Слайд № з

Першим з'явився монументальний живопис. Це були розписи на стінах "і стелях печер, які робили первісні художники. У Стародавньому Єгипті, Рим-«ській імперії монументальні розписи прикрашали храми, палаци царів, вельмож. ■В епоху Середньовіччя у Візантії, країнах Західної Європи храми прикрашали мозаїками (зображення складалося із закріплених на поверхні різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців) та фресками (живопис фарбами по вогкій , вапняній поверхні). Ці традиції продовжили і майстри Київської Русі. Мозаїки і фрески того часу ми можемо побачити в Софії Київській. Вони були і в Ми­хайлівському Золотоверхому соборі.

У готичних соборах Західної Європи з'являється ще один різновид мону­ментального живопису — вітраж. Це зображення із кольорового скла або його частинок, скріплених між собою. З часом у монументальному живописі почали використовувати й олійні фарби. Для монументального живопису властиве фі-лософсько-епічне розуміння дійсності, суспільно значимий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колек­тивної аудиторії тощо.

Монументальний живопис тісно пов'язаний з архітектурою, він підпорядко­вується архітектурній споруді, створюючи синтез-органічну єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез тоді досягає повноти,' ко­ли різні види мистецтв узгоджуються спільністю ідейного задуму та стилістич­ною єдністю. В ансамблі монументальний живопис виконує також і декоратив­ну роль.

Друга творча група повідомить нам про декоративний вид живопису.

Слайд № 4

Декоративний (декор — система, сукупність декораційних елементів (при­крас) в архітектурі та прикладному мистецтві) живопис є складовою архітектур­ного ансамблю або творів декоративно-прикладного мистецтва і призначений (на відміну від монументального живопису) для оздоблення або підкреслення конструкції та функції предмета. Термін відноситься також до орнаментально­го розпису. В сучасному розумінні декоративний живопис як манера може бути застосований у станковому та монументальному живописі.

Слайд № 5

Отже, термін відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій, що не мають самостійного значення: панно, орнаментальне підкреслення функ­цій предмета або оточення великих настінних сцен.

Різновидом декоративного живопису є театрально-декораційний — це ху­дожнє оформлення вистав. У добу Відродження у театр прийшло образотворче мистецтво для зображення місця дії засобами живопису, і виникла нова про­фесія — художник-декоратор. Художники у сучасному театрі не лише малюють величезні картини, але й створюють ескізи костюмів, макети декорацій, проду­мують освітлення сцени протягом усієї вистави.

Третя творча група повідомить нам про станковий вид живопису.

Слайд № 6

Станковий живопис (від слова «станок», «мольберт», на який ставиться приготовлена основа — картон, дошка, полотно для малювання картин, за яким працював художник) об'єднує твори самостійного значення, не пов'язані з архі­тектурним ансамблем. На відміну від монументальних творів, які є невід'ємними від стіни і частини будівлі, станкові живописні картини можуть змінювати своє місцезнаходження, їх можна переносити з місця на місце, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях. Станковий живопис виник у добу Відроджен­ня. Але справжнього розквіту цей вид мистецтва набув коли виникла техніка роботи з олійними фарбами на полотні. Вони давали можливість працювати над картиною тривалий час.

Саме в цій техніці виконано переважну більшість шедеврів світового зна­чення.

Мініатюра як вид живопису виникла в часи, коли старовинні книги прикра­шали невеличкими барвистими сюжетними зображеннями. Саме слово «мініа­тюра» походить від «мініум» (так називали червону фарбу, яку дуже цінували в давні часи).

За тематикою живопис поділяється на жанри: побутовий, історичний, де­тальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістич­ний, батальний, іконопис.