1. Зробіть власний мистецький твір у декоративно-ужитковому жанрі для виставки мистецьких учнівських робіт.

2. Сфотографуйте фотоапаратом чи мобільним телефоном сцени зі шкільного життя та зробіть декілька знімків.

Т. О. Сізікова (координатор С. К. Щербенко), Черкаська обл.

різновиди декоративно-ужиткового мистецтва. український костюм

Мета:

узагальнити знання учнів з теми «Різновиди декоративно-ужиткового мистецтва»; розвивати вміння учнів аргументо­вано висловлювати свої думки та почуття, викликані сприй­няттям творів декоративно-ужиткового мистецтва; закріпити навички передавання пропорції фігури людини в залежності від її віку та зросту; виховувати акуратність, формувати ес­тетичний смак, активізувати творчу ініціативу учнів.

Обладнання:

таблиця «Види декоративно-ужиткового мистецтва», додатки із зображенням різновидів декоративно-ужиткового мисте­цтва, номерки, зображення українських жіночих та чоловічих костюмів; зразок малюнка на тему «Український костюм», грамзапис пісні «Несе Галя воду».

Тип уроку:

урок засвоєння нових знань, узагальнення та закріплення вивченого.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ Оголошення теми та завдань уроку.

Слово вчителя

Сьогодні на уроці ми узагальнимо знання різновидів декоративно-ужитко­вого мистецтва і презентуємо свої уміння відтворювати на папері український костюм.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Запитання:

• Назвіть види декоративно-ужиткового мистецтва.

• Про що говорить назва «декоративно-ужиткове мистецтво»? (Французь­ке слово декор — прикраса.)

• Кому належать слова про те, що в ідеально складеному тілі розмірні й пропорційні між собою всі частини?

III. ОСНОВНА ЧАСТИНА

На уроці буде проведено гру-вікторину «Мозаїка різновидів декоративно-ужиткового мистецтва». Для її проведення клас ділиться на дві команди. У кож­ній команді обирається капітан.

Ознайомлення з правилами гри-вікторини

На столі учителя підготовлені репродукції творів декоративно-ужитково­го мистецтва. Твори пронумеровані. Представники кожної з команд витягують по черзі номер запитання та отримують від вчителя репродукцію, яка демон­струється класу та аналізується учнем за схемою:

• різновид твору;

• призначення в побуті;

— особливості стилізації (необхідно пояснити, як стилізувалась форма, колір­ні співвідношення) — естетичне і емоційне враження учнів від твору. Відповідь на кожне запитання оцінюється у 3 бали. Таким чином, макси­мальна кількість балів — 15. Якщо відповідь є неповною, то її доповнює капітан команди. Якщо із завданням не справляється один капітан, дати відповідь має право капітан другої команди і отримати додаткові бали.

Проведення гри-вікторини «Мозаїка різновидів декоративно-ужиткового мистецтва» (25 хвилин).

Підведення підсумків (5 хвилин).

Після підведення підсумків учитель пропонує учням відтворити на папері людину, одягнену в український одяг. Одяг може бути як чоловічий, так і жі­ночий або дівочий. Кращі малюнки будуть презентовані та за них будуть додані бали кожній із команд.

Учитель. При зображенні людини слід пам'ятати, що основні пропорцій­ні співвідношення окремих частин тіла є практично однаковими для усіх людей. Одиницею виміру при зображенні людини є висота голови. У фігуру людини висота голови вміщується вісім разів. Прослухавши розповіді про жіночі і чо­ловічі українські костюми, ви з легкістю упораєтесь із завданням.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Малювання постаті людини в українському костюмі, спираючись на знан­ня про нього та малюнки, підготовлені на дошці. Під час роботи звучать мелодії українських пісень (наприклад, «Несе Галя воду»).

V. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКУ УРОКУ

Під керівництвом капітанів члени команд презентують свої роботи. Кращі роботи приносять своїм командам додаткові бали.

Капітан, команда якого отримала більшу кількість балів, нагороджує медал­лю «Знавець мистецтва» кожного члена команди.

Примірні відповіді учасників вікторини (зі своїм аналізом і емоційним ера-від твору)

Плетиво — це один із видів декоративно-ужиткового мистецтва. Плетені вироби виготовляють із гнучких рослинних матеріалів — лози, стебел, соломи. Завдяки пружній формі, своєрідному плетенню, ритміці ажурних смужок мож­на створити різноманітні речі: меблі, предмети побуту, іграшки, елементи одя­гу. В цьому випадку це предмет побуту — кошик (ликоплетіння, лозоплетіння).

Ковальство — найдавніше ремесло в Україні. Ковалі, як чарівники, що во­лодіють складним і таємничим мистецтвом, перетворюють метал на ті чи ін­ші речі. Це — мережані візерунки на решітках храмів, загорожах парків і садів, камінних і віконних ґратах. Усі ці вироби поєднані з навколишнім простором.

Одним із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва є деко­ративний розпис. Він поширений в усіх куточках України, відомий у багатьох країнах світу.

В історії культури українського народу одна із найяскравіших сторінок на­лежить мистецтву петриківського розпису. Петриківський розпис — це імпро­візація, виконана рухом та натиском пензлика легко та віртуозно. Він бере свій початок із настінного малювання, поширеного в селах України, особливо на Дніпропетровщині.

Серед розмаїття форм ужиткового мистецтва України виділяється ви-тннанка. Народні витинанки як прикраса сільської хати з'явилася всередині XIX століття. Найбільш розповсюдженими були на Прикарпатті та Придністров'ї. Мотиви української витинанки надзвичайно різноманітні. В кожному регіоні майстри витинають зображення -«вазон». Композиція розміщення елементів ви­тинанки притаманна і в вишивці та килимарств.

