2.4. Продукт виробництва

Результатом виробництва є його продукт або економічне благо. Людина за допомогою засобів праці впливає на предмети і сили природи і пристосовує їх до задоволення тих або інших власних потреб.

Суспільний продукт може бути представлений у формах. Перелічимо лише деякі з них.

Валовий суспільний продукт являє собою сукупність усіх спожитих вартостей, створених у суспільстві в цілому. Він містить витрати всієї сукупної суспільної праці у всіх ланках суспільного виробництва. До складу суспільного продукту входять різноманітні матеріальні і нематеріальні блага і послуги. Вони створюються в різних сферах і галузях суспільного виробництва.

Важливою формою суспільного продукту є кінцевий продукт. Ця частина не містить елементів повторного рахунку і відповідно до економічного змісту служить важливим джерелом відтворення суспільного виробництва. До розміру кінцевого продукту народного господарства досить наближений так званий валовий національний продукт, який розраховується за методологією Організації об’єднаних націй (ООН), що буде розглянуто в наступних темах.

Якщо цілком «очистити» сукупний суспільний продукт від матеріалізованої праці минулих років, одержимо чистий продукт. Він відповідно менший за кінцевий продукт. З огляду на натурально-речовинну форму чистий продукт – це суспільний продукт, за винятком тієї його частини, що спрямовується на відшкодування витрачених при його виготовленні засобів вироб­ництва. Отже, чистий продукт складається в основному з предметів споживання, призначених переважно для задоволення особистих потреб, а також із засобів виробництва, використовуваних для подальшого розширення цього ж виробництва. Чистий продукт правомірно характеризувати як результат знову докладеної в даному році «живої» праці.

У політичній економії та сучасній обліково-статистичній прак­тиці чистий продукт називають національним доходом.

Важливе значення з точки зору політекономічного аналізу має розподіл чистого продукту на необхідний і додатковий. Необхідний продукт – це та частина чистого продукту, що потрібна для нормального відтворення робочої сили. Додатковий продукт – функція від необхідного. Це – перевищення результату праці людини над тим, що необхідно для підтримки її існування. Додатковий продукт виник на певному щаблі розвитку людського суспільства, при досягненні відповідного рівня продуктивності праці, коли людина одержала можливість своєю працею створювати благ більше, ніж це було потрібно для простого відтворення її життя.

2.5. Суспільний продукт та стадії його руху

Суспільне виробництво є вихідною і вирішальною сферою життєдіяльності людини. Це основа життя і джерело прогресивного руху людського суспільства, розвитку всієї людської цивілізації.

Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Будь-якому виробництву, незалежно від його соціальної форми, притаманні певні загальні ознаки, а саме:

1) виробництво завжди виступає як суспільне виробництво;

2) в процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціально-економічний зміст яких визначається формою власності на засоби виробництва;

3) суспільне виробництво має безперервний характер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється;

4) суспільне виробництво є важливою складовою тієї чи іншої соціально-економічної системи.

У політекономії відрізняють виробництво у вузькому і широкому значенні.

Вузьке значення ставиться для безпосереднього створення благ.

Широке значення складається з чотирьох основних фаз: безпосередньо виробництво (вузьке значення терміну); розподіл; обмін; споживання.

Результатом суспільного виробництва є продукт праці, або благо. Суспільний продукт характеризується двома властивостями:

1) здатністю задовольнити певні потреби людей;

2) у ньому завжди втілюються затрати суспільної праці.

Суспільний продукт існує в декількох вимірах.

Валовий суспільний продукт – це сукупність усіх споживчих вартостей, створених суспільством за певний відрізок часу (як правило, за один рік).

В складі суспільного продукту розрізняють:

- проміжний продукт, під яким розуміють всі продукти праці, які підлягають подальшій обробці або ще мають бути доставлені споживача;

- кінцевий продукт, під яким розуміють такі продукти й послуги, які використовуються для споживання.

Усі кінцеві продукти, виготовлені суспільством за певний час, утворюють валовий внутрішній продукт. Економічна природа останнього буде розглянута темі 12.

Суспільний продукт у процесі свого руху проходить такі стадії: ВИРОБНИЦТВО → РОЗПОДІЛ → ОБМІН → СПОЖИВАННЯ. У цілому структуру суспільного виробництва можна представити за допомогою схеми (рис. 2.2).

1. Суспільне виробництво постійно розвивається і в сучасних умовах воно постає у вигляді трьох блоків галузей національної економіки:

1) основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляють предмети споживання і засоби виробництва. Їх сукупність утворює сировинний, паливно-енергетичний, металургійний, агропромисловий, хімічно-лісовий комплекси, комплекс галузей з виробництва товарів народного споживання, інвестиційний комплекс. У галузях основного виробництва створюється переважна частка суспільного продукту;

2) виробнича інфраструктура - це комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в економічній системі в цілому. До її складу входять транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові заклади, спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, лізингових, консультаційних, інженерно-будівельних та ін.);

3) соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми суспільного багатства, які відіграють вирішальну роль у розвитку людини, примножені її розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищені освітнього і культурного рівня. До складу соціальної інфраструктури входять: охорона здоров’я та фізична культура; загальна середня, спеціальна середня, професійно-технічна і вища освіта, система підвищення кваліфікації і т.п.; житлово-комунальне господарство; пасажирський транспорт і зв'язок; побутове обслуговування; культура і мистецтво.

2. Розподіл поширюється на засоби виробництва, робочу силу та предмети споживання. У процесі розподілу встановлюється частка певного суб’єкта (трудового колективу або окремої особи) в отриманні суспільного продукту.

3. Обмін за формою здійснюється у вигляді обміну діяльністю і здібностями, обміну засобами виробництва, обміну предметами споживання. Він опосередковує зв'язок між виробництвом і розподілом з одного боку, та споживанням з іншого. Обмін як і розподіл здійснюється в самому виробництві (у вигляді обміну діяльністю та здібностями), і поза ним, як самостійна функція в русі суспільного продукту.