Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції

14.1. Сутність і структура господарського механізму

14.2. Економічні функції держави

14.3. Засоби державного регулювання економіки

14.1. Сутність і структура господарського механізму

В економічній системі господарський механізм є її важливою структурною складовою, яка відповідна за рух, мінливість економічного життя суспільства. В політичній економії господарський механізм розглядається як зовнішній прояв економічних відносин. Вони визначають соціально-економічну природу, цілі і складові господарського механізму.

Економічні відносини мають повну структуру і складаються з соціально-економічних відносин. Організаційно-економічна складова має безпосереднє відношення до господарського механізму. Останній базується і функціонує саме на цій групі економічних відносин.

Організаційно-економічні відносини є головною конституційною ознакою господарського механізму. Вони виникають з приводу:

• усуспільнення та відособлення виробництва;

• спеціалізація і кооперація праці;

• конкретних форм організації виробництва;

• обміну засобами виробництва;

• розподілу та перерозподілу доходів, грошового обігу;

• ціноутворення фінансів і кредиту;

• маркетингу, інфраструктури ринку тощо.

Слід зазначити, що організаційно-економічні відносини є системою з різнорівневою внутрішньою структурою, в якій можна відокремити принаймні три рівня.

Перший – глибинний рівень охоплює відносини господарювання, яким властиві загальний характер і функціональне розташування навколо відносин власності, перш за все на засоби виробництва,

Другий – поверхневий рівень охоплює конкретні форми функціонування організаційно-економічних відносин. Наприклад, комерційний розрахунок як система методів господарювання підприємств.

Третій рівень – це конкретні форми відносин стосовно економічної діяльності держави як суб’єкта господарювання.

Щодо суспільно-економічних відносин, то вони лежать в основі функціонування господарського механізму і визначають його визначають суспільну мету виробництва, його соціальний тип, народногосподарську структуру відтворення процесу. Суспільно-економічні відносини підпорядковуються дією системи об’єктивних економічних законів. Тому і самі ці відносини мають об’єктивний характер. Звідси господарський механізм спрямовано на свідоме пізнання й ефективне використання системи економічних законів.

Необхідно розрізняти механізм дії економічних законів і механізм їх використання. Дія економічних законів є первинним, об’єктивним процесом. Наукове пізнання цього процесу є вторинним моментом, а механізм свідомого їх використання – третинним етапом у господарській відтворюваній діяльності суспільства.

У використанні дій економічних законів поєднуються об’єктивні і суб’єктивні моменти життєдіяльності. Люди не можуть точно відобразити об’єктивних вимог економічних законів, тому що останні дають про себе знати як панівні тенденції в середовищі великої кількості економічних зв’язків, процесів, явищ. Звідси свідоме використання законів господарської діяльності потребує суб’єктивного, вольового корегування.

Пристосування механізму використання економічних законів у конкретних умовах господарської діяльності на її різних функціональних рівнях залежить від великої кількості об’єктивних і суб’єктивних факторів: рівня суспільної культури, освіти, науки, ступеня кваліфікації працівників, міжнародних чинників тощо.

Крім вимог економічних законів господарський механізм повинен враховувати всю гаму економічних інтересів суспільства: від інтересів безпосередніх суб’єктів господарювання до соціальних і економічних інтересів держави також як суб’єкта господарювання. Механізм господарювання повинен не тільки враховувати інтереси, але й поєднувати їх, не допускаючи суттєвих протиріч між ними.

Господарський механізм охоплює певну частину суспільної надбудови, а не лише базисні економічні відносини. Так, необхідною складовою механізму господарювання є політичні і законодавчо-правові форми регулювання процесів економічного життя суспільства.

Сутність господарського механізму розкривають його функції:

• забезпечення, відповідність господарський механізм рівня розвитку суспільних продуктивних сил формами і методами господарювання;

• розв’язання суперечностей економічних господарський механізм інтересів та дій, що можуть виникати в суспільному господарському процесі;

• підтримання збалансованості у розвитку суспільного виробництва;

• регулювання економічного розвитку суспільства як передумова його прогресу;

• економічна реалізація різних форм власності;

• втілення у життя суспільства економічної політики держави;

• свідоме використання економічних законів.

Усі функції господарського механізму перебувають у єдності та взаємодоповненні. Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається з умов відповідності розвитку суспільних продуктивних сил формам і методам господарювання.

