі музика — важливий інструмент для характеристики об-ів та сценічних положень, обов'язковий компонент драматургії спектаклю, відник художньої ідеї. У драматичному театрі вона створює емоційну атмо­сферу вистави, допомагає передати певний історичний, національний колорит, оглиблює образи персонажів, підкреслює кульмінаційні моменти вистави. Роз­глянемо таблицю «Театральна музика».