Суспільне виробництво

ВИРОБНИЦТВО

РОЗПОДІЛ

ОБМІН

Предметами споживання

Засобами виробництва

Діяльністю і здібностями

СПОЖИВАННЯ

Основне виробництво

Предметів споживання

Засобів виробництва

Трудових ресурсів

Особисте

Виробниче

Виробнича інфраструктура

Соціальна інфраструктура

Надання нематеріальних благ

Нематеріальні послуги

Рис. 2.2. Структура суспільного виробництва

3. Споживання – завершальна стадія руху суспільного продукту. Якраз в ньому використовується споживана вартість виробленої продукції. Споживання являє собою використання створених матеріальних благ і здійснюється у формі виробничого і особистого.

Виробниче споживання – це споживання засобів виробництва і робочої сили працівника у процесі створення суспільного продукту.

Особисте споживання – це процес задоволення потреб суспільства і кожного його члена в матеріальних і духовних благ. Воно виступає логічної кінцевою метою будь-якого виробництва.

2.6. Виробничі можливості суспільства

В економіці ключовою проблемою є виробничі ресурси та їх обмеженість. Сукупність цих ресурсів, тобто чинників виробництва, з урахуванням обсягу, структури, технічного рівня та якості являє собою виробничий потенціал суспільства. У самій серцевині виробничого потенціалу лежить факт обмеженості ресурсів. У зв’язку з цим обмежені і блага, тоді як потреби людей є безмеж­ними. Звідси випливає, що фундаментальним принципом політич­ної економії є закон обмеженості ресурсів. Цей закон стверджує, що ресурси є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, щоб виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання.

Оскільки ресурси обмежені, а потреби суспільства безмежні, перед суспільством завжди постає проблема, які товари та послуги виробляти, а від яких відмовитися. Сутність цієї проблеми можна проілюструвати за допомогою таблиці та графіка виробничих можливостей (табл. 2.1, рис. 2.3).

Для спрощення припустимо, що наша економіка виробляє всього два продукти – роботи та булочки. Перші належать до капітальних благ, а другі – до споживчих благ.

Крива виробничих можливостей (КВМ) – це геометричне місце крапок (А, Б, В и т.д.), що показує безліч альтернативних варіантів максимального виробництва двох товарів при повному використанні всіх ресурсів. Отже, всі точки, які лежать на КВМ, свідчать про ефективне використання ресурсів.

Таблиця 2.1.

Альтернативні можливості виробництва роботів і булочок.

Альтернатива	Булочки (млн. шт.)	Роботи (тис. шт.)
А	0	14
Б	1	13
В	2	11
Г	3	8
Д	4	4
Е	5	0

Крива має спадний вигляд, тому що для збільшення виробництва одного товару, при незмінних ресурсах, треба зменшити виробництво іншого товару.

Крива має опуклий вигляд, тому що ресурси повністю не взаємозамінні. І при більшому збільшенні виробництва одного товару треба відмовитися все від більшої кількості іншого, тобто альтернативна вартість росте.

Альтернативна вартість – це найбільш кращий варіант використання обмеженого ресурсу, від якого довелося відмовитися (іншими словами - найкраща втрачена можливість).

Альтернативні витрати – це явні витрати, пов’язані з вибором + альтернативна вартість (вартість втраченої можливості).

Крапка Ж характеризує варіант неповного використання ресурсів, коли існує хронічне недовантаження виробничих можностей і безробіття.

Крапка К показує бажаний, але недосяжний при даних ресурсах варіант виробництва двох товарів.

Згодом, коли кількість застосовуваних ресурсів зміниться, КВМ може зміститися вліво або вправо (рис. 2.4).

Коли кількість ресурсів у країні збільшується (росте імміграція, народжуваність, відкриваються нові поклади корисних копалин та ін.), КВМ зрушується вправо (А1, В1), показуючи збільшення виробництва товарів. У випадку скорочення чисельності застосовуваних ресурсів у результаті воєн, стихійних лих, епідемій, вичерпаності покладів корисних копалин, КВМ зрушується вліво (А2, В2), що свідчить про скорочення обсягів виробництва.