Флористика — це техніка створення композиції з природних матеріалів. Зображення у техніці флористики будується за загальними правилами компози­ції. Оригінальності композиції можуть надати асиметрично розміщені елементи.

Гравюра (від французького «вирізати») — відбиток з основи, на якій попе­редньо вирізають або прошкрябують зображення. Залежно від матеріалу дошки гравюра буває таких видів: на дереві — ксилографія, на металі — офорт, на лі­нолеумі — ліногравюра.

Писанкарство — це ще один прояв самобутньої культури народу. Писанки прикрашали орнаментами — візерунками, побудованими на ритмічному повто­ренні геометричних елементів, рослинних чи тваринних мотивів. Найпоширені­ша техніка декорування великодніх яєць — восковий розпис, хоча поширеним були і дряпанки, або шкрябанки. Найкращі писанки освячувались у церкві і обов'язково зберігались від Великодня до Великодня.

З льону, конопель і вовни слов'яни ткали чудові килими, сукна і полотна, їм було знайоме складне малюнкове ткання. Ткацтво — одна із найдавніших елементів національної культури українського народу.

Особливо вражають високою естетикою, а також технікою виконання ювелірні вироби. Були відомі і застосовування чернь срібла, лиття з дорогоцін­них металів, карбування.

Килимарство — традиційна, найбільш важлива і поширена в усіх місце­востях України галузь ткацтва. Із найдавніших часів килими служили людині для утеплення і прикрашання житла. Килими були обов'язковою частиною він­ка (приданого жінки); ними сплачували данину.

Вишивка — одна із давніх і найбільш розповсюджених видів народного де­коративно-прикладного мистецтва. Вона виникла дуже давно і передавалася від покоління до покоління. Серед значної кількості вишиваних виробів виділяють­ся чоловічі та жіночі сорочки, скатертини, рушники, простирадла з вишуканими в художньому відношенні орнаментами та сюжетними композиціями.

Гончарство — виготовлення з опаленої гончарної глини різноманітних ви­робів, зокрема посуду, кахлів, іграшок. Це досить стародавнє ремесло виникло в епоху неоліту, а згодом стало різновидом народного мистецтва. Глина є пла­стичною під час формування і досить твердою після випалу.

Український одяг — яскраве і самобутнє культурне явище. У народному костюмі відбились спільність походження й історичної долі. Зберігаючи ознаки різних епох, костюм є джерелом вивчення історії та різновидом декоративно-ужиткового мистецтва.

Український жіночий одяг складається з вишитої сорочки і поясного одя­гу: дерги, запаски, плахти, поневи. Понева — елемент традиційного одягу, що прикриває тіло жінки ззаду кріпиться на талії. У прохолодну погоду жінки но­сили безрукавки (корсетки, кептарі). Сорочка, як правило, прикрашена вишив­кою або тканим орнаментом по коміру, подолу, на рукавах. Орнамент виконував не тільки естетичну, але й оберегову функцію, захищаючи господиню від злих духів та хвороб. На голові жінки носили очіпки, рушниковоподібні головні убо­ри, пізніше — хустки.

Дівчата заплітали волосся у коси, укладали їх навколо голови і прикрашали стрічками, квітами. Дівчата .та жінки носили багато прикрас із перлів, найбіль­шою цінністю вважалися коралі. Чоботи носили чорні або червоні.

Чоловічий костюм складався із заправленої в штани сорочки, безрукавки і пояса. На поясах носили предмети повсякденного вжитку, вони були яскравою прикрасою одягу і показником достатку. Чоловіки стригли волосся «під гор­щик». Молоді і середніх літ чоловіки голилися, залишаючи лише вуса. Бороди носили тільки старі чоловіки. Влітку головним убором був солом'яний капелюх, в інший час — повстяна шапка.

Восени та взимку і чоловіки, і жінки носили опанчу (довгий дорожній одяг із капюшоном, прикрашений кольоровими шнурами). Характерною рисою тра­диційного українського одягу була його декоративність, яка досягалася бага­тими вишивками, аплікаціями, різноманітними дорогими прикрасами. Отже, в українському костюмі зібрано безліч різновидів декоративно-ужиткового мистецтва.

/. М. Кирпата (координатор С. К. Щербенко), Черкаська обл.

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО. ТРАДИЦІЙНИЙ НАРОДНИЙ ОДЯГ УКРАЇНЦІВ. КОСТЮМИ НАРОДІВ СВІТУ (2 ГОД)

Мета: познайомити учнів із декоративно-ужитковим мистецтвом на прикладі національного костюма; художніми особливостя­ми народного одягу, його обереговим значенням, важливим елементом матеріальної та художньої культури; дати історич­ні відомості про розвиток національного костюма, розглянути значення костюма в літературі і художній культурі; розвивати вміння працювати з джерелами інформації, абстрактне мис­лення та часо-просторові орієнтири, робити висновки; вихо­вувати ціннісні естетичні та художні смаки.

Тип уроку:

Обладнання: фотографії і плакати «Український народний одяг», українські сорочки різних регіонів України, прикраси; запис пісні Д. Пав­лин ка «Два кольори», слайдові матеріали, словник термінів до теми.

узагальнення та закріплення

урок засвоєння нових знань, вивченого.

II.

Хід уроку

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Оголошення теми та завдань уроку.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Метод «Гроігування» Запитання:

— Які ви знаєте види декоративно-ужиткового мистецтва? Зразок відповіді

Вишивка

Кування

Писан карст во

_{X 2}

Витинанка

Лозоплетіння

Ткацтво

Вибійка

Декоративно-прикладне мистецтво: