Особливості та основні напрями англійського просвітництва
Англійське Просвітництво зародилося як тип світогляду ще в ХVII ст. (Д. Локк, Д. Юм, А. Шефтсбері). Обмежуючись удосконаленням природи людини й суспільства, англійські просвітники були консервативнішими і дбали про зміцнення завоювань буржуазної революції. Нові тенденції полягали передусім у розквіті експериментальних, природничих наук, у численних відкриттях, на зразок теорії розщеплення світла і притягання тіл І. Ньютона, трактат якого „Philosophiae naturalis principia mathematica” (1687) відіграв провідну роль в інспірації розумового руху. У цей період у багатьох працях формується позбавлений релігійної моральності світський характер етики. Англійське Просвітництво було порівняно поміркованим, пройнятим пафосом віротерпимості.
Англійські просвітники значну увагу приділяли питанню громадянських свобод (слова, друку, совісті) та їх захисту, розглядаючи свободу як складник людського щастя. Більшість із них пов’язували свободу з власністю. Просвітники, зокрема й Д. Дефо, вимагали відміни цензури, яка заважає розвитку освіти. Однак вони виступали за обмеження свободи слова.
Історія англійського Просвітництва відзначилася релігійними проблемами, боротьбою релігійних партій, розвитком релігійного вільнодумства, ідейною формою якого виступав деїзм. Ранні англійські просвітники критикували світопорядок з позицій чистого раціоналізму, розкривали його невідповідність здоровому глузду
Таким чином, англійські просвітники продовжили гуманістичні ідеали Відродження, зокрема історичний оптимізм, вільнодумство, намагання переоцінити феодально-церковні норми і традиції, хоча „просвітницька критика феодалізму була гостріше і глибше ренесансної, оскільки зачіпала саму структуру суспільства і державного устрою”
Німецьке просвітництво та класична німецька філософія
Важливу роль у формуванні німецької класичної філософії відіграли досягнення природознавства та суспільних наук: стали розвиватися фізика і хімія, просунулося вперед вивчення органічної природи. Відкриття в сфері математики, вчення Ламарка про обумовленість розвитку організму навколишнім середовищем, астрономічні, геологічні, ембріологічні теорії, а також теорії розвитку людського суспільства – все це з гостротою і необхідністю поставило на перший план ідею розвитку, як теорію і метод пізнання дійсності. Визначну роль у розвитку німецької філософської культури відіграло Просвітництво. У Німеччині, як і в інших країнах, воно охопило всі сфери духовного життя (дещо пізніше ніж у Франції та Англії).Початок просвітництва в німецькій філософії пов'язують з Х. Вольфом продовження у Г. Лессинга, Й. Гердера, Ф. Шлегеля і т.д. Злетом німецької гуманістичної культури є творчість також гігантів думки і художньо-естетичної культури, як І. Гете та Ф. Шіллера. На політичній карті Німеччини існували роздроблені держави, для об'єднання і централізації яких ще були відсутні економічні правові передумови. Але історія філософії засвідчує, що передові філософські вчення нерідко виникають в порівняно відсталих в економічному відношенні країнах, якщо вони мають змогу використовувати досвіт більш передових країн. Німецька класична філософія – це колосальне досягнення в сфері філософії вона представлена працями І. Канта, І. Фіхте, Ф. Шеллінг, Г. Гегеля, Л. Фейербаха.