Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Усі уроки 9кл .doc.rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
33.44 Mб
Скачать

Восьма група

Косівські візерункові тканини — художні вироби ручного ткацтва, що виго­товлялися на Косівщині та в гірських районах Івано-Франківської області Ук­раїни. У 1882 році в Косові було організоване ткацьке товариство, яке надава­ло допомогу ткачам щодо художнього і технічного удосконалення їх творчості. У II половині XIX ст. поширеним типом художніх тканин були візерункові тканні верети з поперечними смугами, ліжники, поліхромні пояси з багатим ор­наментом, які набули широкого розвитку з 40-х років XX ст. У цей період у Ко­сові та навколишніх селах створено ряд ткацьких артілей, які згодом укрупни­лися і були реорганізовані у фабрики. Найбільш характерними для Косовських тканин є поперечносмугасті візерунки, виконані в яскравих, золотисто-жовтих кольорах, що доповнюються блакитним, зеленим, фіолетовим та білим.

Буковинські візерункові тканини — своєрідні ткані художні вироби, виконані на Буковині (Чернівецька обл.). Міцні традиції художнього ткацтва дозволили в м. Хотині і Путивлі організувати промислове виготовлення килимів, наки­док, серветок. їх геометричний і геометризовано-рослинний малюнок будується за принципом поперечносмугастих композицій.

Львівські візерункові тканини виготовлялися на Львівщині. Розвиток на­родного ткацтва тут відомий здавна. Уже в XIV ст. на цій території заснову­ються спеціальні ткацькі цехи в Самборі (1376 р.), у Львові (1445 р.), Городку -(1537 р.). Серед виробів цехових майстрів Львівщини основне місце займало полотно і вироби з нього — скатертини, рушники, перемітки, сорочки. Значно­го розвитку набули львівські тканини в XVII ст. на ткацьких мануфактурах, які існували у Бродах, Сокалі, Львові, Золочеві. Основними видами продукції були килими, а також шовкові й золотолиті тканини. Із XIX ст. спостерігався занепад ручного ткацтва на Львівщині, його поступово витісняло машинне. Відновлен­ня ручного виробництва відбулося у повоєнні роки. Тут виникає ряд ткацьких артілей, де на ручних верстатах виготовлялися скатерки, покривала, рушники, килими. У 1960 році при Львівському відділенні Художнього фонду України відкрито ткацьку художньо-виробничу майстерню. Наприкінці 60-х років ху­дожньо-виробнича майстерня була реорганізована у спеціалізований ткацьких цех, де випускаються візерункові тканини: верети, рушники, декоративні доріж­ки, накидки для м'яких крісел і телевізорів, виготовляються одягові тканини.

ф Орнамент львівських узорних тканин в основному геометричний, із ви-£ користанням елементів народного ткацтва. Колорит поліхромний, з перевагою теплих рожево-червоних, брунатних, світло-сірих тонів. Деколи вживається лю-* рекс.

. Килимарство — виготовлення килимів та килимових виробів (гобеленів, доріжок, паласів, шпалер, паласів, сумахів). Основною сировиною килимарства є вовна, бавовна, льняні волокна. Останнім часом застосовують ручний або ма­шинний способи. Ручне виробництво килимів здійснюється на вертикальних ^і, і горизонтальних верстатах, машинне — на механізованих килимарських вер-I статах і жакардових машинах.

? Килим — твір художнього ткацтва, призначений для оздоблення або утеп­лення житлових і громадських приміщень.

Дев'ята група

^ Історична довідка

Щ Килими відомі з глибокої давнини. Знайдений на Алтаї в одному з Пази-„Ц. рицьких курганів ворсовий килим належить до V—IV століття. Це так званий пазирицький килим — найдавніший килим ручної роботи. Пазирицький килим має майстерне композиційне вирішення: центральне поле заповнене великими розетками, бордюр орнаментований зображенням орлиного грифа і має кайму із низки розеток. Ближче до країв килима зображено лань, яка пасеться, а на ши­рокому центральному бордюрі — вершники. Фон килима — теракотовий, орна-мент золотисто-жовтого, темно-синього, голубого і кремового кольорів. У наш час цей килим зберігається в Ермітажі. $' Збереглися відомості про існування килимів в Ассирії і Вавилоні, в античних І містах, у скіфських оселях Північного Причорномор'я, найбільш відомі килими і- Сходу — перські, туркменські, азербайджанські, таджицькі, вірменські. Пізніше килими набули поширення у європейських народів, зокрема у слов'ян.

£ Техніка виконання

і Килими бувають безворсовими і ворсовими.