Підтримання збалансованості і адекватності у розвитку суспільного виробництва, його регулювання є необхідною передумовою техніко-економічного й соціального прогресу.

Господарський механізм призначений реалізовувати потенціал різних форм власності у практиці господарської діяльності та створювати умови для рівноправного функціонування всіх форм власності. Це буде сприяти подоланню соціальних бар’єрів, що гальмують зростання виробництва.

У межах господарського механізму досягається узгодження економічних інтересів, а також здійснюється підпорядкування продуктивних сил координації та контролю з боку держави. Лише цими регулятивними діями можливе свідоме реальне використання економічних законів у господарській практиці.

Господарський механізм виступає як сукупність інструментів втілення у життя державної економічної політики, яка ґрунтується на пізнанні законів , врахуванні інтересів, внутрішніх і міжнародних умов. Вироблені програмні дії економічної політики держави реалізуються з участю не лише економічних, а й організаційних і законодавча-правових заходів.

Господарський механізм узгоджує функціонування і розвиток усіх ланок економічної системи, він являє собою сукупність конкретних форм господарювання, організаційно-інституціональних систем, способів та методів регулювання економічних процесів.

Таким чином, узагальнюючи сказане, можна дати таке визначення господарського механізму.

Господарський механізм – це система, що охоплює сукупність організаційно-інституціональних структур, конкретних форм господарювання, способів узгодження функціонування ланок економічної системи, а також методів і законодавчо-правових норм регулювання господарських процесів в масштабі національної економіки.

Усі структурні складові господарського механізму підпорядковані діям економічних законів: служать їх прояву.

Отже, господарському механізму належить важливіша роль у функціонуванні та розвитку економіки. В загальній формі він представляє собою корегуючу або регулюючу підсистему економіки.

Головним суб’єктом і диригентом цієї підсистеми є сучасна держава. Її економічна політика безпосередньо спрямована на вдосконалення і піднесення рівня ефективності господарського механізму загалом та його окремих ланок зокрема.

Конкретизуємо наші уявлення про структурні складові господарського механізму. Як зазначалося, він охоплює різнопланові елементи , що доповнюють один одного, співпрацюють і складають окремі структурні блоки (підсистеми), а саме:

• планування і програмування економіки;

• стимулювання різних суб’єктів господарювання, форм, напрямків економічної діяльності;

• організаційні форми господарювання;

• макроекономічне регулювання соціально-економічних процесів;

• законодавча-нормативна база господарської діяльності і суб’єктів економічного процесу.

Кожна з цих підсистем, в свою чергу, виступає у великій кількості інших форм, що виконують свої функції і в своїх взаємозв’язках створюють відповідні підсистеми механізму господарювання.

Підсистема планування включає прогнозування, поточне планування, середньострокове і довгострокове планування. Планування сприяє впорядкування розвитку макро- і мікроекономіки, оптимальному забезпеченню збалансованості розвитку економіки загалом.

Економічне прогнозування – найрозвинена форма в системі господарського механізму, яка має на меті розробку та реалізацію національних програм, які бувають середньострокові, надзвичайні та цільові. Об’єктами цільових програм є галузі економіки (наприклад, сільське господарство), регіони, різні напрямки наукових досліджень тощо.

Стимулювання – економічні важелі і стимули, спрямовані на суб’єктів економічної діяльності. Економічне стимулювання органічно пов’язане з реальним використанням ринкових засад в економіці і поєднує в собі не лише матеріальну зацікавленість, а й певну відповідальність підприємства, органів господарювання усіх форм власності за якість і кінцеві результати.

Підсистема організації як складова управління – форми організації й упорядкування господарської діяльності з відповідною регламентацією прав і обов’язків економічних суб’єктів.

Законодавча-правова база функціонування господарського механізму є вкрай необхідною, оскільки забезпечує цілу низку життєво необхідних заходів, зокрема:

• законодавчо-правове забезпечення виробничого процесу;

• визначення прав усіх форм власності;

• підприємницької діяльності в різних сферах народного господарства;

• гарантоване дотримання контрактів тощо.

Подрібніше ці структурні підсистеми господарського механізму розкриваються в економічних функціях держави.

Отже, господарський механізм суспільства – багатомірна система, де кожна її підсистема і кожен елемент призначений виконувати свої специфічні функції у взаємодії з іншими на всіх стадіях суспільного відтворення. Однак це автоматично не здійснюється, Тобто повинна бути верховна координуюча і регулююча сила – це політична, законодавчо-правова і економічна сила держави.